Законопроект у Верховній Раді України найчастіше проходить одне або два читання, і лише в окремих випадках доходить до третього. Така реальність склалася в останні роки, хоча Регламент Верховної Ради формально передбачає процедуру трьох читань як стандартну. Кожне читання — це не просто голосування, а окремий етап глибокої перевірки тексту, де депутати, комітети та експерти зважують кожне слово майбутнього закону, який може вплинути на мільйони людей.
Перше читання закладає фундамент: депутати обговорюють загальні принципи та структуру. Друге перетворює текст на детальну конструкцію — тут іде постатейна робота з поправками. Третє, коли воно відбувається, стає фінальним шліфуванням перед ухваленням в цілому. Проте в практиці дев’ятого скликання третє читання майже зникло: законопроекти або приймають одразу після першого, або ретельно доопрацьовують у другому й завершують саме там.
Така гнучкість з’явилася не випадково. В умовах воєнного стану парламент змушений швидко реагувати на виклики — від питань оборони до соціального захисту. Водночас за швидкістю завжди стоїть питання якості: чи встигли виправити всі суперечності, чи не залишилися лазівки в тексті. Саме тому розуміння нюансів кожного етапу допомагає і фахівцям, і звичайним громадянам орієнтуватися в тому, як народжується закон.
Стандартна процедура трьох читань за Регламентом
Стаття 102 Регламенту Верховної Ради чітко описує, як має відбуватися розгляд законопроектів. Законопроекти розглядаються, як правило, за процедурою трьох читань. Це не випадкова цифра — традиція кількох читань поширена в багатьох парламентах світу, щоб уникнути поспішних і недосконалих рішень. Кожне наступне читання дає можливість виправити помилки, врахувати нові аргументи та досягти балансу інтересів.
У першому читанні Верховна Рада обговорює основні принципи, положення, критерії та структуру законопроекту. Депутати заслуховують доповідь ініціатора — це може бути народний депутат, Кабінет Міністрів чи Президент. Пролунали співдоповіді профільного комітету та альтернативних проектів, якщо вони є. Після обговорення законопроект або приймають за основу, або відхиляють, або направляють на доопрацювання. Прийняття за основу означає, що загальна ідея схвалена, і тепер комітет разом з ініціаторами готуватиме текст до наступного етапу.
Друге читання — це вже справжня ювелірна робота. Тут розглядають порівняльну таблицю: у ній міститься текст, прийнятий за основу, всі запропоновані поправки з висновками комітету та остаточна редакція. Депутати голосують постатейно або блоками поправок. Можна внести уточнення, виправити формулювання, додати або прибрати норми. Якщо поправок багато, процес може затягнутися на кілька засідань. Після другого читання законопроект або направляють на третє, або ухвалюють в цілому, якщо він готовий.
Третє читання призначене для законопроектів, які потребують додаткового доопрацювання та узгодження. На цьому етапі вже не розглядають нові суттєві поправки — лише технічні виправлення суперечностей, що могли виникнути під час попередніх голосувань. Матеріали надають депутатам заздалегідь: за два дні для звичайних законопроектів і за чотири — для тих, що стосуються Конституції. Це останній шанс перед фінальним голосуванням «в цілому».
Коли процедура скорочується до одного або двох читань
Регламент дозволяє Верховній Раді ухвалити законопроект одразу після першого чи другого читання в цілому. Це можливо, якщо проект визнано таким, що не потребує доопрацювання, і не надійшло зауважень від депутатів, інших суб’єктів законодавчої ініціативи чи експертних підрозділів Апарату. Виняток становлять проекти кодексів та законопроекти, які містять понад 100 статей або пунктів — для них три читання залишаються майже обов’язковими.
Саме тому в останні сесії дедалі більше законів приймають уже після першого читання. Це стосується переважно простих, технічних або термінових проектів. Коли ситуація вимагає негайної реакції — наприклад, зміни до законодавства про оборону чи соціальну підтримку в умовах війни — парламент обирає прискорений шлях. Два читання дають більше простору для виправлень, тому більшість складніших законопроектів зупиняються саме на цьому етапі.
Повторні читання теж обмежені. Верховна Рада може прийняти рішення про повторне перше або друге читання не більше двох разів. Це запобігає нескінченному затягуванню процесу, але водночас залишає простір для доопрацювання, якщо з’явилися нові важливі аргументи чи виявили суттєві недоліки.
Реальна картина: як законопроекти проходять читання сьогодні
Теоретична модель трьох читань виглядає логічною та збалансованою. Але реальність парламентської роботи в 2025–2026 роках виглядає інакше. У дев’ятому скликанні третє читання майже перестало застосовуватися. Аналітика показує чіткий тренд: більшість законопроектів ухвалюють після першого або другого читання, а третє залишається радше винятком, ніж правилом.
Цікава статистика
У 12-й сесії дев’ятого скликання з ухвалених законів 30,6 % пройшли процедуру в цілому після першого читання, а 69,4 % — після другого. Жоден законопроект не дійшов до третього читання. У 14-й сесії картина ще показовіша: 47,6 % ухвалено після першого читання та 52,4 % — після другого, знову без жодного випадку третього читання.
| Сесія | Після 1-го читання (%) | Після 2-го читання (%) | Після 3-го читання (%) |
|---|---|---|---|
| 12-та сесія | 30,6 | 69,4 | 0 |
| 14-та сесія | 47,6 | 52,4 | 0 |
Дані відображають загальну тенденцію останніх років: парламент обирає швидші процедури, зберігаючи при цьому можливість якісного доопрацювання на етапі другого читання.
