Молодий актор із Сумщини, який увірвався в українське кіно ролями бійців за незалежність, Євген Ламах став символом нового покоління митців. У фільмах “Черкаси” та “Крути 1918” він втілив Мишка й Андрія Савицького – хлопців, чия мужність досі резонує в серцях глядачів. Сьогодні, з осені 2025-го, Ламах служить у Збройних силах України, поєднуючи талант із реальним героїзмом на фронті.
Його шлях розпочався в маленькому Лебедині, а продовжився на знімальних майданчиках і театральних сценах Києва. З перших проб у серіалах до номінацій на “Золоту дзиґу”, Євген довів: патріотизм – не слово, а дія. “Настає час, коли розумієш: це твоя країна, і хочеться жити в ній із своїми дітьми”, – сказав він перед мобілізацією.
Та за яскравими ролями ховається історія наполегливості: від шкільних виставам до штормових зйомок на Чорному морі. Ламах не просто грає солдатів – він відчуває їхню долю на власній шкірі, роблячи кіно живим дзеркалом сучасності.
Дитинство на Сумщині: перші кроки до сцени
Лебедин, тихе містечко на Сумщині, став колискою для Євгена Ламака 29 червня 1996 року. Невдовзі родина переїхала до Сум, де хлопець відкрив для себе магію театру. У дитсадку-школі “Журавушка” на Хіммістечку він уперше ступив на імпровізовану сцену в музичній виставі “Король Дроздобород”. Ті перші оплески запалили іскру, яка не згасла ні під час навчання в Сумській гімназії №1, ні пізніше.
Класний керівник Лідія Михайлюк перетворювала уроки літератури на живі театральні постановки – учні інсценізували твори класиків, і Євген почувався як риба у воді. У підлітковому віці долучився до Театр-студії “Город С” у Палаці культури “Хімік” під керівництвом Наталі Черкашенко. Там, у 14-15 років, мрія стати актором кристалізувалася остаточно. “Деякі з гуртка поїхали до Києва вступати, і я подумав: чому б ні?” – згадує він у розмові з журналістами.
Суми залишилися в серці назавжди. Ламах буває там двічі-тричі на рік, відзначаючи, як місто розквітає: чистіші вулиці, нові парки. Але радить молодим: якщо мрієш про велику сцену, виїжджай. У Сумах – коледжі, але справжня школа чекає в столиці.
Навчання в КНУКіМ: від студента до майстра
У 2013-му Євген переїхав до Києва й вступив на театральну кафедру Київського національного університету культури і мистецтв. Майстерня Володимира Нечипоренка стала його університетом життя: тут вчили не лише акторству, а й витримці, емоційній глибині. Закінчивши бакалаврат, продовжив магістратуру, паралельно пробуючи сили в кіно.
Університет не просто дав диплом – він відкрив двері. Тут Ламах зрозумів, як важливо поєднувати театр із екраном: класичні техніки допомагають у камери, а зворотний зв’язок від глядачів заряджає енергією. Сьогодні випускники КНУКіМ, як Артем Позняк чи Олексій Нагрудний, пишаються однокурсником, який не зупинився на досягнутому.
Навчання загартувало характер. Євген згадує, як на пробах для перших ролей доводилося чекати годинами, але віра в себе перемагала. Цей період – фундамент його успіху, де теорія зливалася з практикою в єдине ціле.
Дебют у кіно: перші виклики та прориви
Ще студентом третього курсу, у 2016-му, Ламах дебютував у серіалі “Команда” режисера Кирила Капіци. Спершу – дублер, але епізодичний момент став хрещенням вогнем. Наступного року знявся в “Конвої” – роль українського солдата під час Другої світової. “Тонув у озері через невідповідний костюм, довелося кликати на допомогу!” – сміється він, згадуючи курйоз.
2017-й приніс визнання: сайт ZN.UA назвав Євгена одним із найперспективніших молодих акторів українського кіно. Це був поштовх уперед. Невдовзі посипалися пропозиції: “Пес”, “Ментовські війни. Київ”, “Соціальний ролик Люби”. Кожен проєкт додавав досвіду, роблячи гру природнішою, емоційнішою.
Але справжній стрибок стався в 2018-2019 роках. Два фільми одразу – “Черкаси” та “Крути 1918” – перетворили Ламака на зірку. Перед кожним списком ключових ролей варто наголосити: ці стрічки не просто кіно, а гімн незламності українців.
- “Черкаси” (2019, реж. Тимур Ященко): Головна роль Мишка – молодого матроса на тральщику під час анексії Криму. Зйомки в шторм на Чорному морі: хлопці мерзли в зимовій формі, корабель гойдав, як листок. Бюджет 40 млн грн, половина – від Держкіно. Режисер обрав Євгена за “очі, що говорять”.
