Вінниця прокинулася від весняної тиші 8 квітня 1979 року, коли в звичайній сім’ї народився В’ячеслав Валентинович Узелков. Повненький хлопчик з масивною статурою одразу ж отримав прізвисько “Толстун”, але доля мала інші плани. Уже в восьмирічному віці, у 1987-му, Слава ступив на шлях, що змінив усе: двері боксерського залу відчинилися перед ним під керівництвом першого тренера Дмитра Шамиса. Тренування стали порятунком від насмішок шкільних друзів, перетворивши м’яку дитячність на гранітну витривалість. З роками додалися Ігор Мусієнко та Анатолій Вальчук, які ковали з нього справжнього бійця.
Освіта йшла паралельно з ударами по грушці. В’ячеслав здобув диплом фізкультурного факультету Вінницького державного педагогічного університету, а згодом ще один у Міжнародній академії управління персоналом. Ці знання пізніше стали фундаментом для тренерської кар’єри, де він не просто бив, а вчив перемагати. Життя в провінційному містечку загартовувало характер: ранні підйоми, біг по околицях, мрії про великі ринги. Вінниця бачила, як хлопець росте в легенду.
Аматорські тріумфи: перші медалі та слава Європи
Любительський бокс став трампліном для Узелкова. У 1997-му, в Бірмінгемі на чемпіонаті Європи серед юніорів, юний віннітинець забрав золото в напівважкій вазі. Уявіть: 18-річний парубок, що розправляється з європейською елітою, ніби вирубуючи дерева в лісі одним махом. Наступного року, у Пекіні на Кубку світу, срібло – лише крок від вершини. 1999-й приніс бронзу на Всесвітніх іграх військовослужбовців у Загребі.
Пік аматорської кар’єри припав на 2001–2003 роки. Бронза чемпіонату світу в Белфасті (до 91 кг), де в півфіналі поступився британцю Девіду Хею – майбутній важковаговик. Срібло ЧЄ-2002 у Пермі, де в фіналі зупинив росіянин. Третє місце на турнірі Странджа в Болгарії та друге на Кубку Чорного моря в Судаку. Ці медалі – не просто метал, а квиток у професіонали. Узелков провів понад 200 аматорських боїв, вигравши більшість, і став призером континентальних та світових форумів. Його стиль – потужні удари, як молот коваля, і залізна челюсть.
- 1997: Золото ЧЄ юніорів (Бірмінгем).
- 1998: Срібло Кубка світу (Пекін).
- 1999: Бронза Всесвітніх ігор (Загреб).
- 2001: Бронза ЧС (Белфаст).
- 2002: Срібло ЧЄ (Перм).
Цей список лише початок. Кожен турнір додавав шраму досвіду, роблячи Славу готовим до профі-рингу, де ставки вищі, а нокаути – норма.
Професійний ринг: 30 перемог і битви за титули
24 жовтня 2004-го, Чернігів. Дебют проти росіянина Сулеймана Джерілова – одноголосна перемога за очками в шести раундах. Почався марний похід: серія з 22 перемог поспіль. Під керівництвом Віталія Вдовкіна та Вадима Лаврінця Узелков став “Сталевою силою”. 2007-й приніс титул чемпіона Європи EBU-EE: TKO над Артемом Вичкіним у 7-му. Той же рік – нокаут Габріеля Кампільйо в 6-му за інтерконтинентальний пояс WBA.
Слава ширилася. Нокаути Дениса Шимича (3-й раунд), Хуліо Сезара Домінгеса (3-й). Бій з Томеком Адамеком – TKO в 5-му. Але 2010-й став випробуванням: у Лас-Вегасі проти Бейбута Шуменова за титул WBA. Проблеми з візами для тренерів, погана підготовка від K2 Promotions – і поразка UD. Узелков не зламався. Повернення з перемогами, але інсульт 2012-го після бою з Едуардом Гуткнехтом (поразка за титул EBU) мало не закінчив кар’єру.
