У 2025 році в Україні зареєстрували 168 778 народжень. Це на 7 901 дитину менше, ніж у 2024-му, і майже в 1,6 раза менше, ніж у 2021 році. Водночас зафіксували 485 296 смертей — майже втричі більше за кількість новонароджених. Співвідношення майже три смерті на одне народження стало жорсткою реальністю, яка визначає демографічний ландшафт країни вже кілька років поспіль.
Ці цифри — не абстрактні рядки в звітах. За кожною стоїть історія родини, яка або наважилася на дитину попри все, або відклала це рішення через невизначеність, обстріли, економічний тиск чи відсутність близьких, які могли б підтримати. Народжуваність в Україні продовжує падати, але темпи сповільнилися: після шокового обвалу на 25 % у 2022 році спад у 2024-му склав 6 %, а в 2025-му — 4,5 %. Це не зупинка кризи, а лише її перехід у хронічну фазу.
Таблиця народжуваності в Україні за 2016–2025 роки
Офіційні дані Міністерства юстиції та аналіз Opendatabot на основі реєстрів актів цивільного стану дають чітку картину. Ось як виглядала динаміка за останнє десятиліття (без урахування тимчасово окупованих територій):
| Рік | Кількість народжень | Зміна до попереднього року | Коефіцієнт на 1000 осіб | Сумарний коефіцієнт народжуваності (СКН) | |
|---|---|---|---|---|---|
| 2016 | 399 281 | — | ~9,6 | 1,39 | |
| 2017 | 366 123 | -8,3 % | ~8,8 | 1,30 | |
| 2018 | 337 825 | -7,7 % | ~8,1 | 1,23 | |
| 2019 | 310 605 | -8,1 % | ~7,5 | 1,22 | |
| 2020 | 295 293 | -4,9 % | ~7,6 | 1,21 | |
| 2021 | 273 772 | -7,3 % | ~7,3 | 1,16 | |
| 2022 | 206 032 | -24,7 % | ~5,7 | 0,90 | |
| 2023 | 187 387 | -9,0 % | ~5,4 | 0,98 | |
| 2024 | 176 679 | -5,7 % | ~5,1 | 0,95 | |
| 2025 | 168 778 | -4,5 % | ~4,9 | 0,90 |
Дані Міністерства юстиції України (реєстрація актів цивільного стану) та Opendatabot. Коефіцієнти наведено орієнтовно на основі наявних оцінок чисельності населення.
Цифри показують не просто спад — вони фіксують структурну трансформацію. До 2022 року Україна втрачала в середньому 8 % народжень щороку. Повномасштабна війна прискорила процес у рази, але навіть без неї тенденція була негативною через старіння населення, еміграцію молоді та зміну моделей сім’ї.
Регіональна мозаїка: де народжуваність тримається, а де падає найшвидше
Київ традиційно лідирує — 19 410 новонароджених у 2025 році, або 11,5 % від загальної кількості по країні. Столиця втратила лише 1,5 % порівняно з 2024-м. Львівська область посіла друге місце з 15 872 дітьми і стала одним із рідкісних островів зростання: +1,5 % або +230 немовлят. Волинська область додала 0,6 % (+44 дитини).
На протилежному полюсі — прифронтові та прикордонні регіони. Херсонська область показала падіння на 16 %, Запорізька — на 11 %. Ще на 9 % скоротилася кількість народжень у Дніпропетровській, Сумській, Чернігівській, Харківській та Чернівецькій областях. У деяких районах, де тривають активні бойові дії або постійні обстріли, реєстри фіксують мінімальні цифри або нульові значення за певними показниками.
Така нерівномірність — прямий наслідок внутрішньої міграції. Багато родин з сходу та півдня переїхали на захід або в центр, де безпека вища, інфраструктура відносно стабільна, а громади краще адаптувалися до прийому внутрішньо переміщених осіб. Львівщина та сусідні області не просто «зберегли» показники — вони частково компенсували загальнонаціональний спад за рахунок новоприбулих.
Сумарний коефіцієнт народжуваності: між 0,9 та 1,1
Сумарний коефіцієнт народжуваності (СКН) показує, скільки дітей у середньому народить одна жінка за репродуктивний період. Для простого відтворення населення потрібен рівень 2,1. В Україні він давно нижчий.
За розрахунками на основі реєстраційних даних, у 2025 році СКН склав близько 0,90. У 2022-му він опустився до такого ж рівня після різкого падіння, у 2023-му трохи піднявся до 0,98, а потім знову знизився. Паралельно нещодавнє опитування MICS (Multiple Indicator Cluster Survey) 2025–2026 років, проведене Держстатом спільно з UNICEF, зафіксувало дещо вищий показник — 1,1 дитини на жінку. Різниця пояснюється методологією: реєстри відображають лише офіційно зареєстровані випадки, тоді як опитування охоплює домогосподарства і може враховувати інші нюанси.
Навіть 1,1 — це рівень, близький до показників Китаю чи деяких країн Східної Азії. Для України, яка переживає війну та масову еміграцію, це означає прискорене старіння населення, скорочення майбутньої робочої сили та додаткове навантаження на пенсійну систему. Середній вік матері при народженні першої дитини вже перевищує 30–32 роки. Те, що раніше називали «віковою першороділлею» (26+), стало нормою.
