Інна Олексіївна Соболєва, у дівоцтві Вільчинська, увійшла в український інформаційний простір не гучними політичними заявами чи бізнес-скандалами. Її ім’я назавжди переплелося з історією материнської стійкості, коли в один грудневий вечір 2019 року життя родини розкололося на «до» і «після». Трирічний син Олександр загинув від кулі, призначеної батькові. Відтоді Інна стала символом жінки, яка не дала болю знищити себе, а навпалася будувати нове життя, тримаючи в руках пам’ять про втрачене і надію на майбутнє.
Народжена в селі Збараж Козятинського району Вінниччини, вона виросла серед звичайних сільських реалій — тихого двору, праці на землі, близьких стосунків у родині. Саме там, у провінційній тиші, формувалися її головні цінності: повага до близьких, внутрішня витривалість і вміння триматися, навіть коли ґрунт під ногами зникає. Ці якості пізніше стали її головною опорою.
Ранні роки та перша сім’я
Дитинство Інни пройшло далеко від столичного шуму. Село Збараж давало відчуття коріння, яке багато хто згодом втрачає в міському ритмі. Після школи вона будувала власне життя, вийшла заміж і народила доньку Марію. Перший шлюб із Володимиром Вільчинським завершився, але материнство залишилося центральною частиною її світу. Марія росла поруч із матір’ю, і ця зв’язка залишалася міцною навіть тоді, коли доля різко змінила вектор.
Близько 2015 року Інна зустріла В’ячеслава Соболєва — бізнесмена, власника київського ресторану «Маріо», ексдепутата Київської обласної ради. Для нього це був уже третій шлюб. Він прийняв Марію як рідну доньку, а Інна увійшла в нову родину з відкритим серцем. Незабаром народилися сини — Давид і Олександр (Сашко), який з’явився на світ у серпні 2016 року. Сім’я жила в Києві, подорожувала, відзначала дні народження, фотографувалася на сімейних зустрічах. Звичайні моменти, які здавалися вічними.
Інна ніколи не була лише «дружиною депутата». Вона вела власні справи, володіла компаніями «Галерея Платинум» і «Темп Плюс 2018», мала земельні ділянки на Вінниччині та Київщині, частки в київських квартирах. Декларації фіксували її доходи від підприємницької діяльності та готівкові заощадження. Ця самостійність підкреслювала, що за образом дружини стоїть окрема особистість із власними рішеннями і відповідальністю.
Трагедія 1 грудня 2019 року
Вечір 1 грудня 2019 року біля ресторану «Маріо» на вулиці Льва Толстого в Києві змінив усе. Сім’я їхала в позашляховику Range Rover. Невідомі відкрили вогонь. Єдина куля пройшла крізь скло біля водія і влучила трирічному Сашкові в голову. Дитина загинула на місці. Замах був спрямований на В’ячеслава, але жертвою став його маленький син.
Для Інни цей момент став розломом. Вона пізніше розповідала, як син напередодні просив хрестик і казав: «Мамо, подивися, який я сильний». Ці слова залишилися в пам’яті як якір. Перші дні після трагедії пройшли в шоці. Родина пересувалася в броньованих автомобілях, боялася виходити. Інна не спала тижнями, прокидалася з відчуттям, що щось страшне ось-ось станеться. Але потім прийшло рішення: жити далі, не дозволяючи страху диктувати правила.
У січні 2020 року Інна разом із чоловіком дала відверте інтерв’ю. Вона говорила без пафосу, просто і прямо. Називала сина «ангелочком», який, можливо, «вирішив за них». Говорила про те, що після втрати дитини вже нічого не боїшся. Ці слова звучали не як красива фраза, а як живий досвід жінки, яка пройшла крізь найгірше.
Боротьба за справедливість і довге слідство
Сім’я Соболєвих не дозволила справі «затихнути». Інна публічно підтримувала розслідування, пропонувала винагороду в два мільйони гривень за інформацію про замовника. Вона чітко відмежовувалася від політичних спекуляцій і просила не використовувати трагедію в чужих іграх. Коли з’явилися чутки про можливу причетність окремих політиків, Інна після особистої розмови заявила, що не вважає їх винними, і просила ЗМІ зупинити маніпуляції.
Слідство тривало майже шість років. Затримані виконавці та пособники. У червні 2025 року Шевченківський районний суд Києва виніс вирок. Андрій Лаврега, колишній учасник АТО, якого вважають тим, хто здійснив постріл, отримав 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна за замах на вбивство та вбивство з необережності. Двоє пособників — Юрій Ткаченко та Євген Семенов — отримали по 13 років. Організатор Юсуп Абуєв досі перебуває в розшуку. Замовника офіційно так і не назвали. Цей вирок став важливою, хоч і не остаточною, крапкою в довгій боротьбі родини.