Комбек вражає: у 33 роки після інсульту повернувся, вигравши титул IBO інтерконтинентального чемпіона нокаутом Джейдона Кодрінгтона в 6-му (2013). Рекорд: 30-4 (19 KO). Останній бій – 12 квітня 2014-го, поразка Геарду Аєтовичу.
| Дата | Суперник | Результат | Раунди | Титул/Примітка |
|---|---|---|---|---|
| 24.10.2004 | Сулейман Джерілов | Перемога UD | 6 | Дебют |
| 27.02.2007 | Артем Вичкін | Перемога TKO | 7 | EBU-EE |
| 13.09.2007 | Габріель Кампільйо | Перемога KO | 6 | WBA Inter-Cont. |
| 23.07.2010 | Бейбут Шуменов | Поразка UD | 12 | WBA світовий |
| 09.11.2013 | Джейдон Кодрінгтон | Перемога TKO | 6 | IBO Inter-Cont. |
| 12.04.2014 | Геард Аєтович | Поразка SD | 8 | Останній бій |
Таблиця ключових боїв ілюструє шлях від новачка до претендента (джерела: uk.wikipedia.org, tsn.ua). Кожен матч – історія: від гостьових перемог у Франції (Маджид Бен Дрісс) до битв з поляками та угорцями.
Зірок ТБ: від рингу до “Зважених та щасливих”
Після профі Узелков не зник. 2009-й: “Танцюю для тебе”. Капітан “Битви українських міст” (2010, Вінниця), “Битва націй” (2011), “Останній герой” (2012). Журі “Україна має талант” (2014–2015). Головне – тренер у “Зважені та щасливі”: з 4-го сезону зелена команда, 6-й з дружиною Мариною Боржемською, 8-й як зірковий ментор. Разом вони надихали на схуднення, перетворюючи учасників на воїнів. Глядачі любили його прямоту: “Бий себе, а не лінь!”
- 4 сезон: Перший прихід, фокус на витривалості.
- 6 сезон: Пара з Мариною, перемоги команди.
- 8 сезон: Самостійний тренер, емоційні трансформації.
TV розкрило харизму: гумор, мотивація, історії з рингу. Він став ближчим, ніж далекий боксер.
Родина та особисті бурі
У 1999-му, у 20 років, одружився з фітнес-тренеркою Мариною Боржемською – шкільне кохання. 22 роки шлюбу: син Роберт (2009), донька Олівія (2012). Разом у “Зважені”, але розлучення 2018-го (офіційно 2021). Скандали в пресі: психологічний аб’юз, але обоє берегли дітей. 2021-го – “Одруження наосліп”, де віддав каблучку Юлії Черницькій, але серце з Мариною. Планував другий шлюб, але доля втрутилася.
Політичний ринг: мерські амбіції у Вінниці
2020-й: балотувався мером Вінниці від ОПЗЖ. Підтримка Юрія Бойка, роздача каші виборцям – 4%, 4-е місце. Критика за проросійську партію, але після 2022-го перейшов на українську в соцмережах. Політика показала: Слава не боїться арен поза рингом.
Цікаві факти про В’ячеслава Узелкова
- Пережив інсульт у 33 (2012), повернувся на ринг і виграв титул IBO.
- Передав срібло ЧЄ-2002 на благодійний аукціон “Народний герой України”.
- Знімався в мелодрамі 2008-го, але бокс лишився пріоритетом.
- Улюблений жарт: “Бокс – це життя, тільки з раундами і гонгом”.
- Після операції 2024-го жартував: “Серце билося, як у бою з Шуменовим”.
Останні роки – боротьба з хворобою. Лютий 2024: госпіталізація, березень – тромби в серці й аорті, гангрена ноги. Квітень: складна операція, реабілітація, II група інвалідності. 9 листопада 2024-го серце зупинилося у 45 – Вінниця попрощалася 11-го на цвинтарі. Спадщина жива: учні в залах, фанати в ТБ, натхнення для новачків. Узелков бився до кінця, як у найкращому раунді.
Його удари лунають у пам’яті: потужні, точні, незламні. Молоді боксери Вінниці досі повторюють його техніку, а глядачі “Зважених” згадують мотивацію. Слава пішов, але сталева сила лишилася в серцях.