Софія Євдокименко: онука легенди, яка творить власну історію

Софія Євдокименко, відома також як Соня чи Sofia Eve, — українська модель, креаторка та інфлюенсерка, онука легендарної співачки Софії Ротару. Народилася 30 травня 2001 року в Києві, сьогодні вона живе в Нью-Йорку, де поєднує модельну кар’єру, дизайн і власні творчі проєкти. Її Instagram @iamsofiaeve з майже 180 тисячами підписників став вітриною естетики, подорожей і особистого погляду на життя поза родинною славою.

Дівчина виросла в атмосфері музики та сцени, але свідомо будує шлях, де прізвище Ротару — лише одна з ниток, а не головна декорація. Від дитячих показів у Києві до Parsons School of Design, від дебютного синглу до серії інтерв’ю «Портрети» — кожен крок Софії Євдокименко відлунює самостійністю. У 25 років вона вже запустила власний бізнес у сфері beauty і творчий формат, який досліджує внутрішній світ митців.

Її історія — це не просто біографія зіркової онуки. Це розповідь про те, як у тіні грандіозної легенди народжується власний голос, як київські корені переплітаються з манхеттенським ритмом і як дисципліна поєднується з легкістю.

Ранні роки в тіні легенди та родинна атмосфера

Київський пологовий будинок зустрів тендітну дівчинку вагою трохи більше трьох кілограмів пізно вночі 30 травня 2001-го. Її назвали на честь бабусі — Софії Михайлівни Ротару. Батько, Руслан Анатолійович Євдокименко, син співачки та музиканта Анатолія Євдокименка, працював у сфері продюсування. Мати Світлана також була пов’язана з творчим бізнесом. Старший брат Анатолій, народжений 1994 року, згодом став фотографом, діджеєм і продюсером під псевдонімом SHMN.

Дитинство Софії проходило між репетиціями, концертними залами та домашніми традиціями. Вона займалася вокалом, хореографією, грала на фортепіано, малювала й навчалася їзди верхи. Хрещеною матір’ю стала дизайнерка Лілія Пустовіт — засновниця бренду Poustovit. Саме ця близькість до світу моди відкрила перші двері.

Коли Софії виповнилося сім років, її запросили на показ дитячої лінії Bonpoint. Тендітна фігурка в елегантних сукнях одразу привернула увагу. Потім були зйомки для українських і європейських видань, перші кроки в ролі обличчя брендів. Родина не тиснула славою бабусі, але атмосфера творчості була всюдисущою. Дід Анатолій, керівник ансамблю «Червона рута», пішов із життя у жовтні 2002 року після кількох інсультів. Ця втрата залишила глибокий слід, але не зупинила рух родини вперед.

Печерська міжнародна школа в Києві дала міцну базу. Софія вивчала мови, мистецтво, розвивала дисципліну. У підлітковому віці вона вже розуміла: прізвище відкриває двері, але далі треба йти самій. Саме цей внутрішній імпульс підштовхнув до переїзду.

Моделінг: від київського подіуму до світових тижнів моди

Моделінг для Софії Євдокименко почався не як випадковість, а як природне продовження середовища. Зріст 175 см, витончені пропорції та вміння триматися перед камерою швидко зробили її помітною. У підлітковому віці вона стала обличчям Mercedes-Benz Kiev Fashion Days і отримала визнання як одна з найкращих молодих моделей сезону.

Співпраця з українськими дизайнерами, зокрема з хрещеною Лілією Пустовіт, дала відчуття власного стилю. Потім були міжнародні кроки: покази в Лондоні, участь у Paris Fashion Week, зокрема робота з Haider Ackermann. Критики іноді порівнювали її силует із молодою Сінді Кроуфорд — висока, з виразними рисами й природною грацією.

Сьогодні Софія регулярно з’являється на тижнях моди. Осінь 2025-го принесла їй Париж: покази Alaïa, Schiaparelli, Rabanne. Зимові образи 2025–2026 демонструють тренд на сдержану розкіш — коротка шуба з екомеху молочного відтінку, біла водолазка в рубчик, мінімум декору. Вона вміє поєднувати класику з сучасними акцентами: шкіряні куртки oversize, довгі пальто кольору верблюжої вовни, мереживні сукні від українських дизайнерів на Вімблдоні чи US Open.

Моделінг для неї — не лише подіум. Це спосіб говорити мовою образу. Кожна зйомка стає частиною особистого візуального щоденника, який вона веде в Instagram. Там немає випадкових кадрів. Кожен пост — продумана композиція світла, кольору й емоції.

Ця таблиця показує поступовий, але впевнений рух від локальної сцени до глобальної. Кожен етап додавав не лише досвід, а й розуміння, що мода — це діалог між тілом, тканиною і контекстом.

Освіта, Лондон і Нью-Йорк: формування власного погляду

Після школи Софія Євдокименко переїхала до Лондона. Там вона вивчала англійську літературу та історію мистецтва. Місто з його туманами, музеями й строгою архітектурою навчило бачити деталі. Два роки в британській столиці стали мостом між київським дитинством і американською мрією.

Нью-Йорк кликав сильніше. Вона подала документи до десяти університетів, але Parsons School of Design відповів першим — і став єдиним вибором. Ця школа, alma mater Тома Форда, Донни Каран і Марка Джейкобса, дала інструменти для роботи з візуальною мовою. Софія вивчала дизайн, історію мистецтва, вчилася поєднувати класичні техніки з цифровими інструментами.

Parsons навчив не просто створювати красиве, а розуміти, чому воно працює. Саме під час навчання народилася ідея проєкту «Портрети». Університетське завдання з інтерв’ю митців переросло в бажання досліджувати людей глибше, ніж їхні роботи. Софія зрозуміла: найцінніші знання приходять не з підручників, а з живих розмов.

