За загальним правилом, закріпленим у статті 38 Кодексу законів про працю України, працівник, який працює за безстроковим трудовим договором, має письмово попередити роботодавця про звільнення за власним бажанням за два тижні. Саме цей строк найчастіше називають «відпрацюванням». Проте закон не ставить жорсткої вимоги фактично сидіти на робочому місці всі чотирнадцять календарних днів. Достатньо правильно поданої заяви. Якщо ж є поважні причини або особливі обставини воєнного стану — можна розійтися в день подання документа.
Багато хто досі сприймає ці два тижні як неминучу каторгу. Насправді ситуація гнучкіша, ніж здається. Роботодавець не має права силоміць тримати людину, якщо всі формальності дотримані. А працівник, який знає нюанси, може піти набагато раніше й отримати повний розрахунок без зайвих нервів.
Що саме каже закон про попередження
Стаття 38 КЗпП формулює право працівника чітко: розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши роботодавця письмово за два тижні. Двотижневий строк рахується в календарних днях, а не в робочих. Якщо заяву подали в понеділок, останнім днем попередження стане понеділок через чотирнадцять днів. День подання заяви зазвичай не входить у цей період, відлік починається з наступного дня.
Важливий момент, який часто ігнорують: закон говорить про попередження, а не про обов’язок працювати. Якщо після подання заяви людина пішла на лікарняний, взяла відпустку чи просто не вийшла з інших причин — звільнення все одно відбувається після спливу двох тижнів. Роботодавець не може вимагати «відпрацювати» час хвороби чи відпочинку.
Після закінчення строку попередження працівник має право просто не з’являтися. Якщо ж він продовжує ходити на роботу і не вимагає розірвання договору, заява втрачає силу. Роботодавець уже не може звільнити його на підставі тієї самої заяви, хіба що на місце вже запрошено нового співробітника, якому за законом не можна відмовити.
Коли можна не відпрацьовувати два тижні
Закон прямо дозволяє розірвати договір у строк, який просить працівник, якщо звільнення зумовлене неможливістю продовжувати роботу. Перелік поважних причин у статті 38 не є вичерпним, але основні з них такі:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ до закладу освіти;
- неможливість проживати в цій місцевості, підтверджена медичним висновком;
- вагітність;
- догляд за дитиною до чотирнадцяти років або дитиною з інвалідністю;
- догляд за хворим членом сім’ї (за медичним висновком) чи особою з інвалідністю І групи;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом;
- інші поважні причини, які сторони визнають такими.
У цих випадках роботодавець зобов’язаний звільнити людину в дату, зазначену в заяві. Якщо в заяві дату не вказати — діятиме загальне правило двох тижнів.
Окремий випадок — порушення з боку роботодавця. Якщо він не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, або вчиняв мобінг (цькування), що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, працівник має право розірвати договір у будь-який строк, який сам визначить.
Особливості звільнення під час воєнного стану
З 2022 року діє Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (№ 2136-IX). Стаття 4 цього закону дає додаткову можливість. Якщо в районі, де розташоване підприємство, ведуться бойові дії і існує загроза життю чи здоров’ю працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у заяві. Виняток — примусове залучення до суспільно корисних робіт або робота на об’єктах критичної інфраструктури.
Ця норма не скасовує загальне правило двох тижнів для всієї країни. Вона працює лише там, де реально йде війна і є небезпека. У Києві, Львові чи інших тилових містах звичайне попередження за два тижні залишається чинним, якщо немає інших поважних причин.
Звільнення за угодою сторін — найшвидший шлях
Стаття 36 КЗпП дозволяє припинити трудовий договір за угодою сторін. У цьому випадку жодного попередження не потрібно. Дата звільнення визначається спільно. Багато хто обирає саме цей шлях, коли роботодавець готовий відпустити людину одразу. У трудовій книжці (або в електронному обліку) роблять запис про звільнення за угодою сторін, а не за власним бажанням. Для майбутнього працевлаштування різниця мінімальна, а процес проходить без зайвих днів очікування.
