В Україні працюють чотири атомні електростанції. Три з них — Рівненська, Південноукраїнська та Хмельницька — стабільно живлять енергосистему країни. Четверта, Запорізька, найбільша в Європі, з 2022 року перебуває під російською окупацією і не генерує електроенергію для українських споживачів. Загалом на цих станціях встановлено 15 енергоблоків сумарною потужністю понад 13 тисяч мегават.
Саме атомна генерація сьогодні тримає на собі левову частку енергобалансу. У роки війни, коли теплові та гідроелектростанції зазнавали масованих ударів, саме реактори на підконтрольній території забезпечували від 45 до 55 відсотків усієї електроенергії. Без цих станцій система просто не вистояла б.
Чотири атомні станції України: де вони розташовані і що вміють
Кожна з чотирьох АЕС має свою історію, свій характер і свої технічні особливості. Вони будувалися в різні десятиліття, але всі працюють на реакторах типу ВВЕР — водно-водяних енергетичних реакторах радянського проєкту.
Запорізька АЕС — гігант, який мовчить
Розташована біля міста Енергодар на березі Каховського водосховища (яке, на жаль, уже не існує в колишньому вигляді). Шість блоків ВВЕР-1000, сумарна потужність 6000 МВт. До війни це була найбільша атомна станція Європи і одна з найбільших у світі. З березня 2022 року станція окупована. Усі шість реакторів переведені в стан холодного зупину. Український персонал продовжує обслуговувати обладнання, але під контролем окупаційної адміністрації. Станція регулярно втрачає зовнішнє електропостачання — лише за першу половину 2026 року таких блекаутів уже нарахували десяток.
Рівненська АЕС — поліська «четвірка»
Стоїть на заході України, біля міста Вараш (колишній Кузнецовськ). Тут працюють чотири енергоблоки: два старіші ВВЕР-440 потужністю по 440 МВт і два ВВЕР-1000. Загальна встановлена потужність — близько 2835 МВт. Рівненська станція особлива тим, що саме тут уперше в Україні почали масово переходити на американське паливо Westinghouse. Сьогодні майже всі її блоки працюють на неросійському паливі, і це один із найважливіших кроків до енергетичної незалежності.
Південноукраїнська АЕС — степовий мільйонник
Три енергоблоки ВВЕР-1000 у Миколаївській області біля міста Південноукраїнськ. Сумарна потужність 3000 МВт. Станція розташована на Південному Бузі і має власний гідроенергетичний комплекс — Ташлицьку ГАЕС. Це дозволяє їй не лише виробляти електроенергію, а й брати участь у регулюванні частоти в енергосистемі. У 2024–2025 роках тут уже розпочали підготовчі роботи під майбутні блоки за американською технологією AP1000.
Хмельницька АЕС — станція, яка росте
Два працюючі блоки ВВЕР-1000 у місті Нетішин. Саме тут зараз найактивніше йде підготовка до добудови. Третій і четвертий блоки радянського проєкту давно стоять недобудованими, і держава планує їх завершити. Паралельно готують майданчик під п’ятий і шостий блоки вже за технологією Westinghouse AP1000. Якщо все піде за планом, Хмельницька АЕС може стати однією з найпотужніших в Європі.
| Станція | Кількість блоків | Потужність | Статус на 2026 |
|---|---|---|---|
| Запорізька | 6 | 6000 МВт | Окупована, холодний зупин |
| Рівненська | 4 | 2835 МВт | Працює |
| Південноукраїнська | 3 | 3000 МВт | Працює |
| Хмельницька | 2 (+2 у добудові) | 2000 МВт | Працює, розширюється |
Дані зведені на основі матеріалів World Nuclear Association та інформації НАЕК «Енергоатом».
Скільки енергоблоків реально працює прямо зараз
На підконтрольній території України експлуатуються дев’ять енергоблоків. Саме вони дають ті 7,8–8 тисяч мегават, які сьогодні тримають енергосистему. Інші шість — на Запорізькій АЕС — стоять у холодному зупині і не можуть бути запущені, поки триває війна і окупація.
