Карта окупованих територій України — це не просто схематичне зображення ліній на папері чи екрані. Це динамічний документ, який щодня фіксує наслідки тривалої агресії, стійкість оборонців і географію, де кожне село, річка чи височина має стратегічне значення. Станом на липень 2026 року під контролем російських військ перебуває приблизно 19,25% території держави — близько 116 165 квадратних кілометрів. Ця цифра охоплює весь Крим, майже всю Луганщину, значну частину Донеччини, південні райони Херсонщини та Запоріжжя, а також невеликі прикордонні ділянки на Харківщині та Сумщині.
Для новачків важливо одразу зрозуміти: ці території Україна legally вважає тимчасово окупованими. Росія ж проголосила анексію чотирьох областей у вересні 2022 року, але це не визнане міжнародною спільнотою. Карта показує не лише «червоні зони», а й реальну лінію зіткнення, де тривають бої, сірі зони невизначеності та ділянки, які ЗСУ вдалося деокупувати за останні тижні чи місяці.
Просунуті читачі оцінять нюанси: сучасні карти, такі як DeepStateMap чи щоденні assessments Інституту вивчення війни (ISW), розрізняють повний контроль, проникнення малих груп та території, де українські сили активно контратакують або ведуть контрбатарейну боротьбу. Ці деталі змінюють уявлення про «фронт» як статичну лінію — насправді це широка смуга інтенсивного протистояння з дронами, артилерією та піхотою.
Як формувалася сучасна карта окупованих територій
Усе почалося не 2022 року. Ще у лютому–березні 2014-го російські війська без розпізнавальних знаків захопили Крим. «Референдум» під дулами автоматів завершився незаконною анексією. Паралельно на сході за підтримки Росії виникли самопроголошені «ДНР» та «ЛНР» — так звані ОРДЛО. До 2022 року Україна контролювала лише частину Донецької та Луганської областей, а Крим і значні території на сході вже були відрізані.
Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022-го кардинально змінило карту. Російські колони швидко просунулися на південь — до Херсона, Мелітополя, Бердянська. На північному сході вони зайняли прикордонні райони Харківщини та Сумщини, а на сході — розширили контроль у Донецькій та Луганській областях. На піку, навесні 2022-го, під російським контролем опинилося понад 160 тисяч квадратних кілометрів — майже 27% України.
Українські контрнаступи восени 2022 року повернули більшість Харківщини та правобережжя Херсонщини. Місто Херсон звільнили у листопаді. Відтоді лінія фронту стабілізувалася, а характер війни став переважно позиційним. Росія продовжує повільні, виснажливі штурми переважно на Донеччині, намагаючись вийти на адміністративні кордони проголошених «республік». Кожен кілометр дається дорогою ціною.
Географія контролю: що саме показує карта сьогодні
Сучасна карта окупованих територій чітко розподіляє зони за областями. Ось актуальний зріз на основі даних кількох незалежних джерел:
| Область | Приблизна частка під контролем РФ | Ключові окуповані райони та міста | Примітки |
|---|---|---|---|
| Автономна Республіка Крим + Севастополь | 100% | Весь півострів | Окупований з 2014 року |
| Луганська | ~99% | Луганськ, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, майже вся область крім невеликих ділянок | Найбільш «зачищена» область |
| Донецька | ~70–72% | Донецьк, Горлівка, Макіївка, Маріуполь, значна частина Бахмутського, Волноваського, Покровського напрямків | Тут тривають найінтенсивніші бої 2025–2026 років |
| Запорізька | ~74% | Мелітополь, Бердянськ, частина Василівського та Пологівського районів | Важливий сухопутний коридор до Криму |
| Херсонська | ~76% | Південні райони (Генічеський, Скадовський, Каховський), лівобережжя | Правобережжя звільнено у 2022-му |
| Харківська | ~3–5% | Прикордонні села на півночі та сході | Малі за розміром, але важливі для обстрілів |
Ці відсотки — оцінки. Вони можуть трохи відрізнятися залежно від методики підрахунку (повний контроль, присутність військ чи «сіра зона»). Джерела, зокрема Інститут вивчення війни (ISW), регулярно публікують уточнені мапи з урахуванням геолокацій та відкритих джерел.
