Ракета «Кинджал» — це російський аеробалістичний комплекс повітряного базування, офіційно відомий як 9-С-7760. Вона стартує з літака-носія, зазвичай спеціально модифікованого МіГ-31К, і летить по квазібалістичній траєкторії зі швидкістю, яка на окремих ділянках досягає десяти швидкостей звуку. Комплекс прийняли на озброєння ще наприкінці 2017 року, а широкій публіці його представили в березні 2018-го як одну з «вундерваффе» нового покоління. Насправді це глибоко модернізована версія оперативно-тактичної ракети «Іскандер», адаптована під повітряний старт.
Російська пропаганда наполегливо називає її гіперзвуковою зброєю, здатною проривати будь-яку протиповітряну оборону. Проте фахівці підкреслюють: майже всі балістичні ракети на певних етапах польоту перевищують п’ять Махів. Справжні гіперзвукові системи — це або крилаті ракети з прямоточними двигунами, або планери, що маневрують у атмосфері тривалий час. «Кинджал» до них не належить. Він летить високо, швидко, але за передбачуваною дугою, і саме тому з травня 2023 року його успішно перехоплюють системи Patriot.
Сьогодні ця ракета стала одним із символів російсько-української війни. Її застосовують для ударів по критичній інфраструктурі, військових об’єктах і, на жаль, по цивільних районах. Вартість однієї одиниці сягає кількох мільйонів доларів, виробництво обмежене, а ефективність виявилася нижчою за заяви. Далі — детальний розбір без прикрас і міфів.
Історія створення та прийняття на озброєння
Ідея повісити балістичну ракету під фюзеляж швидкісного винищувача-перехоплювача з’явилася ще в пізньому СРСР. У 1990-х і на початку 2000-х роботи призупинилися через брак коштів. Повноцінна розробка стартувала близько 2012 року в рамках дослідно-конструкторської роботи «292». Основним підрядником став Воткінський завод, а інтеграцією займалася Корпорація «Тактичне ракетне озброєння».
Перший політ модифікованого МіГ-31БМ з макетом ракети відбувся 2016-го. Уже 1 грудня 2017 року комплекс поставили на дослідно-бойове чергування на аеродромах Південного військового округу. Публічна презентація сталася 1 березня 2018 року під час послання Володимира Путіна Федеральним зборам. Тоді показали відео випробувань, де ракета відокремлюється від літака на великій висоті і зникає в хмарах.
Спочатку планували озброїти нею також Ту-22М3 і навіть Су-57. На практиці основним носієм лишився МіГ-31К (пізніше з’явилася версія МіГ-31И з цифровою системою автоматичного наведення). Станом на 2022 рік переобладнали приблизно десяток таких машин. Полки з «Кинджалами» розмістили в Ахтубінську та на інших базах. У 2021 році навіть провели пуски з Сирії, демонструючи глобальний радіус дії.
Технічні характеристики ракети «Кинджал»
Конструкція майже повністю повторює 9М723 з комплексу «Іскандер-М». Довжина близько 7,2–8 метрів, діаметр корпусу приблизно 1–1,2 метра, стартова маса — 4300 кг. Твердопаливний дворежимний двигун розганяє ракету після відділення від літака. На висоті 20–40 кілометрів вона досягає заявлених 10 Махів (близько 12 250 км/год). Деякі російські джерела говорять навіть про 13–14 Махів, але підтверджень цьому немає.
Дальність ураження — найсуперечливіший параметр. Офіційні заяви: 2000 км з МіГ-31К і понад 3000 км з Ту-22М3. Ці цифри включають бойовий радіус самого літака. Реальна дальність самої ракети після пуску оцінюється в 1000–1500 км, а за деякими західними оцінками — ближче до 460–500 км, як у наземного «Іскандера».
Бойова частина — проникна, масою близько 480–500 кг. У звичайному спорядженні містить приблизно 150 кг октогену (еквівалент близько 240 кг тротилу). Можливе ядерне спорядження потужністю від 5 до 50 кілотонн. Система наведення — інерційна з супутниковою корекцією, на кінцевій ділянці — активна радіолокаційна головка. Заявлена кругова ймовірна похибка — до 10 метрів, хоча на практиці точність часто нижча.
| Параметр | Значення (заявлене / оціночне) |
|---|---|
| Маса | 4300 кг |
| Довжина | 7,2–8 м |
| Діаметр | 1–1,2 м |
| Швидкість | до 10 Махів (12 250 км/год) |
| Дальність | 1000–2000 км (з урахуванням носія) |
| Бойова частина | 480–500 кг (звичайна або ядерна) |
| Носій | МіГ-31К/И (1 ракета), потенційно Ту-22М3 |
Дані зібрані з відкритих джерел, зокрема українських аналітичних матеріалів і західних оцінок. Російські офіційні цифри часто завищені для пропагандистського ефекту.
Як працює комплекс на практиці
Літак-носій піднімається на висоту 15–25 кілометрів і розганяється до швидкості близько 3000 км/год. У потрібній точці ракета відділяється, захисний ковпак скидається, двигун запускається. Далі вона піднімається ще вище, розганяється і летить по балістичній дузі. На термінальній ділянці швидкість падає до 3–4 Махів, і саме тоді сучасні зенітні ракети мають шанс її перехопити.
Маневри, про які так люблять говорити російські джерела, обмежені. Ракета може змінювати траєкторію, але не так агресивно, як справжній гіперзвуковий планер. Плазмова оболонка, яка нібито робить її невидимою для радарів, існує лише на максимальних швидкостях і не захищає на кінцевому етапі.
