Армія Пакистану стоїть як одна з найбільших сухопутних сил світу — близько 560 тисяч активних військовослужбовців, підкріплених сотнями тисяч резервістів. Ця маса людей у формі формує кістяк збройних сил країни, які загалом нараховують близько 660 тисяч активних бійців і посідають місце серед семи-дванадцяти найпотужніших армій планети за різними рейтингами. Від високогір’я Кашміру до пустель Белуджистану, від кордону з Індією до лінії Дюранда з Афганістаном — пакистанські солдати тримають оборону в одному з найнапруженіших регіонів світу.

Створена 14 серпня 1947 року в день народження держави, вона виросла з мусульманських підрозділів колишньої Британської індійської армії. Тоді під прапором нового Пакистану зібралися приблизно 150 тисяч людей. Сьогодні це вже зовсім інша сила: професійна, добровольча, оснащена змішаним парком техніки — від китайських і українських танків до власних ракетних систем і ядерного арсеналу приблизно в 170 боєзарядів.

Керує нею зараз фельдмаршал Асим Мунір — людина, яка після подій 2025 року отримала найвище військове звання в історії країни (друге після Аюб Хана) і одночасно очолила нову посаду начальника сил оборони. Армія Пакистану — це не просто збройна структура. Вона десятиліттями впливає на політику, економіку й суспільне життя країни, залишаючись найвпливовішою інституцією.

Історичний шлях: від розділу Британської Індії до ядерної держави

Коли в 1947 році британці розділили Індію, пакистанська армія отримала приблизно третину техніки й особового складу. Британські генерали ще кілька років стояли на чолі — першими командувачами були Френк Мессерві та Дуглас Грейсі. Лише в 1951 році керівництво перейшло до пакистанця — генерала Аюб Хана.

Перша війна з Індією спалахнула майже одразу — за Кашмір у 1947–1948 роках. Потім були 1965-й, 1971-й (коли Пакистан зазнав найважчої поразки й втратив Східний Пакистан, тепер Бангладеш), Каргільська війна 1999-го, численні сутички на лінії контролю. Паралельно армія вела бої всередині країни: проти повстанців у Белуджистані, проти радикальних груп на північному заході після 2001 року.

Операції «Зарб-е-Азб» і «Рах-е-Ніджат» у 2010-х роках серйозно підірвали інфраструктуру терористичних мереж. Водночас пакистанські підрозділи регулярно вирушали в миротворчі місії ООН — від Конго до Боснії. Армія також брала участь у конфліктах на Близькому Сході, підтримуючи союзників у регіоні Перської затоки.

Ядерний статус змінив усе. Після індійських випробувань 1974 року Ісламабад почав власну програму. У травні 1998-го на полігоні Чагай-І пролунали вибухи. З того часу доктрина «повного спектру стримування» стала наріжним каменем безпеки. Армія залишається головним хранителем цього арсеналу через Стратегічні сили та Стратегічний планний підрозділ.

Структура командування та організація

Генеральний штаб розташований у Равалпінді. Верховним головнокомандувачем формально є президент, але реальна оперативна влада зосереджена в руках начальника штабу армії, який з кінця 2025 року одночасно обіймає посаду начальника сил оборони. Після 27-ї конституційної поправки ця посада дає контроль над усіма трьома видами збройних сил.

Армія поділена на дев’ять корпусів. Кожен корпус охоплює певну географічну зону — від північних гір до південних пустель. У складі — дві бронетанкові дивізії, дві механізовані, близько вісімнадцяти-дев’ятнадцяти піхотних, артилерійські з’єднання, окремі бригади. Окремо стоїть Командування північних районів і сили спеціального призначення — Special Services Group (SSG), елітні підрозділи з вісьмома батальйонами, відомі своїми бордовими беретами.

Бойові роди військ включають бронетанкові, артилерію, піхоту, інженерів, зв’язок, авіацію сухопутних військ. Адміністративні служби забезпечують медицину, логістику, освіту. Є Національна гвардія та парамілітарні формування — Rangers і Frontier Corps, які підсилюють армію на внутрішніх і прикордонних завданнях.

Особовий склад, комплектування та звання

Комплектування виключно добровільне. Молодь може вступати з 16–17 років, але в бойові дії — лише з 18. Служба солдатів триває до 45 років, офіцерів — довше. Є система квот за провінціями, щоб зберегти етнічний баланс: пенджабці, пуштуни, синдхі, белуджі, представники Ґілгіт-Балтистану та Азад Кашміру.

Жінки служать у всіх видах військ, хоча в бойових частинах їхня кількість обмежена. Представники релігійних меншин — християни, сикхи, індуси — також носять форму і можуть дослужитися до високих звань.

Система звань майже повністю успадкована від британської. Офіцерські: другий лейтенант, лейтенант, капітан, майор, підполковник, полковник, бригадир, генерал-майор, генерал-лейтенант, генерал, фельдмаршал. Між офіцерами й солдатами стоїть особлива категорія — молодші комісовані офіцери (Subedar-Major, Subedar, Naib Subedar). Солдатські звання починаються з сіпая (рядовий) і йдуть через найк, гавілдар до старших сержантів.

Підготовка офіцерів зосереджена в Пакистанській військовій академії в Какулі. Далі — коледжі штабів, Національний університет оборони, численні спеціалізовані школи.

Озброєння та техніка

Парк техніки — справжній зоопарк різних поколінь і країн походження. Основні бойові танки нараховують приблизно 2500–2600 одиниць. Серед них Al-Khalid і Al-Khalid I (спільного пакистансько-китайського виробництва), модернізовані Al-Zarrar, українські Т-80УД, китайські Type-85 і Type-69, новіші VT-4 (Haider), а також застарілі Type-59.

