В Україні станом на серпень 2026 року офіційно існує рівно 136 районів. Ця цифра зафіксована після масштабної адміністративно-територіальної реформи 2020 року і залишається незмінною попри війну, окупацію частини територій та постійні дискусії про подальшу оптимізацію. Київ і Севастополь мають спеціальний статус і не входять до жодного району — вони стоять окремо, як самодостатні адміністративні одиниці.
Кожен із цих 136 районів — це вже не ті дрібні радянські одиниці, що колись ділили країну на майже півтисячі шматочків. Нові райони стали значно більшими, потужнішими і логічнішими. Вони об’єднують десятки територіальних громад і виконують роль координаторів, а не бюрократичних надбудов. Середня площа одного району сьогодні сягає близько 4550 квадратних кілометрів, а населення варіюється від трохи більше 30 тисяч у гірських Верховинському районі до понад 1,7 мільйона в Харківському.
Ця структура тримає всю країну. Вона проходить крізь Карпати, степи Причорномор’я, промисловий Донбас і чорноземи Полтавщини. І хоча частина районів тимчасово окупована, юридично вони залишаються українськими — і саме цей факт робить цифру 136 не просто статистикою, а заявою про цілісність держави.
Як з’явилися сучасні 136 районів
До 2020 року Україна жила з 490 районами. Багато з них були крихітними, з населенням у кілька десятків тисяч, і просто не тягнули сучасні повноваження. Районні ради часто дублювали функції громад і обласних адміністрацій, створюючи зайві шари бюрократії. Гроші розпорошувалися, послуги ставали далекими, а розвиток гальмувався.
17 липня 2020 року Верховна Рада ухвалила постанову № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів». Одним голосуванням ліквідували старі райони й міста обласного значення, а на їхньому місці створили 136 нових. Межі нових районів провели по зовнішніх межах уже сформованих територіальних громад. Це був фінальний акорд реформи децентралізації, яка почалася ще 2014–2015 роками.
Процес був болісним для багатьох маленьких райцентрів. Люди боялися втратити робочі місця, статус, бюджетні потоки. Але результат виявився сильнішим, ніж очікували. Повноваження з освіти, медицини, культури, соціального захисту перейшли до громад. Райони залишили собі координаційні функції, планування на субрегіональному рівні та представництво інтересів громад перед областю й центром.
Станом на 2026 рік жодна нова постанова не змінила цю кількість. Навіть війна не змогла розхитати структуру. Деякі райони на сході й півдні працюють у режимі військових адміністрацій, але їхній юридичний статус зберігається.
Розподіл районів по областях і Криму
Карта 136 районів відображає реальну географію країни — від густонаселених промислових регіонів до рідко заселених гірських і степових просторів.
| Регіон | Кількість районів |
|---|---|
| Автономна Республіка Крим | 10 |
| Вінницька область | 6 |
| Волинська область | 4 |
| Дніпропетровська область | 7 |
| Донецька область | 8 |
| Житомирська область | 4 |
| Закарпатська область | 6 |
| Запорізька область | 5 |
| Івано-Франківська область | 6 |
| Київська область | 7 |
| Кіровоградська область | 4 |
| Луганська область | 8 |
| Львівська область | 7 |
| Миколаївська область | 4 |
| Одеська область | 7 |
| Полтавська область | 4 |
| Рівненська область | 4 |
| Сумська область | 5 |
| Тернопільська область | 3 |
| Харківська область | 7 |
| Херсонська область | 5 |
| Хмельницька область | 3 |
| Черкаська область | 4 |
| Чернівецька область | 3 |
| Чернігівська область | 5 |
| Всього | 136 |
Дані базуються на офіційній постанові Верховної Ради та актуалізованих матеріалах uk.wikipedia.org станом на 2026 рік.
Найбільше районів мають Донецька і Луганська області — по вісім. Це логічно: великі промислові території потребували детальнішого поділу навіть після укрупнення. Найменше — у компактних Тернопільській, Хмельницькій і Чернівецькій областях. Там три райони цілком справляються з координацією.
