Катерина Михайлівна Ющенко, уроджена Чумаченко, з’явилася на світ 1 вересня 1961 року в шумному Чикаго, де небокрай сталевих веж ховав українські мрії її батьків-емігрантів. Ця жінка, що поєднала американську енергію з глибокою любов’ю до України, стала не просто дружиною третього президента Віктора Ющенка, а справжньою персоною, яка формувала культурний ландшафт країни. Від посад у Білому домі до керівництва фондом “Україна 3000” – її шлях сповнений драматичних поворотів, де кожен крок відлунює турботою про ближнього.
Уявіть ритм чиказьких вулиць, просякнутих ароматом борщу з української церкви, де маленька Катя вчила перші слова рідної мови. Батько Михайло, інженер, що пережив Голодомор і полон, та мати Софія, викрадена на примусові роботи, передали доньці незламний дух. Сьогодні, у 2026 році, Катерина продовжує їхню місію, координуючи гуманітарні проєкти для мільйонів українців. Її історія – це мости між континентами, побудовані на вірі та дії.
Раннє дитинство: коріння в діаспорі, що проростають крізь океан
Село Зайцівка на Харківщині та Літки під Києвом – звідки родина Чумаченків втекла від радянського гніту, оселившись у США 1956 року. Михайло Чумаченко, народжений 1917-го, служив у Червоній армії, потрапив у полон, а після війни знайшов кохання в таборі для переміщених осіб. Софія, 1927 року народження, пережила рабство в Німеччині. Разом вони виховали двох доньок: старшу Ліду 1945-го та Катю. У 1987-му родина переїхала до Флориди, але Чикаго лишився серцем спогадів.
Катя росла в українській громаді, де щонеділі лунали колядки, а танці в ансамблях “Веселка” вчили тримати вишиванку гордо. У 14 років вступила до Союзу української молоді, волонтерила для дітей з синдромом Дауна, водила екскурсії музеєм Голодомору. Ці роки заклали фундамент: не просто жити, а служити. Родинні історії про репресії формували світогляд – боротьба за свободу стала її гаслом. Навіть у школі вона редагувала газети, де слова про Україну палахкотіли вогнем.
Переїзд батьків на пенсію не зупинив Катю: вона вже мріяла про велике. Ці спогади, наче теплий хліб з дитинства, живлять її й досі, нагадуючи, чому кожен проєкт фонду – це повернення боргу предкам.
Освіта: від чиказьких кав’ярень до елітних університетів
Щоб оплатити навчання, юна Катерина працювала офіціанткою, нянею та офісною помічницею – руки, що подавали каву, мріяли про дипломи. 1982 року Georgetown University видає їй бакалавра міжнародної економіки з відзнакою. Факультет дипломатичних відносин навчив аналізувати світові кризи, а стажування в торговому департаменті Іллінойсу та митниці США дало практичний азарт.
1985-го – Українські літні студії при Harvard, де мова Пушкіна оживає в дебатах. Наступного року University of Chicago дарує MBA з фокусом на міжнародні фінанси та менеджмент неприбуткових організацій. Тут Катя редагує звіти Центру моралі та політики у Вашингтоні, вивчаючи етику влади. Освіта не була легкою прогулянкою: це марафон, де кожна ніч за книгами наближала до мети.
Ці дипломи стали ключами до дверей, які відчинили кар’єру. Без них не було б ні Білого дому, ні Києва. А головне – вони навчили бачити Україну не як далеку мрію, а як поле для дій.
Кар’єра в США: на передовій американської дипломатії
1983–1984: директор Української національної інформаційної служби – перші кроки в адвокації діаспори. Потім 1986–1988: помічник заступника держсекретаря з прав людини в State Department. Тут Катя складає звіти про совітські в’язниці, списки дисидентів, бореться за свободу віросповідань. Кожен документ – удар по імперії, що душила Україну.
Квітень 1988 – січень 1989: заступник директора Public Liaison Office в Білому домі при Рейгані. Організовує заходи для східноєвропейських громад, просуває ідеї свободи. 1989: секретаріат Минфіну США. 1991: економіст у Конгресі. Ці ролі – не папери, а битви за цінності. Її робота в Держдепі лягла в основу американської підтримки України в 90-х.
- State Department: звіти про репресії в СРСР, що вплинули на політику Рейгана.
- Білий дім: тисячі східноєвропейців на подіях, натхненних її енергією.