Інна неодноразово підкреслювала: її позиція завжди була продиктована материнським серцем, а не політикою чи прагненням до публічності.
Життя після втрати: нове народження і тиха сила
У жовтні 2020 року в родині народився ще один син. Інна написала в соціальних мережах коротку, але надзвичайно сильну фразу: «Синочок, ти до нас сьогодні повернувся». Ці слова розлетілися мережею як символ того, що життя продовжується навіть після найстрашнішої втрати. Нова дитина не замінила Сашка — ніхто і ніщо не може замінити. Але вона стала живим доказом, що сім’я не зламалася.
Інна рідко з’являється в публічному просторі. Її сторінки в соціальних мережах наповнені сімейними фотографіями — звичайними моментами, які після 2019 року набули особливої цінності. Вона виховує дітей, займається справами, зберігає пам’ять про сина. Багато хто з тих, хто стежив за історією, відзначає її стриманість. Немає гучних заяв, немає постійної присутності в медіа. Є тиха, наполеглива робота над тим, щоб родина жила далі.
Ця здатність тримати баланс між пам’яттю і життям вражає. Інна говорила, що син став для неї «ангелом-охоронцем». Віра в те, що він поруч, допомагала не опускати руки в найважчі моменти. Саме ця внутрішня опора дозволила їй не лише вистояти, а й дати родині шанс на нове дихання.
Бізнес і особиста незалежність
Навіть у найскладніші роки Інна зберігала власні активи. Компанії «Галерея Платинум» і «Темп Плюс 2018» залишалися під її контролем. Земельні ділянки у Вінницькій та Київській областях, частки в нерухомості — усе це фіксувалося в деклараціях. Її доходи від підприємницької діяльності та інші надходження показували, що вона не розчинилася в ролі «дружини успішного чоловіка». Навпаки, бізнес-активність підкреслювала самостійність і вміння тримати власний простір навіть тоді, коли світ навколо розвалювався.
Ця незалежність має значення. Вона дозволяє Інні залишатися собою, а не лише частиною чужої історії. Для багатьох жінок, які опиняються в подібних обставинах, саме наявність власних ресурсів і рішень стає важливою опорою.
Цікаві факти про Інну Соболєву
- Сільське коріння. Інна народилася і виросла в селі Збараж на Вінниччині. Саме там заклалися її основні цінності — працьовитість, повага до родини і внутрішня стійкість, які проявилися в найважчі моменти життя.
- Сімейна мозаїка. Донька Марія від першого шлюбу, сини Давид і Олександр від В’ячеслава Соболєва, а після трагедії — ще один хлопчик, народжений у жовтні 2020 року. Кожна дитина — окрема історія любові і відповідальності.
- Публічна мужність без пафосу. У січні 2020 року Інна разом із чоловіком дала глибоке інтерв’ю, де говорила про переживання, страх і рішення не жити в постійному жаху. Це був голос матері, а не медійний персонаж.
- Символ надії. Фраза «Синочок, ти до нас сьогодні повернувся» після народження нового сина стала однією з найзворушливіших у цій історії. Вона показала, як можна перетворювати біль на нове життя.
- Бізнес-самостійність. Володіння компаніями та нерухомістю підкреслює, що Інна — окрема особистість, а не лише «дружина депутата».
- Позиція в справі. Вона публічно підтримувала слідство, пропонувала винагороду за інформацію про замовника і чітко відмежовувалася від політичних спекуляцій. Її слова завжди йшли від материнського серця.
- Вирок 2025 року. Після майже шести років розслідування суд визнав винними виконавців і пособників. Лаврега отримав 15 років, двоє інших — по 13. Це результат наполегливості родини, яка не дозволила справі зникнути з уваги.
- Внутрішня опора. Інна говорила, що син став для неї «ангелом-охоронцем». Ця віра допомагала не зламатися і знаходити сили жити далі.
Історія Інни Соболєвої продовжується. Вона живе, виховує дітей, зберігає пам’ять про Сашка і будує кожен новий день. У світі, де трагедії часто стають лише заголовками, її шлях нагадує: справжня сила рідко буває гучною. Вона проявляється в тиші, у щоденних рішеннях не здаватися і в здатності любити далі, навіть коли серце вже колись розірвали.
Пам’ять про трирічного хлопчика, який просив хрестик і казав «я сильний», залишається живою не лише в родині, а й у тих, хто стежив за цією історією. А Інна Соболєва — жінка, яка змогла нести цю пам’ять і водночас відкривати двері в нове життя.