КАБи — це керовані авіаційні бомби, які після скидання з літака самостійно планують і коригують траєкторію польоту до цілі. На відміну від звичайної фугасної бомби, що падає майже навмання, КАБ оснащують крилами, стабілізаторами та електронним блоком наведення. Завдяки цьому вона долає десятки кілометрів і влучає з точністю в межах десяти-двадцяти метрів. У реаліях 2025–2026 років саме такі боєприпаси стали одним із наймасовіших і найнебезпечніших інструментів російської авіації на українському фронті.
Російські війська беруть старі радянські бомби серії ФАБ, кріплять до них універсальний модуль планування та корекції (УМПК) і отримують відносно дешеву, але руйнівну зброю. Літак-носій — найчастіше Су-34 чи Су-35 — скидає її з висоти 10–14 кілометрів на відстані 40–90 кілометрів від об’єкта. Бомба розкриває крила, ловить сигнали ГЛОНАСС чи GPS і летить до заданих координат. Новіші версії з подовженими крилами або навіть міні-двигуном збільшують дальність майже до двохсот кілометрів.
Руйнівна сила залежить від калібру. ФАБ-250 несе близько ста кілограмів вибухівки, ФАБ-500 — двісті-двісті п’ятдесят, а ФАБ-1500 і ФАБ-3000 перетворюють цілі квартали на вирви діаметром у десятки метрів. Ударна хвиля, уламки та вторинні пожежі роблять ці боєприпаси особливо небезпечними для цивільної інфраструктури в прифронтових містах.
Від Fritz X до сучасних УМПК: коротка історія керованих бомб
Ідея керувати падінням бомби з’явилася ще в роки Другої світової. Німецький інженер Макс Крамер розробив радіокеровану бронебійну бомбу FX-1400, відому як Fritz X. У вересні 1943 року дві такі бомби, скинуті з Dornier Do 217, потопили італійський лінкор «Рома». Оператор на борту літака за допомогою джойстика коригував політ, орієнтуючись на яскравий фаєр у хвостовій частині. Дальність тоді сягала лише кількох кілометрів, а система була вразливою до радіоглушіння.
Після війни американці, британці та радянські конструктори продовжили роботу. З’явилися лазерні, телевізійні та інерційні системи наведення. У СРСР створили серію КАБ-500 і КАБ-1500 з лазерним і телевізійним наведенням. Вони були точними, але дорогими й вимагали складного обладнання на носії. Саме тому під час повномасштабного вторгнення Росія пішла іншим шляхом — масово переробляла тисячі застарілих ФАБів за допомогою відносно простих і дешевих модулів УМПК.
Перші підтверджені випадки застосування таких модернізованих бомб зафіксували на початку 2023 року. Відтоді їхня кількість зростала щомісяця. За відкритими даними Генерального штабу Збройних Сил України, лише за 2025 рік ворог скинув близько шістдесяти тисяч таких боєприпасів. У березні 2026-го рекорд сягнув майже восьми тисяч, у квітні — близько семи тисяч.
Як саме працює сучасний КАБ
Усе починається зі звичайної металевої бомби. До її корпусу хомутами кріплять силову раму з розкладними крилами, елевонами, стабілізаторами та блоком управління. Після відчеплення від пілона крила розкриваються за дві-п’ять секунд. Бомба переходить у режим планування. Блок навігації отримує координати цілі, порівнює їх із даними супутників і інерційних датчиків і постійно коригує кут атаки.
Базовий УМПК дає дальність 40–70 кілометрів залежно від висоти та швидкості носія. Модифікація УМПК-ПД з більшою площею крила збільшує цей показник до 90–95 кілометрів. Реактивні версії з невеликим турбореактивним двигуном (інколи їх називають «Грім» або УМПБ) здатні долати 150–200 кілометрів. Кругове ймовірне відхилення в ідеальних умовах становить 10–15 метрів, але активна радіоелектронна боротьба може збільшити похибку в кілька разів.
| Тип боєприпасу | Маса вибухівки, кг | Дальність, км | Особливості |
|---|---|---|---|
| ФАБ-250 з УМПК | ~100 | 40–60 (до 80 з УМПК-ПД) | Найпоширеніший, відносно «легкий» |
| ФАБ-500 з УМПК | 200–250 | 50–70 (до 95) | Найчастіше застосовується по містах |
| ФАБ-1500 з УМПК | ~675 | 50–65 | Знищує укріплені об’єкти |
| Реактивні модифікації | 250–500 | 120–200 | Майже рівень крилатих ракет |
Дані таблиці базуються на відкритих оцінках українських військових експертів та аналітичних матеріалів Міноборони України станом на середину 2026 року.