Важлива деталь: для пуску потрібен спеціально підготовлений літак. Звичайний МіГ-31 не підходить. Це обмежує кількість одночасних запусків і робить комплекс вразливим — знищення носіїв на аеродромах або в повітрі різко знижує можливості застосування.
Бойове застосування в Україні
Перший заявлений удар стався 18–19 березня 2022 року по складах біля Делятина на Івано-Франківщині. Відео, яке тоді поширювало російське Міноборони, виявилося сфальсифікованим. Далі були пуски по Одеській області 9 травня 2022-го, по Вінниччині в серпні того ж року. Інтенсивність зросла у 2023–2024 роках.
Найбільший залп зафіксували 2 січня 2024-го — десять «Кинджалів» разом із десятками крилатих ракет і дронів. Українська ППО збила всі десять. Вартість цієї атаки лише по «Кинджалах» оцінювалася в понад 100 мільйонів доларів. У 2025–2026 роках інтенсивність помітно впала. За даними української розвідки, у 2026-му Росія застосувала їх у кілька разів рідше, ніж раніше. Причини — висока собівартість і низька бойова ефективність проти сучасних засобів ППО.
За весь час повномасштабної війни запущено понад 160 таких ракет. Половина припала на 2024 рік. У 2026-му запаси оцінювалися приблизно в 100 одиниць, а плани виробництва скоротили до 60 штук на рік або близько п’яти на місяць.
Чи можна збити «Кинджал» і як це відбувається
До травня 2023 року жодна така ракета офіційно не була перехоплена. Усе змінилося після появи в Україні батарей Patriot. 4 травня 2023 року над Київщиною збили перший «Кинджал». Підтвердження надійшло від Пентагону і українських військових. Уламки ідентифікували, бойова частина виявилася проникного типу.
Уже 16 травня того ж року збили одразу шість. З того часу над Києвом жодна ракета цього типу не досягла цілі. Patriot працює на кінцевій ділянці, де швидкість ракети вже не така шалена. У 2025 році Росія спробувала модернізувати траєкторії — додати різкі піке і маневри на фіналі. Це тимчасово знизило відсоток перехоплень, але українські розрахунки швидко адаптувалися.
Окрім Patriot, у справі брали участь і інші системи. Вартість перехоплення висока, бо ракети-перехоплювачі PAC-3 теж недешеві. Проте стратегічно це вигідніше, ніж дозволити «Кинджалу» влучити в критичний об’єкт.
Цікаві факти про ракету «Кинджал»
- Кодове ім’я НАТО — AS-24 Killjoy. Українською це можна перекласти як «зануда» або «псує настрій» — доволі точна характеристика.
- Одна ракета коштує, за різними оцінками, від 4,5 до 10 мільйонів доларів. Для порівняння, звичайний «Іскандер» значно дешевший.
- Коли ракета долає звуковий бар’єр, ударна хвиля може чутися на десятки кілометрів як серія вибухів. Саме тому жителі далеких областей іноді чують «гул» від пусків, спрямованих зовсім в інший регіон.
- У 2026 році Росія скоротила плани виробництва саме через низьку ефективність і високу ціну. Розвідка повідомляла про зниження інтенсивності ударів майже вчетверо.
- Ракета має титанові елементи конструкції, щоб витримувати нагрівання на гіперзвукових швидкостях. Це один із факторів, що здорожчує виробництво.
Міфи, пропаганда і реальна загроза
Головний міф — «непереможна гіперзвукова зброя». Російські заяви 2018–2022 років малювали картину абсолютної переваги. На практиці виявилося, що швидкість і висота — не абсолютний захист. Сучасні західні системи ППО вміють працювати по балістичних цілях, і «Кинджал» не став винятком.
Другий міф — про масовість. На початку вторгнення в Росії було кілька десятків таких ракет. Навіть зараз їхня кількість вимірюється сотнями, а не тисячами. Виробництво вузьке місце: потрібні спеціальні компоненти, титан, складна електроніка. Санкції ускладнили постачання.
Третій міф — про точність і всемогутність. Багато ударів припадали по цивільних об’єктах або взагалі мимо. У деяких випадках ракети падали на території самої Росії через технічні збої.
Реальна загроза полягає не стільки в «гіперзвуковості», скільки в здатності завдавати ударів із великої дальності й короткого часу підльоту. Коли пуск відбувається з повітряного простору над Тамбовською чи іншою віддаленою областю, до цілі в Україні лишаються лічені хвилини. Це вимагає постійної бойової готовності ППО і значних запасів перехоплювачів.
Виробництво, запаси та перспективи
Станом на середину 2025 року українська розвідка оцінювала запаси «Кинджалів» у понад 100 одиниць. Місячне виробництво коливалося в межах 10–15 штук. У 2026-му плани знизили до 60 на рік. Причини очевидні: висока собівартість, обмежена кількість носіїв і зростаюча ефективність української ППО.
Росія пробувала компенсувати це модернізаціями — зміною алгоритмів маневрування. Результат тимчасовий. Українські інженери і західні партнери постійно вдосконалюють програмне забезпечення систем наведення Patriot і інших комплексів.
На перспективу «Кинджал» залишатиметься дорогим інструментом політичного тиску і точкових ударів. Масовою зброєю він ніколи не став і, судячи з усього, не стане. Його роль у війні вже переосмислена: від «непереможної зброї» до ще однієї балістичної ракети, яку можна і треба збивати.
Технічна складність, обмежене виробництво і зростаючі можливості протидії роблять цю ракету менш страшною, ніж її малювала пропаганда. Водночас вона залишається небезпечною. Кожен пуск — це виклик для української протиповітряної оборони і нагадування, що війна технологій триває щодня.