Станом на літо 2026 року до Організації Об’єднаних Націй входить рівно 193 держави-члени. Ця цифра не змінювалася з 14 липня 2011 року, коли Південний Судан став останньою країною, яка отримала повноправне членство. Офіційні дані підтверджують це як на сайті un.org, так і в усіх актуальних довідниках.
Майже всі міжнародно визнані незалежні держави вже під одним дахом. Лише Святий Престол (Ватикан) свідомо залишається поза організацією, обираючи статус постійного спостерігача. Решта світу — від крихітних острівних держав до гігантів на кшталт Китаю чи Індії — сидить за одним столом у Генеральній Асамблеї.
Але за цією простою цифрою ховається майже вісімдесят років бурхливої історії, політичних торгів, хвиль деколонізації та дипломатичних перемог. Саме про це варто говорити детальніше.
Як зростала сім’я ООН: від 51 до 193
24 жовтня 1945 року, коли Статут набув чинності, за столом зібралися 51 держава. Серед них — і Українська РСР, і Білоруська РСР, і СРСР окремо. Це був компроміс Сталіна, який хотів більше голосів у новій організації. Україна стала однією з країн-засновниць і відтоді ніколи не виходила.
Перші роки зростання йшли повільно. У 1946–1949 роках додалися лише кілька країн: Афганістан, Ісландія, Швеція, Пакистан, Ізраїль. Справжній вибух почався в другій половині 1950-х і особливо в 1960-му. Того року одразу сімнадцять африканських держав отримали незалежність і майже одночасно стали членами ООН. Це був рік, коли карта світу змінилася назавжди, а Африка перестала бути «колоніальним придатком».
Наступні хвилі прийшли після розпаду колоніальних імперій і після краху соціалістичного блоку. 1991–1993 роки принесли до організації майже всі республіки колишнього СРСР і держави колишньої Югославії. Останніми великими приєднаннями стали Швейцарія (2002), Чорногорія (2006) і Південний Судан (2011). Відтоді двері залишаються зачиненими — не тому, що немає охочих, а тому, що політичні блокування в Раді Безпеки стали жорсткішими.
Як країна стає членом ООН
Процедура виглядає простою лише на папері. Кандидат подає заявку Генеральному секретареві. Далі справа йде до Ради Безпеки. Якщо дев’ять із п’ятнадцяти членів, включно з усіма п’ятьма постійними, підтримують рекомендацію, питання передається Генеральній Асамблеї. Там потрібно набрати дві третини голосів присутніх і голосуючих делегацій.
Саме на етапі Ради Безпеки найчастіше все зупиняється. Вeto будь-якого з постійних членів — і двері зачиняються. Тому Косово, яке визнало вже понад сто держав світу, досі не може пройти цей фільтр. Те саме стосується Тайваню: після резолюції 2758 1971 року місце Китаю зайняла КНР, і будь-яка спроба окремого членства Тайваню блокується Пекіном.
Цікаво, що саме членство не гарантує автоматичного впливу. Кожна держава має один голос у Генеральній Асамблеї, незалежно від населення чи економіки. Вануату з трьомастами тисячами жителів і Індія з півтора мільярда сидять за одним столом і мають рівну вагу в більшості питань.
Хто залишився за бортом і чому
Офіційно визнаних суверенних держав, які свідомо не входять до ООН, лише одна — Ватикан. Святий Престол воліє залишатися нейтральним спостерігачем з 1964 року. Він бере участь у дискусіях, виступає, але не голосує.
Палестина з 2012 року має статус держави-спостерігача. Це вже не просто організація, а саме держава-спостерігач, що дозволяє їй майже повноцінно працювати в більшості органів, окрім права голосу в головних структурах.
Є й інші території, які не мають шансів у найближчі роки. Тайвань живе в тіні політики «одного Китаю». Косово блокують Росія та Китай у Раді Безпеки. Західна Сахара залишається в підвішеному стані через суперечку між Марокко та Фронтом Полісаріо. Острівні території на кшталт Островів Кука чи Ніуе мають особливий статус асоційованих з Новою Зеландією держав і самі не прагнуть повноправного членства.
| Категорія | Приклади | Статус у 2026 році |
|---|---|---|
| Повноправні члени | 193 держави | Повний голос у всіх органах |
| Постійні спостерігачі | Святий Престол, Палестина | Участь без права голосу |
| Частково визнані | Косово, Тайвань | Блокування в Раді Безпеки |
| Спірні території | Західна Сахара | Невизначений статус |
Дані таблиці базуються на офіційних матеріалах un.org та аналітичних оглядах.
Регіональні групи: невидима карта впливу
Усі 193 члени розподілені на п’ять регіональних груп. Це не просто географія — від цього залежить, хто потрапляє до Ради Безпеки, Економічної і Соціальної Ради чи Ради з прав людини.
- Африканська група — 54 держави. Найчисельніша і найвпливовіша в голосуваннях «Глобального Півдня».
- Азійсько-Тихоокеанська — 53 країни. Тут і Китай, і Індія, і Японія, і крихітні острівні держави.
- Латиноамериканська і Карибська — 33 члени.
- Західноєвропейська та інші — 28 держав (сюди входять США, Канада, Австралія, Нова Зеландія та більшість Європи).
- Східноєвропейська — 23 країни, серед них і Україна.
Кірибаті формально стоїть поза групами, але це радше курйоз, ніж реальна проблема. Розподіл місць у непостійних членах Ради Безпеки жорстко прив’язаний саме до цих груп, тому боротьба за місце в них іноді буває жорсткішою, ніж саме голосування.
Україна в клубі 193-х
Україна не просто член. Вона — одна з 51 держави-засновниці. Підпис українського представника стоїть під Статутом ще з 1945 року. Після відновлення незалежності в 1991 році Україна продовжила членство без перерви, на відміну від деяких інших пострадянських республік, які вступали заново.
Сьогодні українська делегація активно працює в усіх головних органах. Після 2022 року голос Києва в Генеральній Асамблеї став одним із найгучніших. Резолюції про агресію, про репарації, про Чорнобиль — усе це проходить через залу, де сидять представники всіх 193 країн. І саме тут кожен голос має значення, навіть якщо Рада Безпеки паралізована вето.
Цікаві факти, які рідко згадують
Найменша держава-член за населенням — Науру. Трохи більше десяти тисяч жителів, але повноправний голос. Найбільша за територією — Росія, за населенням — Індія (Китай формально другий через особливості підрахунку).
Швейцарія вступала до ООН лише в 2002 році після референдуму. До того вона принципово залишалася нейтральною і поза організацією.
Південний Судан став 193-м членом через 15 років після Чорногорії. Це найдовша пауза в історії розширення з часів закінчення холодної війни.
Офіційних мов у ООН шість, але робочих документів стає все більше мовами країн «Глобального Півдня». Перекладацька служба працює майже безперервно.
Блакитна книга ООН — це офіційний довідник контактів усіх 193 місій. Вона оновлюється постійно і доступна онлайн.
Цифра 193 здається стабільною, але за нею ховається жива дипломатична боротьба. Кожне голосування, кожна резолюція, кожна спроба реформи Ради Безпеки — це нагадування, що організація, створена після найкривавішої війни в історії, досі залишається єдиним місцем, де майже весь світ може говорити один з одним. Навіть якщо не завжди чує.