Золотий тризуб на синьому щиті — це не просто малюнок. Це живий відбиток тисячолітньої державної традиції, який пройшов шлях від князівських монет Київської Русі до офіційного малого Державного герба сучасної України. Саме ескізи цього символу стали тим містком, що з’єднав давнину з незалежністю. Коли 19 лютого 1992 року Верховна Рада затвердила золотий тризуб на лазуровому полі, вона опиралася на глибоко продумані художні рішення, народжені ще в 1918 році.
Ескіз герба України — це завжди більше, ніж технічний креслення. У ньому сплелися історія, мистецтво і політична воля. Від перших спроб Василя Кричевського до сучасних проєктів великого герба кожна лінія несе в собі конкретний зміст. Для початківців варто знати головне: офіційний малий герб — це золотий тризуб особливої форми на синьому щиті з тонкою золотою облямівкою. Для тих, хто хоче зануритися глибше, відкривається ціла галерея ескізів, конкурсів і дискусій, які тривають досі.
Від князівських знаків до перших державних ескізів
Тризуб з’явився задовго до геральдики як науки. Археологи знаходять його на срібниках і золотниках князя Володимира Великого кінця X — початку XI століття. На одному боці монети — портрет князя, на другому — той самий знак, який сьогодні називають тризубом. Подібні зображення трапляються на печатках послів Ігоря, на цеглі Десятинної церкви, на стінах Софії Київської. Це був родовий знак Рюриковичів, який змінювався від двозуба Святослава до повноцінного тризуба Володимира.
Після монгольської навали символ майже зник з офіційного вжитку. Його замінили інші емблеми: золотий лев Галицько-Волинського князівства, козак із мушкетом Війська Запорозького, архангел Михаїл Київщини. Лише на початку XX століття, коли Україна знову шукала державну ідентичність, тризуб повернувся з повною силою.
У грудні 1917 року Центральна Рада фактично прийняла тризуб як герб Української Народної Республіки. Остаточно це рішення оформили 25 лютого 1918 року в Коростені, а 22 березня того ж року затвердили малюнки малого і великого гербів. Авторство належить видатному художнику, архітектору і графіку Василю Кричевському. Він працював у шаленому темпі — лише п’ять днів, — але створив ескізи, які досі вважаються класикою української геральдики.
Малий герб Кричевського — золотий тризуб, обрамлений стилізованим оливковим вінком. Великий герб був складнішим: той самий тризуб у центрі, оточений орнаментом, що символізував мир і згоду. Оливковий вінок тут не випадковий — він підкреслював миролюбну політику молодої республіки. Ці ескізи стали основою для печаток, банкнот і документів УНР. Саме від них тягнеться пряма лінія до сучасного офіційного зображення.
Сучасний ескіз малого герба: як народжувався офіційний тризуб
Після проголошення незалежності в 1991 році питання державного герба постало з новою гостротою. Конкурс оголосили ще 24 червня 1991 року — за два місяці до офіційного дня Незалежності. На розгляд надійшло понад двісті робіт. Переважна більшість містила тризуб. Переміг проєкт групи геральдистів: Андрія Гречила, Олексія Кохана та Івана Турецького.
Вони свідомо опиралися на ескіз Кричевського 1918 року, але адаптували його до сучасних вимог. Щит став п’ятистороннім із заокругленими нижніми кутами. Тризуб отримав чіткі пропорції, які зафіксували в постанові Верховної Ради № 2137-XII від 19 лютого 1992 року. Додаток до постанови містить не лише кольорове зображення, а й схематичне креслення з точними розмірами. Це важливий момент: будь-яке офіційне використання герба має суворо дотримуватися затверджених пропорцій.
Золотий колір тризуба і синій колір щита не випадкові. Вони перегукуються з національним прапором і водночас відповідають геральдичним традиціям. Офіційні відтінки сьогодні стандартизовані: блакитний близький до Pantone 2935 C, жовтий — до Yellow 012 C. Саме цей ескіз став тим, що ми бачимо на паспортах, печатках, грошових знаках і державних бланках.
Найважливіше в сучасному ескізі — його лаконічність. Тризуб не потребує додаткових пояснень. Він читається миттєво і працює як у кольоровому, так і в монохромному варіанті.
Ескізи великого герба: довга дорога до соборності
Конституція України в статті 20 прямо передбачає існування великого Державного герба. Він має включати малий герб як головний елемент і враховувати герб Війська Запорозького. Закон про великий герб повинен ухвалюватися двома третинами складу Верховної Ради. Станом на 2026 рік такого закону досі немає.
Проте ескізів накопичилося чимало. У 1939 році художник Микола Битинський на замовлення уряду УНР в екзилі створив цілий комплекс: малий, середній і великий герби. Малий — класичний золотий тризуб на блакитному щиті. Середній включав п’ять регіональних гербів. Великий — тризуб, якого підтримували архангел Михаїл і коронований лев, з козацькими клейнодами і стрічкою кольорів національного прапора. Ці ескізи довго жили в діаспорі і вплинули на пізніші проєкти.
