За гучними заявами Дональда Трампа про завершення війни в Україні можуть стояти інші мотиви, ніж прагнення миру. Найближче оточення президента США має власні фінансові інтереси в оборонній промисловості, енергетиці та міжнародних угодах. Деякі представники команди фактично опиняються по обидва боки переговорного процесу.
Головним рушієм зовнішньої політики нової адміністрації стає прагматичний фінансовий інтерес, а не ідеологія чи геополітична стратегія. Яскравий приклад — діяльність Джареда Кушнера. Його інвестиційна компанія Affinity Partners, що залучила мільярди доларів від країн Перської затоки, володіє акціями американської військової компанії ARXIS. Компанія отримує значну частину виручки від виробництва комплектуючих для винищувачів F-35, систем протиракетної оборони, есмінців та атомних підводних човнів.
У матеріалах для інвесторів ARXIS прямо пов’язує зростання прибутків із війнами, що тривають у світі. Виникає парадоксальна ситуація: людина, яка в адміністрації Трампа займається дипломатією та завершенням конфліктів, фінансово зацікавлена в оборонній галузі. Це вже привернуло увагу американських законодавців. Демократ Роберт Гарсіа надіслав листи Кушнеру та ще дванадцятьом представникам адміністрації з вимогою надати свідчення в Конгресі. Ідею розслідування підтримують і частина республіканців, яких дратує змішування державних інтересів із приватним бізнесом.
У США також виникли юридичні претензії до участі Кушнера в дипломатичних переговорах через його приватні бізнесові інтереси. Організація CREW подала позов із вимогою усунути його від ролі спеціального посланця Трампа.
Реакція республіканців і бізнес-угоди під виглядом миру
Невдоволення всередині Республіканської партії викликають не лише фінансові інтереси представників адміністрації, а й проросійська риторика самого Дональда Трампа. Його зустріч із Владіміром Путіним та публічне називання російського диктатора другом спровокували критику навіть на лояльному до республіканців телеканалі Fox News. Американські законодавці пам’ятають втручання Росії у вибори США та спроби дестабілізувати суспільство. Тому довіри до Москви немає навіть у тих політиків, які скептично ставляться до зовнішньої допомоги. Більшість конгресменів від обох партій продовжують підтримувати Україну.
Спроби окремих трампістів використовувати пакети військової допомоги Києву як інструмент політичного шантажу можуть виявитися невигідними. Американському суспільству буде складно пояснити відмову від підтримки України на тлі зближення з Кремлем. Усі так звані мирні ініціативи представників оточення Трампа варто розглядати через призму їхніх бізнес-інтересів. Пропозиції щодо замороження конфлікту, зміни кордонів чи надання Україні сурогатних гарантій безпеки за аналогією з п’ятою статтею НАТО можуть бути спробою якнайшвидше припинити вогонь і відкрити шлях до нових глобальних угод.
Для команди Трампа ключовим пріоритетом є економіка. За зачиненими дверима можуть обговорюватися масштабні проєкти — від доступу до ресурсів в Арктиці до перерозподілу активів російських енергетичних гігантів на кшталт «Лукойлу». Показовою є й активність Вашингтона у Венесуелі, де США прагнуть посилити вплив на нафтові родовища, які раніше розробляли компанії з Росії та Китаю. Таким чином, зовнішня політика США перетворюється на серію жорстких бізнес-транзакцій, де питання безпеки України розглядається не як ціннісний орієнтир, а як один із пунктів великої комерційної угоди.
Ще одним прикладом переваги бізнес-інтересів над політичними принципами є поведінка Ілона Маска. Бізнесмен, який ще недавно був одним із головних облич руху MAGA, тепер публічно дистанціюється від цього статусу, називаючи себе центристом. Його заяви про нібито організований Держдепом переворот в Україні у 2014 році повторюють небезпечні кремлівські наративи. Водночас, коли йдеться про відповідальність за використання систем Starshield, Маск намагається перекласти її на американську державу, захищаючи свій цивільний бізнес Starlink від політичних ризиків. Це типова поведінка представників великого капіталу, які адаптуються до політичної кон’юнктури.
Дипломатичні зусилля команди Трампа часто спираються на людей, які недостатньо розуміють контекст війни. Стів Віткофф, зокрема, заявляє, що США нічого не втратять від припинення постачання зброї Україні, ігноруючи той факт, що Київ є одним із найбільших покупців американського озброєння. Його поведінка під час зустрічей із Володимиром Зеленським також викликає запитання щодо розуміння дипломатичних процесів. Професор американістики Скотт Лукас звертав увагу на роль Віткоффа та Кушнера в переговорах із Путіним. За його оцінкою, американські посланці ризикують дозволити Кремлю нав’язувати власний порядок денний, переводячи розмову з російської агресії на ширші питання європейської безпеки. За гучними заявами про мир не простежується фундаментальної стратегії. Натомість команда Трампа прагне якнайшвидше зупинити війну, щоб повернутися до звичного заробляння грошей на глобальних ринках.