Як правильно оформити заяву
Заява має бути письмовою. У ній варто чітко вказати:
- прохання розірвати трудовий договір за власним бажанням (або за угодою сторін);
- бажану дату звільнення;
- поважну причину, якщо вона є, і додати підтверджуючі документи;
- дату подання та підпис.
Краще зареєструвати заяву в канцелярії або відправити рекомендованим листом з описом вкладення. Тоді у працівника залишається доказ дати отримання документа роботодавцем. Якщо роботодавець відмовляється приймати заяву — це вже його проблема. Строк попередження все одно починає текти з моменту, коли документ потрапив до нього.
Під час відпустки чи лікарняного заяву теж можна подати. Закон цього не забороняє. Ба більше, працівник має право попросити надати невикористану відпустку з наступним звільненням. Останній день відпустки стане днем звільнення.
Типові помилки, які коштують нервів і часу
Найпоширеніша помилка — вважати, що два тижні обов’язково треба відсидіти на стільці. Люди мучаться, працюють через силу, псують стосунки, а потім виявляється, що можна було піти раніше.
Друга помилка — не вказувати дату звільнення в заяві з поважних причин. Тоді роботодавець формально має право застосувати загальний двотижневий строк.
Третя — намагатися «заднім числом» звільнитися без жодних підстав. Це майже ніколи не працює і може призвести до конфлікту.
Четверта — ігнорувати можливість угоди сторін. Багато керівників готові відпустити співробітника одразу, але працівник сам пише «за власним бажанням» і сидить два тижні.
І остання — не зберігати докази подання заяви. Потім доводиться доводити в суді, що документ взагалі існував.
Що відбувається з грошима і документами
У день звільнення (або наступного дня, якщо людина того дня не працювала) роботодавець зобов’язаний виплатити:
- заробітну плату за всі відпрацьовані дні;
- компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки;
- інші суми, передбачені законом або колективним договором.
Також видають копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані суми та, за потреби, трудову книжку. Якщо роботодавець затримує розрахунок — можна звертатися до Держпраці або до суду. За кожен день затримки нараховується компенсація.
Порівняння основних варіантів звільнення
| Підстава звільнення | Строк попередження | Чи можна в день подання заяви |
|---|---|---|
| За власним бажанням без поважних причин | 2 тижні | Ні, якщо роботодавець не згоден |
| За власним бажанням з поважних причин | Строк, який просить працівник | Так |
| Угода сторін | Не потрібен | Так, за домовленістю |
| Бойові дії в районі підприємства | Строк у заяві | Так |
| Порушення з боку роботодавця / мобінг | Строк, який просить працівник | Так |
Дані таблиці базуються на положеннях Кодексу законів про працю України та Закону № 2136-IX (zakon.rada.gov.ua).
Практичні поради для тих, хто вже вирішив піти
Спочатку спокійно поговоріть із керівником. Іноді угода сторін оформлюється за п’ять хвилин і всі залишаються задоволені. Якщо розмова не клеїться — пишіть заяву з поважною причиною і додавайте документи. Не бійтеся лікарняного чи відпустки в період попередження. Це ваше законне право.
Якщо роботодавець тисне, погрожує «не віддати трудову» чи затримує гроші — фіксуйте все письмово. Звертайтеся до Держпраці. У більшості випадків інспектори стають на бік працівника, бо закон тут досить чіткий.
Для строкового договору правила інші. Його можна розірвати достроково лише за певних підстав (хвороба, інвалідність, порушення з боку роботодавця або ті самі поважні причини зі статті 38). Попередження — три дні, якщо інше не передбачено.
Знання цих деталей перетворює процес звільнення з болісного ритуалу на звичайну юридичну процедуру. Людина йде тоді, коли їй зручно, а не тоді, коли дозволяє керівник. І саме в цьому головна цінність статті 38 КЗпП — вона захищає свободу вибору, а не створює штучні перепони.