Трамвай номер один уже більше ста років дзвенить колесами вулицями Миколаєва, немов жива нитка, що зшиває різні епохи міста. Він вирушає від тихих берегів біля Яхт-клубу, де повітря пахне річковою свіжістю та вітрильним вітром, і прямує через історичний центр, повз величні корпуси Чорноморського суднобудівного заводу, де колись народжувалися потужні кораблі, щоб завершити свій рейс у зеленому мікрорайоні Широка Балка. Цей маршрут довжиною понад 11,8 кілометра — не просто лінія на карті, а справжня артерія, що щодня перевозить тисячі миколаївців і гостей міста, зберігаючи пам’ять про перші електричні рейси 1915 року та стійкість крізь усі випробування.
Перші трамваї в Миколаєві з’явилися ще за часів Російської імперії. У 1897 році запустили кінну лінію від Базарної площі до Військового ринку — сучасного парку «Народний сад». Невдовзі лінію продовжили до залізничного вокзалу, а потім і до міської лікарні. Але справжній прорив стався на зламі століть. Міська управа ухвалила рішення про будівництво електричного трамвая. Роботи тривали з 1913 по 1914 рік: господарським способом проклали рейки, встановили опори та підвісили контактну мережу. Перший електричний трамвай вийшов на лінію 21 грудня 1914 року за старим стилем — або 3 січня 1915 року за новим. Саме маршрут, який згодом отримав номер 1, став піонером: він рушив від депо біля Центрального ринку до Залізничного вокзалу, а звідти — до лікарні. У перший же день роботи вагони перевезли близько восьми тисяч пасажирів, а виручка сягнула чотирьохсот карбованців. Місто буквально «захворіло» на новий транспорт.
Революція та громадянська війна на кілька років повернули на вулиці кінну тягу, але вже 1925 року рух електричних трамваїв відновили. У 1930-ті парк поповнили вагони типу Х та М, мережа розрослася до 41 кілометра. Під час німецької окупації трамвайний рух не припинявся повністю — з жовтня 1942 року діяло кілька маршрутів. Після звільнення міста, вже 3 вересня 1944 року, вагони знову пішли від парку Петровського до Центрального проспекту, а наприкінці року — від Яхт-клубу до території суднобудівного заводу. Післявоєнні роки принесли нові депо, вагони з Німецької Демократичної Республіки та масштабну реконструкцію колії: у 1961–1972 роках майже всю мережу перевели на широку колію 1524 мм, характерну для багатьох українських міст. Пік розвитку припав на 1970-ті: понад 190 вагонів, інтервали в кілька хвилин, трамвай — основний перевізник робітників до заводів.
Сьогодні маршрут №1 залишається одним із ключових у системі комунального електротранспорту. Він з’єднує Яхт-клуб із мікрорайоном Широка Балка, долаючи 11,8–11,93 кілометра зазвичай за 35–45 хвилин залежно від завантаження та світлофорів. Шлях починається біля Яхт-клубу — місця відпочинку з видом на воду, де можна відчути морський дух навіть у глибині материка. Далі — Річковий вокзал, БК «Будівельників», вулиці Нікольська, Обсерваторна, Наваринська та Потьомкінська. Тут трамвай переплітається з іншими маршрутами: №3, №6, №7, №11. Біля Театру ляльок та Центрального проспекту пасажири можуть пересісти на сусідні лінії, а біля вулиці Сінної — ще й на №3 та №11. Службова зупинка біля депо №1 нагадує про технічну «кухню» всього міського електротранспорту.
Після центру маршрут прямує до Залізничного вокзалу — важливого транспортного вузла з пересадками на приміські поїзди та інші трамваї. Далі — вулиці Новосільська, територія Чорноморського суднобудівного заводу. Саме тут трамвай №1 проходить повз промислове серце міста. Величезні цехи, де будували авіаносці та цивільні судна, досі створюють особливу атмосферу: гул механізмів, запах металу та фарби, відчуття масштабної праці, яка десятиліттями визначала обличчя Миколаєва. Для багатьох працівників заводу цей трамвай — щоденний «робочий кінь», що доставляє їх із житлових районів до проходних. Після промислової зони лінія йде вулицями Даля, Малою Морською, Громадянською, Садовою, слобідськими вулицями (1-ша, 3-тя, 4-та, 6-та Слобідська) та виходить до мікрорайону Широка Балка — сучасного житлового масиву з власним ритмом життя, магазинами, школами та зеленими зонами.
Пересадки роблять маршрут особливо зручним. У центральній частині можна пересісти на трамваї №3, 6, 7, 10, 11, які ведуть до Промзони, інших мікрорайонів чи ринку. Для тих, хто користується транспортом щодня, ідеально підходять проїзні квитки на місяць — вони значно вигідніші за разові поїздки.
Інтервали руху на маршруті №1 залежать від часу доби. У ранкові та вечірні години пік (приблизно 06:00–09:00 та 16:00–20:00) вагони ходять кожні 10–15 хвилин. У міжпік — 10–17 хвилин, ближче до вечора інтервал може зростати до 20–21 хвилини. Останні рейси з Широкої Балки зазвичай завершуються близько 21:00–21:30 з заїздом у депо, з Яхт-клубу — до 22:00–22:15. Графік періодично коригують — наприклад, у березні 2025 року та навесні 2026-го вносили зміни для оптимізації. Крім того, через аварійні ситуації на мережах водоканалу чи енергетиків маршрут іноді тимчасово змінюють (як це сталося 22 червня 2026 року — рух організували через вулицю Ігоря Бедзая та ринок «Колос»). Тому перед поїздкою варто перевірити актуальну інформацію.
