Стояти на біржі праці в Україні можна стільки, скільки потрібно — закон не встановлює жодного максимального терміну перебування на обліку в центрі зайнятості. Статус зареєстрованого безробітного зберігається, поки людина активно шукає роботу, виконує умови індивідуального плану працевлаштування і підтверджує намір залишатися в статусі. Інша справа — грошова допомога. Під час дії воєнного стану більшість отримує її не довше 90 календарних днів, а люди передпенсійного віку — до 360 днів.

Ця різниця між статусом і виплатами часто плутає. Багато хто думає, що після закінчення допомоги автоматично знімають з обліку. Насправді ні. Можна продовжувати користуватися послугами служби зайнятості — вакансіями, навчанням, перекваліфікацією, консультаціями кар’єрного радника — навіть без грошей. Головне — не втрачати зв’язок і дотримуватися правил.

Чому «стояти на біржі» і «отримувати допомогу» — різні речі

Народна назва «біржа праці» закріпилася ще з радянських часів, хоча офіційно це Державна служба зайнятості та її центри. Статус безробітного дає право на соціальні послуги, а допомога по безробіттю — окрема страхова виплата. Під час воєнного стану держава обмежила саме тривалість грошей, але не право бути на обліку.

Згідно з чинними нормами, особа віком від 15 до 70 років, яка не має роботи і стабільного доходу, може отримати статус з першого дня реєстрації. Виплати призначають теж з першого дня (за окремими винятками при звільненні за власним бажанням чи за порушення). Після того, як строк допомоги вичерпано, статус залишається. Людина просто перестає отримувати гроші, але продовжує шукати роботу за підтримки служби.

Такий підхід дозволяє не кидати людей напризволяння. Особливо це відчутно для тих, хто втратив роботу через війну, переїхав або чия професія стала менш затребуваною. Можна стояти на обліку місяцями і навіть роками, якщо чесно виконуєш свої зобов’язання.

Скільки саме платять і як довго у 2026 році

Під час воєнного стану правила чіткі. Для більшості зареєстрованих безробітних допомога виплачується максимум 90 календарних днів. Для осіб, яким до пенсійного віку залишився один рік і які мають необхідний страховий стаж, строк подовжується до 360 календарних днів.

Розмір допомоги залежить від страхового стажу та середньої зарплати за попередній період. Якщо протягом 12 місяців перед реєстрацією людина мала щонайменше сім місяців страхового стажу, виплату рахують у відсотках від середньої зарплати:

  • до 3 років стажу — 50 %;
  • від 3 до 6 років — 55 %;
  • від 6 до 12 років — 60 %;
  • від 12 до 18 років — 65 %;
  • від 18 до 24 років — 70 %;
  • від 24 до 30 років — 75 %;
  • понад 30 років — 80 %.

Якщо загальний страховий стаж становить 15 і більше років і людина не отримувала допомогу по безробіттю протягом попередніх 15 років, до відсотка додають ще 10 пунктів. Перша половина строку виплачується у повному розмірі, друга — у розмірі 50 % від призначеної суми.

Максимальна сума під час воєнного стану не може перевищувати мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. У 2026 році це 8647 гривень. Мінімальний розмір для більшості категорій — 3900 гривень. Окремі групи (молодь без стажу, яка вперше шукає роботу, або звільнені за грубі порушення) отримують меншу суму.

КатегоріяМаксимальний строк виплатОрієнтовний розмір
Більшість безробітних90 календарних дніввід 3900 до 8647 грн
Передпенсійний вік (рік до пенсії + потрібний стаж)360 календарних дніввід 3900 до 8647 грн
Молодь без стажу / дисциплінарні звільнення90 днівмінімальна фіксована сума

Дані базуються на нормах Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та постанові Кабінету Міністрів, які діють під час воєнного стану, а також на рішеннях правління Фонду щодо мінімальних розмірів на 2026 рік (джерела: dcz.gov.ua та zakon.rada.gov.ua).

Як стати на облік у 2026 році

Найзручніший спосіб — через застосунок або портал Дія. Потрібно авторизуватися, обрати послугу отримання статусу безробітного, заповнити заяву (стандартну або спрощену для внутрішньо переміщених осіб і жителів територій бойових дій), підписати електронним підписом і відправити. Рішення зазвичай приймають протягом кількох робочих днів.

