У холодному вітрі Чернігова 3 грудня 1972 року з’явився на світ хлопчик, чиє життя нагадувало бурхливу річку – повну вир, порогів і несподіваних поворотів. Олег Валерійович Ляшко виріс без батьківської опіки: розлучення матерів і батька вкинуло його в сирітські стіни інтернатів. Яблунівська школа на Чернігівщині, Комарівська, Борзнянська – ці назви стали першими главами його долі, де панував суворий режим, а мрії ковувалися в боротьбі за виживання. Такий старт загартував характер, перетворивши вразливого малюка на бійця, готового хапатися за вилы чи трибуну.
Мати, проста жінка з робітничої сім’ї, не змогла утримати сина при собі. Олег згадував, як у два роки його відправили в інтернат, де хлопці змагалися не за іграшки, а за шматок хліба. Ці роки залишили слід: Ляшко часто говорив про сирітство як про школу мужності, де вчився стояти за себе зубами. Ви не повірите, але той самий політик, що згодом гримав вилами на мітингах, починав як скотар у колгоспі “Прогрес” на Луганщині – годував корів, мріючи про велике.
Освіта та перші кроки в журналістиці: від газетних шпальт до скандалів
У 1990-х Ляшко ринув у світ преси, ніби риба в бурхливу воду. Спершу кореспондент у “Молодій гвардії” в Києві – з 1990 по 1992, де хапав перші уроки розслідувань. Потім редактор “Комерційних вістей” МЗЕЗ, доповнення “Політика” до “Правди України”. Кульмінація – головний редактор газети “Політика” з 1996-го, яку закрили в 1999 за розголошення держтаємниці. Уявіть: молодий журналіст друкує викриття корупції, а влада лякає судом.
Освіта прийшла пізніше, ніби запізнілий подарунок. 1998-го – диплом юриста Харківського державного педагогічного університету імені Сковороди. У 2013-му доповнив Київським національним університетом Шевченка за “міжнародним бізнесом”. Але шлях не був гладким: у 1994-му арешт за розкрадання держмайна, самовільне присвоєння влади – шість років колонії, амністія та погашення судимості в 1998-му. Ляшко називає це “помилкою молодості”, а критики – плямою на репутації. Факт залишається: з 2000-го він головред “Свободи”, точить перо проти еліт.
Журналістика Ляшка – це коктейль з розслідувань і перформансів. Він писав про хабарі чиновників, але сам опинявся в суді за наклеп – 2001-го умовний вирок на Дурдинця, скасований ЄСПЛ. Такий фон зробив його антисистемником, готовим гризти руку, що годує.
Політичний дебют: від БЮТ до власної партії
2002-й – перша спроба в Раду по 217 округу, провал. Але 2006-го – тріумф: депутат V скликання від БЮТ, голова підкомітету. Швидко піднявся: VI скликання – заступник голови бюджетного комітету, ТСК по Харкову. 2010-го скандал: відео з “гомо-зізнанням” 1993-го (Ляшко називає фейком), виключення з фракції Тимошенко за “коаліційний саботаж”.
2012-го по 208 округу на Чернігівщині – мажоритарка від Радикальної партії, позафракційний. 2014 – вибух: президентська кампанія, 8,32%, третє місце. Партія набирає 22,7% на парламентських, фракція РПЛ. Лідерство в Раді: блокування трибун, вилы проти влади, гасло “боротьба з бандитами”.
Але 2019 – крах: 1,16% на виборах президента, партія не проходить 5%. Програв проміжні по 208-му. Здавалось, кінець ери популіста з вилами.
Скандали, що зробили Ляшка мемом: бійки, плівки та звинувачення
Ляшко – король скандалів, де кожен епізод як феєрверк. 2014: викрадення Арсена Клінчаєва з “Опоблоку” – побиття, відео, обіцянка передати СБУ. Бійки в Раді: 2011 з Мартинюком, 2014 з Єремеєвим, 2016 з Бойком, 2019 з Герусом в аеропорту. Кнопкодавство (сам і фракція), НАБУ про збагачення 2017-го, зв’язки з Ахметовим (зустрічі, “джинса” на каналах).
Ось таблиця ключових скандалів для наочності:
| Рік | Подія | Наслідки |
|---|---|---|
| 1994 | Засудження за розкрадання | Амністія, погашено 1998 (uk.wikipedia.org) |
| 2010 | Скандальне відео | Виключення з БЮТ |
| 2014 | Викрадення Клінчаєва | Кримінальна справа в РФ |
| 2019 | Бійка з Герусом | Провадження |
Ця таблиця ілюструє, як скандали формували імідж: від криміналу до шоумена політики. Після неї Ляшко став мемом – “вилами по воді писати”, але це додавало харизми. Критики бачать популізм, фанати – щирість.
Особисте життя: кохання, діти та сімейні бурі
Росіта Сайранен – фінська красуня, що стала опорою на 27 років. Фактично разом з 1998-го, офіційний шлюб 2018-го. Дочка Владислава (2002), син Олександр (2020). Сім’я жила скромно, але скандали торкнулися: плітки про інтим, активи мами на Печерську. У 2024-му Росіта подала на розлучення – фронт, відстань? Та в 2025-му відкликала позов, шлюб врятовано. Ляшко називає її “Ростік”, джерелом сили.
Син Андрій – гордість, фото з фронту. Сім’я Ляшка – як фортеця в штормі: тримається, попри плітки.
Фронтовий поворот: Ляшко в ЗСУ 2022–2025
Повномасштабне вторгнення 2022-го змінило все. 3 жовтня присягає, рядовий. 2023 – Харків з Аваковим. 2024 – лейтенант, комбат безпілотних систем 63-ї ОМБр. Дослужився до підполковника, фото в окулярах, борода – постарілий воїн. Критика від бійців (“профан у БПЛА”), але фото з позицій, дрони – реальність. У 2025-му, 53 роки, з фронту вітає з Новим роком: “Перемога близько!”.
Від популіста до комбата – трансформація, що вражає. Ляшко пише: “Втомлений, але не зломлений”. Це нова глава, де вилы замінили дрони.
Цікаві факти про Олега Ляшка
- Відомий вилами: символ партії з 2014-го, мем у мережі – “Ляшко з вилами” мільйони переглядів.
- Співак: співав “Путін х*йло” в Тернополі 2014-го, відео вірусне.
- Багатій: 2019 – топ доходів нардепів, 15 млн грн, лотереї (chesno.org).
- Ведуча програма “Правда Ляшка” на NewsOne 2016–2019 – розслідування з перформансами.
- ЄСПЛ: виграв справу за наклеп 2001-го – захист свободи слова.
Ці перлини показують багатогранність: від шоумена до захисника. Ляшко продовжує фронт, де кожний день – тест на виживання, а надія на перемогу палає яскраво.
Його історія вчить: з інтерната до окопів – шлях бійця, що не здається.