- “Крути 1918” (2019, реж. Олексій Шапарєв): Андрій Савицький, студент, що б’ється з більшовиками. Знімали в Києві та Сигнаївці з 1000 акторами, 2000 одиницями зброї. Бюджет 52 млн грн. Ламах упізнав у герої свою впертість: “Шукає виходи з безвиході”.
- Інші ранні хіти: “Іловайськ 2014. Батальйон Донбас”, “Бульмастиф” – ролі, що закріпили імідж героя-патріота.
Ці проєкти не лише прославили актора, а й оживили історію. Глядачі досі пишуть у соцмережах: “Дякую за правду про наших хлопців”. Перехід від епізодів до лідів став логічним – талант розквітнув у потрібний момент.
Кар’єра в розквіті: серіали, театр і нові горизонти
Після прориву Ламах не зупинився. У 2020-му – “Гола правда”, 2021 – “Між нами” (Олежка), 2023 – “Мирний-21”. У серіалі “Будинок ‘Слово’: Нескінчений роман” (2024) блискуче зіграв Івана Багряного – поета-дисидента. “Ви не повірите, але перевтілення в реальну людину – як подорож у часі”, – ділився він.
Серіальна графа вражає: “Доктор Віра”, “Рідня”, “Невірна”, “Дільничний з ДВРЗ”, “Прикордонники” (2024), “Кріпосна 4”, “АТП Перевізники” (2025). У 2026-му анонсовані “Живий”, “Дрібне пташеня”, “Корпорат”, “Вартові Різдва”. Кожен проєкт – виклик: від комедій до драм.
Театр теж кличе. У “Мій театр” грає з Оленою Червоненко у виставі “Дружини” (прем’єра 2025). Шкільний досвід оживає на професійній сцені, де емоції – без монтажу. Ламах заснував мистецьку платформу MDA, аби підтримувати молодих талантів.
Таблиця нижче порівнює ключові ролі – від історичних до сучасних. Дані з uk.wikipedia.org та kino-teatr.ua.
| Рік | Проєкт | Роль | Жанр |
|---|---|---|---|
| 2019 | Черкаси | Мишка | Військова драма |
| 2019 | Крути 1918 | Андрій Савицький | Історичний екшн |
| 2024 | Будинок “Слово” | Іван Багряний | Біографічна драма |
| 2026 | Живий | ТБА | Воєнна драма |
Таблиця ілюструє еволюцію: від воїнів минулого до сучасних історій. Джерела: uk.wikipedia.org, kino-teatr.ua. Така різноманітність тримає актора в тонусі, не даючи застигнути в амплуа.
Нагороди та визнання: плоди таланту
Талант не залишився непоміченим. 2021-го – номінація на “Золоту дзиґу” за Мишка в “Черкасах”. “Кіноколо” номінувала двічі: 2019 та 2020 за “Черкаси” й “Бульмастиф”. Перемога на “Корона Карпат” – найкраща чоловіча роль. Ці статуетки – не самоціль, а підтвердження: Ламах змінює українське кіно.
Він сам скромний: “Головне – щоб фільми дивилися, а не просто нагороди збирали”. Та визнання надихає на нові виклики.
Цікаві факти з життя Євгена Ламака
- На зйомках “Черкаси” мерз у шторм три дні, поки не почали – актори блювали, але трималися. “Складніше за мороз у ‘Крутах’!”
- Тонув на озері під час дебюту в “Команді” – костюм завеликий, довелося рятувати.
- Любить Суми: радить виїжджати за мрією, але повертатися з гордістю.
- Засновник MDA – платформи для молодих митців, аби таланти не гинули в невідомості.
- Брат служить у ЗСУ; війна змінила погляди: “Мрію, аби перестали гинути люди”.
Ці історії роблять Ламака ближчим – не іконою, а живим хлопцем із Сум.
Служба в ЗСУ: від екрану до фронту
26 вересня 2025-го Євген добровільно мобілізувався. “Хочеться безпеки для дітей у цій країні”, – пояснив у Instagram. Мама плакала, але зрозуміла: війна не питає. Два місяці базової підготовки, потім – фронт. Станом на 2026-й, він боронить Україну, як його герої.
Служба не зупиняє кар’єру: з’являється в “Живому” з воїнами-акторами. Ламах доводить: мистецтво й зброя – дві сторони однієї медалі. Його вибір надихає тисячі: акторство – це не тільки слава, а й відповідальність.
Особисте життя тримає в таємниці. Не одружений, фокус на кар’єрі та Батьківщині. “Завжди залишатися людиною”, – урок від батьків. Брат на фронті – ще один привід триматися.
Вплив на українське кіно: новий подих
Ламах – частина буму: від кількох фільмів п’ять років тому до десятків нині. Патріотичні історії, як його, формують національну ідентичність. Молоді актори йдуть слідами: більше правди, менше голлівуду.
Він мріє про ролі лиходіїв – розширити палітру. Та головне: кіно як зброя. З таким запалом попереду – ще багато шедеврів.