Як читати інтерактивні карта бойових дій: від початківця до аналітика
Найпопулярніша карта — DeepStateMap.live. На ній використовують просту, але інформативну легенду:
- Темно-червоний — Крим та ОРДЛО (окуповані з 2014-го).
- Червоний — території, захоплені під час повномасштабного вторгнення.
- Зелений — звільнені українськими силами.
- Синій — деокуповані за останні два тижні.
- Сірий — зони, що потребують уточнення.
Для початківців головне правило: не дивіться лише на суцільний колір. Звертайте увагу на «язички» просування та «кишені» українського контролю. Просунуті користувачі порівнюють кілька джерел одночасно — DeepState, ISW, дані Генерального штабу ЗСУ та супутникові знімки. Це дозволяє побачити не лише де просувається ворог, а й де українські підрозділи ефективно стримують або контратакують.
Карти також показують напрямки основних ударів. У 2025–2026 роках найгарячіша точка — Покровський напрямок на Донеччині. Росія намагається прорватися до логістичного вузла Покровськ, щоб ускладнити постачання українських сил на всьому сході. Кожен населений пункт тут має значення не лише символічне, а й суто військове.
Динаміка 2025–2026 років: чому карта змінюється повільно
Після активних фаз 2022–2024 років темпи російського просування суттєво впали. За даними ISW, у травні 2026 року російські сили змогли закріпитися або проникнути лише на кілька десятків квадратних кілометрів, а в окремих оцінках DeepState зафіксували навіть негативний приріст — тобто українські сили повернули більше території, ніж втратили. Це найнижчі показники за останні роки.
Причини очевидні навіть невоєнним спостерігачам: виснаження російських штурмових підрозділів, ефективна робота української артилерії та дронів, логістичні проблеми ворога. Водночас українська сторона теж веде активну оборону з елементами контратак, особливо на флангах. Карта окупованих територій у 2026-му виглядає відносно стабільною порівняно з попередніми роками, але це стабільність напруги, а не миру.
Населення під окупацією: людський вимір карти
За різними оцінками, на тимчасово окупованих територіях досі проживає понад три мільйони українців. Багато хто залишився через вік, здоров’я, прив’язаність до дому чи неможливість виїхати. Російська адміністрація активно проводить «паспортизацію», замінює гривню на рубль, переписує історію в школах та намагається інтегрувати регіони в свою правову та інформаційну систему.
Водночас на цих землях триває тихий спротив: люди ховають українські прапори, слухають українське радіо, передають дані про переміщення окупаційних військ. Карта не показує цих історій, але вони — невід’ємна частина реальності за червоними лініями.
Цікава статистика
- Окупована площа (~116 165 км²) приблизно дорівнює території Болгарії або трохи більша за Угорщину.
- З 2022 року Україна деокупувала понад 40 тисяч км² — це більше, ніж площа Нідерландів.
- Найдовша лінія зіткнення на сьогодні — на Донеччині, де бойові дії тривають майже безперервно з 2014 року.
- У 2025–2026 роках російські війська щомісяця в середньому просуваються в десятки разів повільніше, ніж у 2022-му.
- Крим залишається єдиною областю України зі 100% контролем РФ вже понад 12 років.
Ці цифри допомагають зрозуміти масштаб: навіть «повільне» просування коштує ворогу величезних ресурсів, а для України кожен повернутий кілометр — це сотні звільнених людей і відновлена справедливість.
Карта окупованих територій продовжує оновлюватися щодня. Вона відображає не лише військові успіхи чи втрати, а й неймовірну стійкість людей, які залишаються на своїй землі або борються за її повернення. Слідкувати за нею — означає розуміти реальний перебіг подій, а не лише заголовки новин. DeepStateMap, звіти ISW та офіційні джерела Генерального штабу дають найповнішу картину для тих, хто хоче бачити ситуацію без спрощень і маніпуляцій.