Бронетранспортери та бойові машини піхоти — понад 3500 одиниць. Переважають американські M113 різних модифікацій, італійські VCC, пакистанські Saad/Talha, колісні MaxxPro.

Артилерія вражає масштабами — понад 4600 систем. Самохідні гаубиці (переважно 155-мм), буксирувані гармати різних калібрів, реактивні системи залпового вогню, зокрема китайські A-100 і власні Fatah. Міномети — окрема велика категорія.

КатегоріяПриблизна кількістьОсновні зразки
Основні бойові танки2500–2600Al-Khalid, Т-80УД, Al-Zarrar, VT-4/Haider, Type-85
Бронетехніка (БТР/БМП)понад 3500M113, Saad/Talha, MaxxPro, VCC
Артилерійські системипонад 4600САУ 155-мм, РСЗВ A-100 і Fatah, буксирувані гармати
Пускові установки балістичних ракетпонад 160Nasr, Ghaznavi, Shaheen, Ghauri, Abdali

Дані базуються на оцінках IISS Military Balance та відкритих аналітичних оглядах станом на 2024–2026 роки. Армія активно модернізує парк: закуповує китайські системи, розвиває власне виробництво на заводах Heavy Industries Taxila і Pakistan Ordnance Factories, впроваджує ударні вертольоти Z-10ME та безпілотники.

Ядерний компонент і стратегічні сили

Приблизно 170 ядерних боєзарядів — це оцінка, яка тримається останніми роками. Доставка можлива балістичними ракетами різної дальності (від тактичних Nasr до Shaheen-III з дальністю понад 2700 км), крилатими ракетами Babur і Ra’ad, а також з повітря. Армія контролює наземний компонент через Army Strategic Forces Command. Після реформ 2025 року контроль над стратегічними активами ще більше централізувався.

Доктрина залишається оборонною й спрямованою переважно проти Індії. Пакистан наголошує, що ядерна зброя — засіб стримування, а не інструмент агресії. Водночас розвиток тактичних систем і нових ракетних командувань свідчить про прагнення мати гнучкі варіанти відповіді на різних рівнях конфлікту.

Цікаві факти про армію Пакистану

  • Девіз армії — «Іман, Таква, Джихад фі Сабіліллах» (Віра, Богобоязливість, Боротьба на шляху Аллаха). Ці три слова зустрічаються на офіційних емблемах і в офіційній риториці.
  • Пакистанська армія — одна з найбільших учасниць миротворчих місій ООН. Тисячі солдатів служили в Африці, на Балканах і на Близькому Сході.
  • Через військові фонди (Fauji Foundation та інші) армія контролює значну частину економіки — від виробництва цементу й добрив до банків і нерухомості.
  • Спецпризначенці SSG проходять одну з найжорсткіших підготовок у регіоні. Їхній бордовий берет став символом еліти.
  • У 2025 році після короткого, але інтенсивного протистояння з Індією командувач отримав звання фельдмаршала — рідкісну подію в історії країни.

Роль у політиці та суспільстві

Армія Пакистану — це більше, ніж військова машина. Вона тричі брала владу безпосередньо (1958, 1977, 1999) і багато разів впливала на цивільні уряди з-за лаштунків. Термін «establishment» у пакистанському політичному лексиконі майже завжди означає військово-розвідувальні кола.

Сьогодні, навіть залишаючись формально під цивільним контролем, армія зберігає вирішальний голос у питаннях безпеки, зовнішньої політики та великих економічних проектів. Спеціальний інвестиційний комітет, у якому бере участь військове керівництво, ілюструє цей вплив. Водночас армія користується високою довірою населення — її сприймають як гаранта єдності країни в умовах етнічних, релігійних і регіональних напружень.

Внутрішні операції проти тероризму й повстанців залишаються постійним завданням. Белуджистан і прикордонні райони з Афганістаном вимагають постійної уваги. Армія також першою реагує на стихійні лиха — повені, землетруси, — демонструючи не лише бойову, а й гуманітарну спроможність.

Сучасні виклики та перспективи

Головний зовнішній виклик — Індія з її значно більшим військовим бюджетом і чисельністю. Пакистан компенсує це якістю підготовки, географічними перевагами в певних секторах і ядерним стримуванням. Другий напрямок — нестабільність на заході, де кордон з Афганістаном залишається гарячим.

Економічні обмеження тиснуть на бюджет. Витрати на оборону становлять помітну частку державних фінансів, і країна шукає баланс між модернізацією й соціальними потребами. Китай залишається головним партнером у постачанні зброї та технологіях. Туреччина також посилює співпрацю. Відносини зі США коливаються залежно від політичної кон’юнктури.

Модернізація йде кількома шляхами: закупівлі нових танків і артилерії, розвиток власних ракетних систем Fatah, впровадження безпілотників і ударних вертольотів, створення нових командувань (зокрема ракетних сил армії). Після 2025 року акцент змістився на спільні операції всіх видів військ під єдиним командуванням.

Армія Пакистану сьогодні — це живий організм, що поєднує британську спадщину, ісламську ідентичність, досвід численних конфліктів і прагнення до технологічної незалежності. Вона тримає лінію фронту в одному з найскладніших регіонів планети й залишається центральним гравцем у житті країни. Її подальший шлях залежатиме від того, наскільки вдасться поєднати військову потужність із економічним розвитком і політичною стабільністю.

Від Володимир Левчин

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.