Життя в Манхеттені — це розкішні апартаменти, ранкові прогулянки, фітнес із персональним тренером і постійний потік нових вражень. Вона знімає контент у Парижі, Флоренції, Куршевелі, але завжди повертається до Нью-Йорка як до дому.

Музика Sofia Eve і творчі експерименти

Музика завжди була поруч. У листопаді 2018 року під псевдонімом Sofia Eve вийшов англомовний сингл «Unbreakable». Продюсером став брат Анатолій. Трек про внутрішню силу, з сучасним звучанням і емоційним вокалом. Кліп зняли в Києві. Бабуся привітала онуку тепло, але Софія не гналася за чартами. Музика для неї залишається особистим простором, а не основною кар’єрою.

Сьогодні вона більше зосереджена на візуальних і словесних форматах. Проте досвід запису треку дав розуміння, як працює творча команда і як важливо довіряти близьким. Брат і досі залишається важливою частиною її світу — і як фотограф, і як співрозмовник.

Власний бізнес і проєкт «Портрети»

Після стажування в Hourglass Cosmetics Софія Євдокименко глибше занурилася у сферу краси. Вона відвідувала ярмарки, фабрики, вивчала інструменти для догляду. У лютому одного з років відкриттям став скульптор для обличчя у формі метелика — поєднання скребка гуаша та 3D-масажера. Літом проєкт запустили. Вартість інструменту коливається близько 60–80 доларів. Це невеликий, але самостійний бізнес, який приносить дохід і дає відчуття контролю.

У травні 2026-го, одразу після 25-річчя, Софія оголосила про старт серії інтерв’ю «Портрети». Ідея проста й глибока водночас: розмови з митцями про життя за межами полотна чи сцени. Про пристрасті, дисципліну, інтереси, досвід, який формує сучасну культуру. Перші уривки вже з’явилися в соцмережах. Мама Світлана коротко написала «Браво», брат — «Мені це подобається».

Проєкт народився з університетського завдання, але переріс у щось більше. Софія каже, що хоче вийти за межі того, чим людина займається, і побачити, ким вона є насправді. Це вже не модельний контракт і не beauty-продукт. Це спроба створити простір для справжніх історій.

Цікаві факти про Софію Євдокименко

• Ім’я на честь легенди. Її назвали Софією не випадково — бабуся стала не лише зіркою, а й символом для всієї родини.
• Хрещена — Лілія Пустовіт. Дизайнерка не просто дарувала речі, а відкривала двері у світ високої моди з семи років.
• Правило «ніколи не бути номером два». Після 25-річчя Софія опублікувала відео в мереживній сукні-комбінації з цим девізом.
• Фото з Дональдом Трампом. На US Open 2025-го в кадр селфі випадково потрапив тодішній президент США.
• Баланс у харчуванні. 80 % здорової їжі, 20 % задоволення. Улюблене «не-винне» задоволення — smashed-бургер, але на листі салату замість булочки.

Особисте життя, стиль і філософія турботи про себе

З 2024 року Софія Євдокименко зустрічається з Максом Лернером — спадкоємцем родини, пов’язаної з MBNA Corporation. Статки родини оцінюють понад мільярд доларів. Пара тримає стосунки в стилі стриманої публічності: іноді спільні фото, іноді лише натяки. Раніше були стосунки з українським IT-підприємцем Денисом Ждановим.

Стиль життя Софії — це суміш дисципліни й насолоди. Ранок починається з теплої води, селерового соку з лимоном, оливковою олією та куркумою. Потім матча або кава. Головна трапеза — обід. Вона уникає калорійних напоїв, стежить за порціями, але не відмовляє собі в полуниці в шоколаді чи піці. Ферменти для травлення, щоденний рух, повага до власного тіла — її кредо. «Турбота починається не з фанатизму, а з поваги. Не до чужих правил, а до власного тіла. Послідовність і насолода від процесу», — ці слова звучать як особистий маніфест.

Саме ця фраза найкраще описує підхід Софії Євдокименко до всього: від кар’єри до повсякденних звичок. Вона не біжить за чужими стандартами, а створює власний ритм.

У соцмережах вона ділиться не лише образами, а й роздумами. «Життя триває зараз» — підпис до відео, де вона стрибає на ліжку в шовковому комбінезоні. Або «У нас завжди буде Париж» — під світлинами з французької столиці. Ці короткі фрази створюють відчуття близької розмови.

Між Україною та світом: ідентичність у русі

Софія Євдокименко давно живе за межами України, але київські корені відчутні. Вона носить вишиванки від українських брендів, з’являється в сукнях Poustovit вартістю сотні євро, зберігає зв’язок із родиною. Брат Анатолій після 2022 року також перебуває за кордоном і розвиває музичне продюсування. Мати Світлана підтримує доньку публічно й тепло.

Для багатьох онуків зірок головне завдання — або повторити успіх, або втекти від нього. Софія обрала третій шлях: взяти найкраще з спадщини й додати власне. Її «Портрети» — це вже не про моду чи музику. Це про людей, які творять культуру. І в цьому є щось дуже українське — вміння говорити з глибини, навіть коли живеш далеко від дому.

У 25 років Софія Євдокименко стоїть на перехресті. Моделінг дає свободу й платформу. Бізнес — відчуття реальної справи. Новий проєкт — можливість впливати на думки. Нью-Йоркський ритм змішується з пам’яттю про київські вулиці, а бабусина легенда стає не тягарем, а тихим фоном, на якому малюється власна картина.

Її історія ще тільки набирає обертів. І найцікавіше — спостерігати, які нові шари вона відкриє далі.