Війна як каталізатор глибших процесів
Повномасштабне вторгнення 2022 року не створило демографічну кризу з нуля — воно посилило тенденції, які накопичувалися десятиліттями. Економічна нестабільність, високі ціни на житло, невизначеність з роботою, відсутність доступних садків і шкіл у багатьох громадах — усе це існувало й раніше. Війна додала страх за майбутнє дитини, психологічний тиск, розлуку з партнерами через мобілізацію, руйнування медичної інфраструктури в окремих регіонах та масовий виїзд молоді за кордон.
Багато пар відкладають народження другої чи третьої дитини, бо не бачать стабільності на горизонті 5–10 років. Деякі жінки, які планували материнство, зіткнулися з труднощами доступу до якісної медичної допомоги в умовах блекаутів та обстрілів. Водночас у відносно безпечних регіонах народжуваність іноді тримається завдяки внутрішній солідарності: громади, волонтери та родичі допомагають молодим сім’ям з доглядом, житлом чи емоційною підтримкою.
Що стоїть за цифрами: економіка, культура та вибір
Сучасна українська сім’я рідко має трьох і більше дітей. Модель «одна-дві дитини» стала домінуючою ще до 2022 року. На це впливають кілька взаємопов’язаних факторів:
- Економічні реалії. Вартість виховання дитини в місті (житло, освіта, медицина, дозвілля) зросла значно швидше за доходи більшості родин. Програми державної підтримки («Пакет малюка», виплати при народженні) допомагають у перші місяці, але не вирішують питання житла чи довгострокової стабільності.
- Культурний зсув. Молоді люди прагнуть спочатку здобути освіту, кар’єру, житло, а вже потім думати про дітей. Середній вік першої дитини зріс, і це глобальна тенденція, яка в Україні посилилася.
- Психологічний фактор. Війна посилила тривожність. Багато хто не хоче народжувати в умовах, коли завтрашній день непередбачуваний.
- Міграція. Мільйони українців, переважно молодого і репродуктивного віку, перебувають за кордоном. Частина з них народжує дітей там, і ці народження не потрапляють до української статистики.
Аналіз трендів: сповільнення спаду — це пауза чи нова норма?
Зниження темпів падіння народжуваності з 25 % у 2022-му до 4,5 % у 2025-му можна розглядати по-різному. З одного боку, це сигнал, що шоковий етап минув і частина родин адаптувалася. З іншого — абсолютні цифри продовжують скорочуватися, і без системних змін (доступне житло, якісна медицина, психологічна підтримка, гнучкий ринок праці для батьків) тенденція не розвернеться.
Прогнози на найближчі роки обережні. Якщо не відбудеться суттєвих позитивних зрушень у безпеці та економіці, кількість народжень у 2026–2027 роках може коливатися в межах 155–165 тисяч. Довгострокові моделі ООН передбачають повільне відновлення СКН до рівня близько 1,3 до кінця століття, але це залежить від багатьох змінних — закінчення війни, повернення мігрантів, ефективності сімейної політики.
Цікаві факти про народжуваність в Україні
- Київ формує понад 11 % усіх народжень країни, хоча його частка в населенні значно менша — столиця «притягує» молодих фахівців і має кращу інфраструктуру для сімей.
- Львівська область у 2025 році стала одним із двох регіонів з позитивною динамікою (+1,5 %), попри загальнонаціональний спад. Це частково пояснюється внутрішньою міграцією з гарячих точок.
- Сумарний коефіцієнт народжуваності на рівні 0,9–1,1 ставить Україну в один ряд з деякими країнами Східної Азії, де демографічні виклики давно визнані національною проблемою.
- Середній вік матері при першій дитині зріс до 30–32 років. Те, що 20–30 років тому вважали «пізнім» материнством, сьогодні — типова ситуація.
- У 2025 році на одного новонародженого припадало майже три смерті — найгірше співвідношення за останні десятиліття, яке безпосередньо впливає на швидкість скорочення населення.
Що це означає для України найближчими роками
Низька народжуваність — це не лише цифри в таблицях. Це майбутні закриті школи в маленьких містечках, дефіцит молодих спеціалістів на ринку праці, додаткове навантаження на систему охорони здоров’я та пенсійне забезпечення. Кожне покоління, яке народжується меншим за попереднє, змінює соціальну тканину країни.
Водночас у даних 2025 року є й обнадійливі елементи: сповільнення темпів падіння, зростання в окремих регіонах, поява нових інструментів підтримки сімей. Україна вже пережила глибокі демографічні кризи — після Другої світової, у 1990-ті. Кожного разу суспільство знаходило способи адаптуватися. Сьогоднішня ситуація складніша через поєднання війни та структурних проблем, але вона також відкриває вікно для продуманих рішень: від житлових програм для молодих сімей до психологічної підтримки батьків і реінтеграції тих, хто повертається з-за кордону.
Статистика народжуваності в Україні таблиця 2025 року фіксує момент, коли країна балансує між глибокою демографічною зимою та можливістю поступового відновлення. Кожна нова дитина в цих умовах — це не просто статистична одиниця, а акт віри в майбутнє, який заслуговує на максимальну підтримку з боку держави та суспільства.