- Конгрес: аналізи економік, що готували перехід до ринків.
Після списків – перехід до бізнесу: віцепрезидент Фундації Україна-США (заснована нею 1991), директор Інституту Пилипа Орлика. Ці посади стали мостом до України, де знання з Вашингтона перетворилися на реформи.
| Період | Посада | Досягнення |
|---|---|---|
| 1986–1988 | State Department | Звіти про права людини |
| 1988–1989 | Білий дім | Громадські заходи |
| 1991 | Конгрес США | Економічний аналіз |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, liga.net.
Переїзд до Києва: кохання на висоті та бізнес-реформи
Перший візит 1991-го – як представниця фондів. 1993: знайомство з Віктором Ющенком на борту літака до Києва. Іскра спалахнула миттєво: економістка з Вашингтона та банкір з Сум. До 2000-го – менеджер української філії KPMG Peat Marwick (Barents Group): тренінги для банкірів під гіперінфляцією, поради з приватизації. Допомогла створити банк “Україна”.
Шлюб 24 квітня 1998-го в церкві – початок нової глави. Діти: Софія (1999), Христина (2001), Тарас (2004). Громадянство України 2005-го, відмова від американського 2007-го. Цей переїзд – не втеча, а вибір: будувати країну предків руками, навчені в еліті світу.
Виклики? Отруєння чоловіка 2004-го, Помаранчева революція, де Катя варила супи для майданівців. Її сила – у тихій підтримці, що рухає гори.
Перша леді України: вишиванки, що змінили моду
2005–2010: наступниця Людмили Кучми. Не просто супутниця – реформаторка стилю. Вишиванки на міжнародних самітах ввели українську елегантність у світ. Ініціативи: протидія торгівлі людьми, жіноче лідерство. Нагороди: Орден Трьох зірок (Латвія, 2008), Хрест Ватикану (2009).
Скандали? Міфи про ЦРУ – спростовані судами 2007-го. Проєкт “Дитяча лікарня майбутнього” зібрав 260 млн грн, але загруз через кризу. Та її внесок у “Охматдит” – обладнання, ліки – врятували тисячі життів.
Ці роки – апогей: від чиказької дівчинки до ікони стилю, що оживила національну гордість.
Фонд “Україна 3000”: машина добра в дії
Заснований 2006-го, під її керівництвом – понад 500 проєктів на 50 млн дол. Напрями: медицина (обладнання лікарень), освіта (стипендії), культура (порятунок вишиванок, музеї Голодомору). У 2025-му – гуманітарка для фронту, евакуація, 1 млн охоплених.
- Збір на “Охматдит”: мільйони на МРТ, реанімацію.
- Культурні фестивалі: тисячі українців у вишиванках.
- Під час війни: медикаменти, психологічна допомога.
Фонд – не бюрократія, а мережа довіри. У 2026-му проєкти тривають, доводячи: добро множиться.
Родина: оплот сили Ющенків
Троє дітей виросли в Києві: Софія навчається за кордоном, Христина цікавиться мистецтвом, Тарас – молодший, приватний. Родина живе скромно, у селі під Києвом. Віктор і Катя – партнери в усьому: від майдану до благодійності. Їхні появи, як у січні 2026-го в Університеті культури, надихають.
Ця сім’я – приклад: кохання витримує отруєння, революції, чутки. Діти вчилися любити Україну від матері, що принесла її з Чикаго.
Сучасна діяльність у 2026: тиха революція добра
Після 2010-го – тіньовий вплив: форуми, благодійність. У 2025–2026 координує гуманітарку фонду під час війни. Рідкі інтерв’ю, але фото з чоловіком показують елегантну жінку 64-х. Володіє п’ятьма мовами, пише мемуари? Її сила – у справах: нові проєкти для ветеранів, культурні центри.
Київ – дім, Україна – місія. Катя Ющенко нагадує: справжні лідери не кричать, а творять.
Цікаві факти про Ющенко Катерину Михайлівну
- Варила вареники для майданівців 2004-го – символ підтримки.
- Ввела вишиванку в офіційний дрес-код, вплинувши на моду.
- П’ядь мов: англійська, українська, російська, польська, німецька.
- Сестра Лідія – успішний бізнесвумен у США.
- У 14 волонтерила для дітей з Дауном – початок благодійності.
Її життя – симфонія, де ноти Чикаго зливаються з київськими дзвонами, граючи гімн незламності.