Чому КАБи змінили тактику повітряної війни
Головна перевага — дешевизна і масовість. Виготовлення повноцінної крилатої ракети коштує в рази дорожче, ніж встановлення модуля на готову бомбу зі складів. Літак-носій може залишатися поза зоною дії більшості систем ППО середньої дальності. Один Су-34 здатний нести від двох до чотирьох таких боєприпасів. Коли їх скидають десятками за одну хвилину, навіть сучасна протиповітряна оборона не встигає перехопити всі.
Для захисників це створює постійний тиск. Бійці в окопах змушені глибше зариватися, а цивільне населення в прифронтових містах живе в режимі постійної тривоги. Удар по багатоповерхівці чи енергооб’єкту залишає після себе не лише руїни, а й довготривалі перебої зі світлом, водою та зв’язком.
Поради цивільним під час загрози КАБів
Коли повітряна тривога оголошена через можливе застосування авіабомб, дійте швидко й спокійно. Найкращий захист — підземне укриття або кімната без вікон у внутрішній частині будинку. Якщо ви на вулиці, шукайте найближчий підвал, паркінг чи станцію метро. Не залишайтеся біля скляних вітрин і не намагайтеся знімати вибухи на телефон — уламки летять далеко.
- Завжди тримайте заряджений павербанк, аптечку та воду на випадок, якщо доведеться сидіти в укритті кілька годин.
- Слухайте офіційні канали місцевої влади та ДСНС — вони повідомляють про конкретні напрямки загрози.
- Після удару не підходьте близько до місця вибуху: існує ризик повторної детонації нездетонованих елементів або обвалу конструкцій.
- Якщо будинок пошкоджений, виходьте лише після дозволу рятувальників і перевіряйте наявність газу.
Ці прості правила рятують життя частіше, ніж здається на перший погляд.
Як Україна відповідає на загрозу
Пряме перехоплення КАБів ракетами майже неможливе через їхню кількість і швидкість. Тому основні зусилля спрямовані на знищення носіїв і глушіння навігації. Системи радіоелектронної боротьби створюють перешкоди супутниковим сигналам, змушуючи бомбу втрачати точність. Паралельно українські розробники створюють власні модулі планування для радянських бомб, що залишилися на складах. Деякі зразки вже показують дальність 60–80 кілометрів, а роботи над реактивними версіями тривають.
На рівні ППО допомагають винищувачі з ракетами великої дальності, зокрема очікувані Gripen з Meteor. Розробляються також дрони-перехоплювачі та системи з елементами штучного інтелекту, які мають виявляти і збивати бомби на підльоті. Грантові програми Brave1 і спільні випробування з НАТО прискорюють появу таких рішень.
Знищення аеродромів і логістики противника теж дає ефект. Коли літакам-носіям доводиться базуватися далі, час підльоту збільшується, а можливості для масованих ударів зменшуються.
Технічні нюанси, про які рідко пишуть
Не всі КАБи однакові. Лазерне наведення вимагає підсвітки цілі з землі або з іншого літака і працює лише в хорошу погоду. Телевізійне дозволяє оператору бачити картинку в реальному часі, але залежить від каналу зв’язку. Супутникове — наймасовіше, бо працює автономно, проте вразливе до РЕБ. Саме тому російські інженери додають інерційні системи, які дозволяють бомбі «пам’ятати» курс навіть без супутників протягом короткого часу.
Ще один важливий момент — висота скидання. Чим вище і швидше летить носій, тим далі полетить бомба. Тому противник намагається підніматися на максимальні висоти, ризикуючи потрапити під вогонь далекобійних систем ППО. Українські сили, своєю чергою, змушують його знижуватися або змінювати маршрути.
Вартість одного модуля УМПК оцінюється в кілька тисяч доларів — копійки порівняно з крилатою ракетою. Саме ця економічна перевага дозволяє підтримувати шалений темп застосування навіть після трьох з половиною років інтенсивної війни.
Сьогодні КАБи залишаються одним із головних викликів для української оборони. Їхня масовість, відносна дешевизна та постійне вдосконалення змушують шукати нові відповіді — від електронної боротьби до власних плануючих бомб і систем перехоплення. Кожен новий модуль, кожна успішна операція проти носіїв і кожна хвилина, проведена в укритті за правилами безпеки, стають частиною цієї довгої й важкої боротьби.