Можна прийти особисто до будь-якого центру зайнятості — прив’язки до місця реєстрації немає. З собою варто мати паспорт, РНОКПП, документи про освіту та останнє місце роботи. Якщо даних немає в державних реєстрах, їх попросять додатково. Для ВПО часто діє спрощена процедура.

Після надання статусу призначають кар’єрного радника. Разом з ним складають індивідуальний план працевлаштування — це не формальність, а документ, від якого залежить, чи збережеться статус.

Обов’язки, які не можна ігнорувати

Зареєстрований безробітний зобов’язаний активно шукати роботу, з’являтися на зустрічі (або підтримувати зв’язок дистанційно), не відмовлятися без поважних причин від підходящої роботи більше ніж двічі, повідомляти про зміни (знайшов роботу, відкрив ФОП, виїхав за кордон). Підтверджувати намір залишатися в статусі потрібно не рідше одного разу на 30 календарних днів.

Виїзд за кордон має свої нюанси. Якщо людина перебуває за межами України понад 30 днів підряд або сукупно понад 60 днів протягом року без поважних причин, статус можуть припинити. Винятки існують — лікування, сімейні обставини, обмеження пересування — але їх треба документально підтвердити.

Порушення цих правил призводить до зняття з обліку. Тоді й допомога, і послуги припиняються. Повторно стати можна, але іноді доводиться чекати.

Що відбувається після закінчення 90 днів

Гроші закінчуються, а статус залишається. Кар’єрний радник продовжує пропонувати вакансії, може направити на навчання чи перекваліфікацію. Багато хто саме в цей період знаходить роботу, бо вже пройшов профілювання і зрозумів реальні можливості ринку.

Якщо людина знімається з обліку і пізніше знову потребує допомоги, невикористану частину строку можна відновити протягом двох років. Це важливо знати тим, хто тимчасово працевлаштувався на короткостроковий контракт.

Типові помилки, яких варто уникати

Найчастіша — думати, що після 90 днів автоматично знімуть з обліку, і перестати виходити на зв’язок. Друга — відмовлятися від усіх запропонованих вакансій без пояснень. Третя — не повідомляти про виїзд за кордон або про підробіток. Четверта — ігнорувати зустрічі з кар’єрним радником, сподіваючись, що «і так все добре». П’ята — надавати неправдиві відомості про доходи чи місце перебування. Кожна з цих помилок може коштувати статусу і можливості отримувати підтримку саме тоді, коли вона найпотрібніша.

Практичні нюанси, які рідко згадують

Допомога виплачується не рідше двох разів на місяць, за бажанням можна обрати разову виплату. Гроші приходять на картку, зазначену при реєстрації. Якщо дані в реєстрах неповні, спочатку можуть призначити мінімальну суму, а пізніше перерахувати.

Для внутрішньо переміщених осіб і тих, хто перебуває на територіях бойових дій, діють спрощені умови підтвердження статусу — можна робити це дистанційно будь-якими доступними засобами зв’язку.

Період перебування на обліку з виплатою допомоги зараховується до страхового стажу. Це важливо для майбутньої пенсії. Навіть після закінчення грошей, якщо людина продовжує стояти на обліку і отримує послуги, окремі періоди можуть враховуватися залежно від обставин.

Ринок праці під час війни змінився. Багато професій, які раніше здавалися стабільними, втратили попит, а інші — навпаки, стали гостро потрібними. Кар’єрні радники сьогодні часто рекомендують короткі курси перекваліфікації саме під актуальні вакансії. Ті, хто погоджується на навчання, знаходять роботу швидше.

Стояти на біржі — не соромно і не ознака поразки. Це інструмент, який держава дає, щоб людина могла пережити складний період і повернутися до нормального життя. Головне — використовувати його активно, а не пасивно чекати, поки хтось щось запропонує.

Правила можуть змінюватися, якщо воєнний стан продовжать або внесуть нові поправки. Тому найнадійніше — періодично перевіряти актуальну інформацію на офіційному сайті Державної служби зайнятості або уточнювати у свого кар’єрного радника. Живий контакт завжди дає більше ясності, ніж будь-яка стаття.

Від Володимир Левчин

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.