Чому так відбувається? По-перше, комітети виконують величезну роботу ще до пленарного розгляду. Вони аналізують проект, проводять експертизи, збирають поправки. Коли законопроект потрапляє до зали, багато питань уже зняті. По-друге, воєнний стан вимагає оперативності. Затримка на кілька тижнів через третє читання може коштувати дорого в питаннях безпеки чи економіки. По-третє, для більшості законопроектів двох читань достатньо, щоб виправити всі суттєві недоліки.
Особливості для складних та спеціальних законопроектів
Не всі законопроекти проходять однаковий шлях. Проекти кодексів та великі за обсягом документи (понад 100 статей) майже завжди вимагають повноцінної процедури. Тут друге читання може тривати довго — поправок надходить тисячі, і кожну потрібно розглянути. Третє читання в таких випадках виконує роль останнього фільтра, де прибирають технічні неузгодженості, що виникли під час масового голосування.
Зміни до Конституції мають додаткові вимоги. Для їх ухвалення потрібна конституційна більшість — дві третини від конституційного складу Верховної Ради. Іноді такі проекти розглядають у кілька сесій, щоб забезпечити глибший аналіз та суспільну підтримку. Ратифікація міжнародних договорів часто відбувається за спрощеною процедурою — іноді достатньо одного читання, бо текст уже узгоджений на міжнародному рівні.
Під час воєнного стану з’явилася практика прискореного розгляду законопроектів, пов’язаних з обороною, мобілізацією, бюджетом та соціальними гарантіями. Тут парламент нерідко обирає шлях одного читання або максимально стислих двох. Це дозволяє швидко закривати законодавчі прогалини, але водночас підвищує відповідальність комітетів і експертів за якість підготовки тексту.
Що відбувається до і після читань
Перш ніж законопроект потрапить до зали на перше читання, він проходить довгий шлях у комітетах. Після реєстрації (яка триває до п’яти днів) проект направляють до профільного комітету, а також до комітетів з питань бюджету, антикорупційної політики та європейської інтеграції, якщо це необхідно. Головний комітет має до 30 днів на підготовку висновку. Потім проект включають до порядку денного — і лише після цього він потрапляє на пленарне засідання.
Після ухвалення в цілому законопроект підписує Голова Верховної Ради. Документ передають Президенту, який протягом 15 днів може його підписати, повернути з пропозиціями або ветувати. Якщо Президент повертає закон, Верховна Рада може прийняти його повторно — вже з урахуванням пропозицій або подолавши вето конституційною більшістю. Після підписання закон оприлюднюють, і він набуває чинності, як правило, через 10 днів, якщо інше не передбачено самим текстом.
Цей ланцюжок показує, чому навіть після третього читання закон не стає чинним одразу. Кожен етап — додатковий рівень перевірки. І саме тому прискорення на стадії читань не означає поспіху в усьому процесі: комітетська робота та президентський розгляд залишаються важливими фільтрами.
Як відстежувати проходження конкретного законопроекту
Для тих, хто хоче розуміти, на якому етапі перебуває цікавий законопроект, існує простий і доступний інструмент — офіційний вебпортал Верховної Ради. У картці кожного законопроекту відображається поточний статус: «зареєстровано», «готується до першого читання», «прийнято в першому читанні», «підготовлено до другого читання» тощо. Там же можна знайти порівняльні таблиці, висновки комітетів та текст усіх поправок.
Просунуті користувачі звертають увагу не лише на статус, а й на те, який комітет веде проект та хто є головним доповідачем. Це допомагає прогнозувати, наскільки ретельно проходитиме доопрацювання та чи є шанси на суттєві зміни в другому читанні. Громадські організації та експерти часто надсилають свої пропозиції саме на етапі підготовки до першого або другого читання — коли ще є час вплинути на текст.
Для звичайних громадян корисним є також стеження за порядком денним пленарних засідань. Коли законопроект з’являється в порядку денному на перше читання, це означає, що найближчим часом відбудеться ключове голосування. Якщо ж його знімають з розгляду або направляють на повторне доопрацювання — це сигнал, що в тексті виявили проблеми, які потребують додаткового часу.
Чому процедура читань залишається важливою навіть у прискореному режимі
Швидкість ухвалення законів у воєнний час — це необхідність, але вона не скасовує потреби в якості. Два читання замість трьох дають достатньо можливостей для виправлень, якщо комітети та депутати сумлінно виконують свою роботу. Постатейне обговорення у другому читанні дозволяє виявити суперечності, які не були очевидні на етапі принципів.
Третє читання, навіть якщо воно рідко застосовується, залишається в арсеналі як інструмент для найскладніших випадків. Коли законопроект великий, а поправок — сотні, фінальне узгодження тексту перед ухваленням в цілому допомагає уникнути технічних помилок, які потім доведеться виправляти окремими законами про внесення змін.
Для просунутих читачів важливо розуміти: сучасна практика не скасовує Регламент, а адаптує його до реалій. Парламент обирає той варіант процедури, який відповідає складності проекту та терміновості питання. Саме тому одні закони народжуються за кілька тижнів, а інші — проходять кілька місяців доопрацювань між читаннями. Ця гнучкість і є головною особливістю українського законодавчого процесу сьогодні.
Кожен етап читань — це не просто формальність, а простір для аргументів, компромісів та відповідальності. І саме тому, навіть коли законопроект проходить лише два читання, за ним стоїть серйозна робота багатьох людей, які прагнуть зробити текст максимально точним і справедливим.