Біологічних статей у людей — дві. Чоловіча і жіноча. Це визначається типом статевих клітин, які організм здатен виробляти: дрібні рухливі сперматозоїди чи великі яйцеклітини. Гендерних ідентичностей же фіксованої кількості немає. Люди описують своє внутрішнє відчуття себе через десятки, а іноді й сотні різних термінів, і цей список постійно поповнюється. Саме ця різниця між жорсткою біологічною реальністю і гнучким соціальним самосприйняттям породжує стільки гарячих суперечок.
Коли хтось запитує «скільки є гендерів», він майже завжди змішує дві різні речі. Одна — об’єктивна біологічна стать. Друга — суб’єктивне відчуття себе чоловіком, жінкою, кимось посередині чи взагалі поза цими категоріями. Перше має чіткі межі, друге — ні. І поки ці поняття плутають, розмова крутиться по колу.
Чим відрізняється стать від гендеру
Стать (sex) — це біологічна категорія. Вона базується на репродуктивній функції. У всіх тварин, які розмножуються через злиття двох різних за розміром гамет, існує саме дві статі. Чоловіча виробляє дрібні гамети, жіноча — великі. Ця схема називається анізогамією і працює у людей так само, як у більшості ссавців, птахів чи риб.
Гендер (gender) — поняття, яке з’явилося в соціальних науках у середині ХХ століття. Спочатку воно допомагало розрізняти біологічну стать і соціальні ролі, очікування, норми поведінки, які суспільство навішує на чоловіків і жінок. Згодом термін розширився і почав означати внутрішнє відчуття себе, незалежно від тіла. Саме тому сьогодні одні кажуть, що гендерів два, інші — що їх нескінченна кількість.
Плутанина виникає, коли ці два рівні змішують в один. Біологічна стать не змінюється від того, як людина себе відчуває. А відчуття себе може бути дуже різним навіть у людей з однаковою біологічною статтю.
Біологічна стать: чому наука говорить про дві
У людини стать визначається на кількох рівнях: хромосоми (зазвичай XX або XY), гонади (яєчники чи яєчка), гормони, внутрішня і зовнішня анатомія. Але головний критерій, який біологи використовують для всіх анізогамних видів, — тип гамет. Якщо організм розвинув систему для виробництва сперматозоїдів — це чоловіча стать. Якщо для яйцеклітин — жіноча. Проміжних гамет не існує.
Існують стани, які називають відмінностями статевого розвитку (DSD) або інтерсекс-варіаціями. Це коли хромосоми, гонади чи зовнішні статеві органи розвиваються нетипово. Найсуворіші оцінки показують, що справді неоднозначні випадки трапляються приблизно в 0,018 % народжень. Ширші підрахунки, які включають навіть легкі гормональні чи хромосомні варіанти, піднімають цифру до 1,7 %. Але навіть у цих випадках людина все одно належить до однієї з двох статевих систем розвитку — чоловічої чи жіночої. Немає третьої гамети і немає третьої статі.
Наукова дискусія останніх років іноді звучить так, ніби стать — це спектр. Деякі дослідники підкреслюють, що всередині чоловічої і жіночої категорій існує величезна варіативність. Це правда. Але варіативність всередині двох полюсів не створює нових полюсів. Як колір: між чорним і білим безліч відтінків сірого, проте чорний і білий залишаються двома основними.
Гендерна ідентичність як спектр самосприйняття
Коли йдеться про гендерну ідентичність, цифри починають стрибати. У 2014 році Facebook запропонував користувачам 58 варіантів. Серед них були агендер, бігендер, гендерфлюїд, гендерквір, трансгендер і багато інших. Пізніше компанія додала вільне поле, і кількість можливих описів стала практично необмеженою.
У Нью-Йорку Комісія з прав людини свого часу опублікувала список із приблизно 31 терміном, які стосувалися як ідентичності, так і способу самовираження. У відкритих енциклопедіях сьогодні можна знайти понад сотню назв. Деякі списки доходять до двохсот позицій. Частина з них описує відчуття відсутності гендеру (агендер), частина — коливання між кількома (гендерфлюїд), частина — ідентичність, прив’язану до культурних чи навіть вигаданих образів.