Після 1991 року конкурси на великий герб проводили кілька разів — у 1996–1997, 2007–2009 і 2020 роках. У листопаді 2020 року переможцем став Олексій Кохан — той самий, хто працював над малим гербом. Його ескіз, вперше представлений ще в 1997 році, зображує синій щит із тризубом, якого підтримують архангел Михаїл і золотий коронований лев. Над щитом — хоругва з козаком-мушкетером. Композиція підкреслює соборність: центр, захід і південь України в одному символі.
У серпні 2021 року Верховна Рада підтримала в першому читанні проєкт закону про великий герб. Опис у ньому близький до класичних варіантів: п’ятисторонній синій щит із золотим тризубом, великокняжий вінець Ярослава Мудрого, лев і козак-воїн як щитотримачі, синьо-жовта стрічка, колоски пшениці і кетяг калини. Однак до остаточного ухвалення справа так і не дійшла. У грудні 2025 року Кабінет Міністрів навіть визнав такою, що втратила чинність, постанову про конкурс 2020 року. Тож офіційно існує лише малий герб.
Символіка ескізів: що ховається за лініями
Тризуб — символ багатозначний. Найпоширеніші інтерпретації пов’язують його зі стилізованим соколом, якорем-хрестом або знаком влади. У контексті ескізів герба важливіше інше: він завжди виступає як знак княжої держави Володимира Великого. Саме так його називає Конституція.
Оливковий вінок Кричевського говорив про мир. Козак із мушкетом нагадує про козацьку республіку. Лев — про галицьку традицію. Архангел Михаїл — про Київ. Коли художник створює ескіз великого герба, він фактично малює карту історичної пам’яті України.
Пропорції теж мають значення. Офіційне схематичне зображення малого герба чітко визначає співвідношення висоти щита і ширини, товщину ліній тризуба, відстань від країв. Будь-яке відхилення робить зображення неофіційним. Саме тому професійні дизайнери завжди працюють із векторними файлами, що базуються на постанові 1992 року.
Цікаві факти про ескізи герба України
- Василь Кричевський створив ескізи малого і великого гербів УНР за п’ять днів у березні 1918 року. Працював у будинку Михайла Грушевського на Паньківській вулиці в Києві.
- На перших банкнотах УНР 1918 року тризуб з’явився ще до офіційного затвердження малюнків Кричевського. Його розмістили на 100 карбованцях із хрестом над середнім зубом.
- Ескіз Олексія Кохана, який переміг у конкурсі 2020 року, художник подав без жодних змін порівняно з роботою 1997 року. Тобто ідея «перезимувала» майже чверть століття.
- У проєктах великого герба часто сперечаються про колір жупана козака. Традиційний для герба Війська Запорозького — червоний, а не золотий.
- Схематичне зображення малого герба з точними розмірами додане до постанови Верховної Ради 1992 року і досі є обов’язковим еталоном.
Як правильно використовувати ескіз герба сьогодні
Для офіційних документів, печаток, бланків і грошових знаків дозволено лише затверджене зображення малого герба. Будь-які художні інтерпретації на державних носіях заборонені. Водночас у приватному використанні — на сувенірах, одязі, у мистецтві — свобода значно більша, якщо не створюється враження офіційного статусу.
Дизайнери, які працюють із тризубом, зазвичай беруть за основу векторну версію, побудовану за схемою 1992 року. Важливо зберігати пропорції: щит не повинен бути надто витягнутим чи навпаки приплюснутим, зуби тризуба мають чітку геометрію. Кольори теж варто витримувати в офіційних діапазонах, особливо якщо зображення йде на державні потреби.
Ті, хто цікавиться історією, можуть порівнювати ескізи різних епох. Кричевський 1918 року — м’якший, з рослинним обрамленням. Гречило-Кохан-Турецький 1992 року — суворіший і лаконічніший. Битинський 1939 року — найбільш «соборний», із регіональними гербами. Кохан 2020 року — спроба об’єднати всі ці традиції в одній композиції.
Ескізи як дзеркало національної ідентичності
Кожен новий ескіз герба України — це відповідь на запитання: ким ми є зараз і ким хочемо бути. У 1918 році Кричевський малював мирну республіку. У 1939-му Битинський — розірвану, але єдину в мріях країну. У 1992-му група геральдистів — незалежну державу, яка повертається до коренів. У 2020–2021 роках — вже зрілу країну, яка шукає спосіб показати свою багатошарову історію без зайвої пишноти.
Тризуб на ескізах завжди залишається головним. Він незмінний, як стрижень. Усе інше — вінок, лев, козак, калина, колоски — це обрамлення, яке змінюється разом із часом. Саме тому ескіз герба України ніколи не буває остаточним. Він живе, розвивається і чекає наступного художника, який знову спробує розказати історію країни одним малюнком.
Сьогодні, коли малий герб уже три десятиліття виконує свою роботу, а великий усе ще перебуває в статусі проєкту, ескізи залишаються найкращим способом зрозуміти, як формувалася українська державна символіка. Вони доступні в архівах, у книгах з геральдики, на сторінках історичних досліджень. Кожен, хто тримає в руках якісний відбиток цих ескізів, тримає частинку безперервної традиції, яка почалася понад тисячу років тому на берегах Дніпра.