Що роблять сучасні райони і чим вони відрізняються від громад
Після реформи райони втратили більшість виконавчих функцій. Сьогодні їхня головна роль — бути «середньою ланкою». Вони координують роботу громад у питаннях, які виходять за межі однієї громади: спільні інфраструктурні проєкти, транспортні мережі, екологічні програми, цивільний захист, планування територій.
Районні ради існують, але їхні повноваження суттєво урізані. Реальна влада зосереджена в громадах — їх у країні 1469. Саме громади отримали бюджети, школи, лікарні, дороги місцевого значення. Район став місцем, де громади можуть домовлятися між собою і говорити з областю єдиним голосом.
У мирний час це працювало як чіткий механізм. Під час війни багато районів на сході й півдні перейшли під управління військових адміністрацій. Але навіть у таких умовах структура районів допомагає: через них зручніше розподіляти гуманітарну допомогу, організовувати евакуацію, відновлювати зруйновану інфраструктуру.
Райони під окупацією: юридична реальність і фактичний стан
Десять районів Автономної Республіки Крим повністю окуповані з 2014 року. Частина районів Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей також перебуває під тимчасовою окупацією або в зоні бойових дій. Проте Україна продовжує вважати їх своїми адміністративними одиницями. Після деокупації саме ці райони стануть основою для відновлення місцевого самоврядування.
Цікавий нюанс: у Криму окупаційна влада створила свою систему районів, яка не збігається з українською. Після повернення півострова українські 10 районів будуть відновлені в тих межах, які затвердила Верховна Рада 2020 року.
Цікаві факти про райони України
- Найбільший за площею — Коростенський район Житомирської області (понад 11 тисяч км²). Тут можна їхати годинами й не виїхати за межі одного району.
- Найменший — Косівський район Івано-Франківської області (трохи більше 850 км²). Компактний, гірський, з високою щільністю населення.
- Найбільш населений — Харківський район. Понад 1,7 мільйона людей. Це майже як окрема невелика країна.
- П’ять районів мають адміністративні центри не в містах, а в селищах: Верховинський, Голованівський, Дністровський, Щастинський і Курманський.
- Середня кількість громад в одному районі — 11–12. Деякі райони об’єднують понад 20 громад, інші — лише кілька.
- 24 райони включають обласні центри (окрім Києва). Це створює цікаву ситуацію, коли районний центр одночасно є й обласним.
Як реформа вплинула на повсякденне життя
Для звичайної людини зміни відчутні. Раніше, щоб вирішити питання з документами чи соціальною допомогою, часто доводилося їхати в старий райцентр. Сьогодні більшість послуг надають безпосередньо в громаді — у центрі надання адміністративних послуг, який працює ближче до дому.
Бюджети громад суттєво зросли. Гроші, які раніше осідали на районному рівні, тепер залишаються на місцях. Це дозволило багатьом громадам ремонтувати школи, будувати амбулаторії, оновлювати дороги. Звичайно, не скрізь однаково успішно — багато залежить від керівництва громади та місцевої економіки. Але загальна тенденція позитивна.
Під час війни саме громади стали першою лінією допомоги. Вони організовували укриття, роздавали гуманітарку, допомагали переселенцям. Райони в цей час виконували роль координаторів — збирали потреби з кількох громад і передавали їх вище.
Майбутнє районів: що може змінитися
Станом на 2026 рік серйозних планів щодо зміни кількості районів немає. Експерти й чиновники говорять радше про уточнення повноважень між громадами, районами та областями. В рамках євроінтеграції Україна адаптує свою систему до стандартів NUTS, де райони відповідають рівню NUTS-3.
Після повної деокупації можливі локальні коригування меж у звільнених районах. Але базова структура з 136 одиниць, ймовірно, збережеться ще довго. Вона вже довела свою стійкість у найважчих умовах.
Райони сьогодні — це не просто лінії на карті. Це живий каркас, який тримає громади разом, дозволяє країні дихати й розвиватися навіть під тиском війни. І поки ця цифра 136 звучить так твердо й незмінно, можна бути впевненим: адміністративний скелет України вистояв.