Найзручніший спосіб — мобільний додаток «Громадський Транспорт Миколаїв». Він показує реальне розташування вагонів на карті, прогноз прибуття на зупинку та дозволяє планувати пересадки. Альтернатива — гаряча лінія КП «Миколаївелектротранс» за номером (095) 084-38-04. Офіційна сторінка підприємства у Facebook також оперативно публікує повідомлення про зміни.
Вартість проїзду станом на 2026 рік становить 15 гривень при оплаті паперовим квитком або готівкою водієві та 12 гривень при безготівковій оплаті через QR-код. Для постійних пасажирів доступні місячні проїзні квитки — як окремо на трамвай, так і комбіновані з тролейбусом. Студенти та пільгові категорії мають свої тарифи та проїзні. Система оплати поступово модернізується, і QR-код стає все популярнішим — він швидший і зручніший у години пік.
На лінії №1 можна зустріти різні типи вагонів. Тут працюють як перевірені часом КТМ-5 та КТМ-8 (71-605 та 71-608К), так і модернізовані Tatra T3, привезені з Чехії та Латвії у 2015 році, а також українські вагони типу К1. Деякі з них вже отримали кондиціонери та оновлений салон. Усе господарство обслуговує єдине депо №1 на вулиці Андреєва (колишня 17). Напруга в контактній мережі — 600 вольт постійного струму, колія — 1524 мм. Для просунутих читачів цікаво знати, що перехід на широку колію в 1960–1970-х роках дозволив уніфікувати парк та спростити ремонтну базу.
Трамвай №1 відіграє особливу роль у житті міста. Він не лише перевозить людей на роботу, до лікарень чи на прогулянки, а й символізує стійкість Миколаєва. У лютому 2022 року рух тимчасово припинили через повномасштабне вторгнення, але вже 28 лютого вагони вийшли на лінію — спочатку безкоштовно, з інтервалом 15–20 хвилин. У 2023 році трамваї маршруту №1 використовували для доставки питної води жителям у районах, де були проблеми з водопостачанням. Це практичне втілення ідеї «транспорт для людей» у найскладніші часи.
Для новачків, які вперше сідають у миколаївський трамвай, кілька простих порад. Купуйте квиток одразу при вході або через QR-код у додатку — контролери працюють регулярно. У години пік (7:30–9:00 та 17:00–19:00) вагони можуть бути переповнені, особливо на ділянці від заводу до центру. Якщо їдете з великим багажем чи з дитиною в колясці — краще обрати менш завантажений час або маршрут з низькопідлоговим вагоном (їх поступово додають). З вікна можна побачити справжній Миколаїв: від романтичного річкового фасаду біля Яхт-клубу до індустріальної потужності суднобудівного заводу та спокійного ритму спальних районів.
Цікаві факти про трамвай 1 Миколаїв
- Перший електричний трамвай міста 3 січня 1915 року вирушив саме за напрямком, який став основою сучасного маршруту №1 — від депо до вокзалу та лікарні.
- У день відкриття електричного руху вагони перевезли близько 8000 пасажирів, а виручка склала 400 карбованців — для того часу це був справжній рекорд.
- Під час німецької окупації 1942–1944 років трамвайний рух у Миколаєві не припинявся повністю — вагони курсували за кількома маршрутами, включаючи напрямок до суднобудівного заводу.
- У 2023 році вагони маршруту №1 використовували для гуманітарної місії — доставки питної води до районів з перебоями водопостачання.
- Загальна довжина колії маршруту становить понад 11,8 км, а сама мережа пережила перехід з метрової колії на широку 1524 мм у 1960–1970-х роках.
- Депо №1, яке обслуговує маршрут, розташоване на тому самому місці, де його збудували ще на початку XX століття — біля Центрального ринку.
- Трамвай №1 проходить повз Чорноморський суднобудівний завод — підприємство, яке десятиліттями визначало економічний та культурний ландшафт усього міста.
Для тих, хто цікавиться технічним боком, варто додати, що сучасні вагони типу Tatra T3 та К1 мають покращену енергоефективність порівняно з радянськими моделями. Деякі з них уже обладнані системами кондиціонування та відеоспостереження, що підвищує комфорт у спекотні літні місяці та безпеку. Місто поступово оновлює парк, хоча процес ускладнюється фінансовими та логістичними факторами воєнного часу.
Маршрут №1 — це не просто транспортна лінія. Це частина міської ідентичності, яка поєднує спокій річкових набережних, динаміку промислових зон та затишок житлових масивів. Кожен рейс — маленька подорож крізь час: від перших електричних іскор 1915 року до сьогодення, де трамвай залишається надійним, екологічним та по-справжньому людським способом пересуватися Миколаєвом. Незалежно від того, чи ви щоденний пасажир, турист, який хоче відчути дух міста, чи просто цікавитесь історією українського електротранспорту, — цей маршрут вартий того, щоб проїхатися ним хоча б раз.