Ремонтна кампанія 2026 року проходить у прискореному режимі. Атомники намагаються мінімізувати простої, щоб узимку всі дев’ять блоків були в роботі. Це вже не просто технічне завдання — це питання виживання енергосистеми.
Чому атомна енергія стала головним стовпом України
До повномасштабного вторгнення атомні станції давали приблизно половину всієї електроенергії. Після масованих ударів по теплових електростанціях і гідроенергетиці ця частка в окремі періоди зростала ще вище. Атомні блоки працюють стабільно, незалежно від погоди і майже не залежать від постачання вугілля чи газу.
Окремо варто відзначити зміну паливної політики. До 2022 року майже все ядерне паливо надходило з Росії. Сьогодні Україна активно переходить на паливо американської компанії Westinghouse. Рівненська і Південноукраїнська станції вже значною мірою на ньому працюють. Це не просто технічна заміна — це стратегічний розрив із залежністю від агресора.
Коротка історія: як Україна стала атомною державою
Перший промисловий реактор в Україні запрацював у 1977 році на Чорнобильській АЕС. Далі йшли Рівненська (1980), Південноукраїнська (1982), Запорізька (1984) і Хмельницька (1987). До розпаду СРСР в Україні вже працювали 15 енергоблоків на п’яти станціях.
Після Чорнобильської катастрофи будівництво нових блоків загальмувалося. Мораторій 1980–1990-х років зняли лише в 1993-му. У незалежній Україні вдалося добудувати і запустити лише три нові блоки: один на Запорізькій (1995), один на Рівненській (2004) і один на Хмельницькій (2004).
Чорнобильська станція остаточно зупинила останній реактор у грудні 2000 року і зараз перебуває в стадії зняття з експлуатації. Вона більше не вважається діючою АЕС.
Цікаві факти про атомну енергетику України
- Найбільша в Європі. До окупації Запорізька АЕС була найбільшою атомною станцією Європи за встановленою потужністю.
- Два типи реакторів. Лише на Рівненській АЕС стоять «малі» ВВЕР-440. Усі інші — «мільйонники» ВВЕР-1000.
- Паливна революція. Україна стала першою країною в світі, яка масово перевела радянські реактори ВВЕР на американське паливо Westinghouse без втрати безпеки.
- Майбутнє за малими реакторами. «Енергоатом» уже підписав меморандуми про будівництво до 20 малих модульних реакторів SMR-160 американської компанії Holtec.
- Експортний потенціал. Після війни і добудови нових блоків Україна планує стати нетто-експортером електроенергії в Європу.
Що буде далі: плани до 2030–2040 років
Уряд і «Енергоатом» ставлять амбітну мету — наростити ядерну генерацію до 20–25 гігават до середини століття. Конкретні кроки вже робляться:
- Добудова 3-го і 4-го блоків Хмельницької АЕС (радянський проєкт ВВЕР-1000).
- Будівництво нових блоків за технологією AP1000 Westinghouse на Хмельницькій, Південноукраїнській та Рівненській станціях.
- Підготовка нового майданчика на місці колишньої Чигиринської АЕС.
- Розвиток малих модульних реакторів (SMR) — перший може з’явитися вже до кінця десятиліття.
Окремо йде робота над повним заміщенням російського ядерного палива і створенням власного замкненого ядерного паливного циклу. Це вже не мрії, а конкретні контракти з канадською Cameco і американськими компаніями.
Найважливіше, що варто розуміти: атомна енергетика для України сьогодні — це не просто галузь. Це стратегічний ресурс виживання, інструмент енергетичної незалежності і один із головних козирів у післявоєнній відбудові країни.
Три працюючі станції щодня дають світло мільйонам українських домівок, лікарням, підприємствам і військовим об’єктам. А четверта — найбільша — чекає свого звільнення. Коли це станеться, українська атомна енергетика отримає потужний другий подих.
Кількість АЕС в Україні залишається чотири. Але кількість працюючих реакторів, їхня потужність і технологічна незалежність будуть тільки зростати. І це один із тих рідкісних випадків, коли цифри в енергетиці мають не лише технічний, а й глибоко людський сенс.