Жодної офіційної «таблиці гендерів», затвердженої наукою чи державою, не існує. Кількість залежить лише від того, скільки людей вирішили дати назву своєму внутрішньому досвіду. Саме тому багато дослідників і активістів кажуть, що гендер — це спектр, а не фіксований набір пунктів.
| Аспект | Біологічна стать | Гендерна ідентичність |
|---|---|---|
| Основа | Тип гамет, репродуктивна система | Внутрішнє відчуття себе |
| Кількість | Дві (чоловіча / жіноча) | Не фіксована, спектр |
| Зміна | Неможлива на рівні гамет | Може змінюватися протягом життя |
| Визначення | Об’єктивне, спостережуване | Суб’єктивне, самоописане |
Дані в таблиці узагальнюють позиції еволюційної біології та сучасних соціальних досліджень.
Історичний і культурний контекст
Ідея, що існують люди, які не вписуються в чіткі чоловічі чи жіночі ролі, не нова. У деяких культурах Південної Азії відома спільнота хіджра — люди, яких традиційно вважають «третім гендером». У деяких корінних народів Північної Америки існували ролі two-spirit. У традиційних суспільствах Океанії та Полінезії також були категорії, які виходили за межі звичайного поділу.
Важливо розуміти різницю. Ці культурні ролі майже завжди були соціальними статусами або релігійними функціями, а не сучасною психологічною концепцією гендерної ідентичності. Людина могла виконувати певну роль, але її біологічна стать залишалася відомою і визначеною. Сучасний західний дискурс про гендерну ідентичність з’явився значно пізніше і має інші корені — у психології, феміністичній теорії та активізмі другої половини ХХ століття.
Сучасні тренди і списки ідентичностей
Останні десять-п’ятнадцять років кількість нових термінів зросла особливо швидко. З’явилися поняття на кшталт демогендер, ксеногендер, нейрогендер. Деякі з них описують відчуття, пов’язані з нейрорізноманіттям, інші — з вигаданими світами чи стихіями. Для частини людей ці слова допомагають точніше назвати свій досвід. Для інших вони виглядають як надмірна фрагментація.
У країнах, де ведуть статистику, частка молоді, яка ідентифікує себе поза бінарною схемою, помітно вища, ніж серед старших поколінь. Це може свідчити і про більшу свободу самовираження, і про соціальний вплив, і про зміни в тому, як суспільство обговорює тіло і психіку. Однозначної відповіді, що саме рухає цей процес, поки немає.
Цікаві факти
- У 2014 році Facebook додав 56 додаткових варіантів гендеру до звичних «чоловік» і «жінка». Через рік з’явилося вільне текстове поле.
- Справжня поширеність станів з неоднозначними зовнішніми статевими органами становить менше двох випадків на десять тисяч народжень.
- У більшості країн світу, включно з Україною, у офіційних документах досі фіксують лише дві статі — чоловічу і жіночу.
- Деякі списки гендерних ідентичностей перевищують двісті позицій, але жоден з них не є обов’язковим чи науково затвердженим.
Що це означає на практиці
Для більшості людей біологічна стать і гендерна ідентичність збігаються. Вони народжуються чоловіками чи жінками і відчувають себе відповідно. Для меншої частини існує розбіжність. Медицина, психологія і право по-різному реагують на цю розбіжність у різних країнах. Десь дозволяють змінювати документи на підставі самовизначення, десь вимагають медичних висновків, десь зберігають суто біологічний підхід.
В Україні законодавство про рівні права чоловіків і жінок оперує двома категоріями. Питання трансгендерної медицини і зміни документів регулюються окремими нормами, які зараз перебувають у процесі адаптації до міжнародних класифікацій. Але офіційної «кількості гендерів» держава не встановлює і не зобов’язана встановлювати.
Розмова про гендери завжди буде напруженою, бо торкається одразу тіла, мови, прав і самоідентифікації. Біологія дає чітку відповідь щодо статей. Соціум і індивідуальний досвід залишають простір для дуже різних описів того, ким людина себе відчуває. І саме в цій напрузі між фактом і відчуттям народжується сучасна дискусія.