Дональд Трамп із перших днів другого президентського терміну в січні 2025 року зробив війну Росії проти України однією з центральних тем своєї зовнішньої політики. Він неодноразово заявляв, що конфлікт не розпочався б, якби він залишався в Білому домі, і обіцяв швидко зупинити бойові дії. Реальність виявилася значно складнішою. За півтора року його президентства позиція Вашингтона щодо Києва пройшла шлях від жорсткої критики та тиску на територіальні поступки до більш прагматичного партнерства, ліцензій на виробництво систем Patriot і заяв про «велике майбутнє» України.
Сьогодні заяви Трампа про Україну звучать уже інакше, ніж на початку 2025-го. Він називає українських військових одними з найкращих у Європі, підтримує ідею власного виробництва американських систем протиповітряної оборони в Україні та говорить про готовність купувати українські дрони. Водночас він продовжує наголошувати на необхідності швидкого миру, критикує попередню адміністрацію за «марнутратство» сотень мільярдів доларів і наполягає, що США більше не повинні «лізти через океан» без чіткої вигоди.
Ця еволюція відображає не лише особистий стиль Трампа як переговорника, а й зміну військової ситуації на фронті, тиск європейських союзників і внутрішню динаміку республіканської партії. Розберемо ключові етапи, конкретні заяви, мирні ініціативи та те, як вони впливають на Україну станом на серпень 2026 року.
Ранній період 2025 року: жорстка риторика і тиск на переговори
Після інавгурації Трамп швидко дав зрозуміти, що підхід до України зміниться. Він критикував адміністрацію Джо Байдена за виділення, за його словами, близько 350 мільярдів доларів допомоги «ні на що» і стверджував, що американські запаси боєприпасів були критично виснажені. У публічних виступах президент неодноразово повторював, що війна відбувається «за тисячі миль через океан» і США не повинні були так глибоко в неї втягуватися.
Особливо напруженою виявилася зустріч із Володимиром Зеленським на початку 2025 року в Білому домі. Трамп і віцепрезидент Дж. Д. Венс публічно критикували українського лідера за недостатню гнучкість у переговорах. Пізніше Трамп заявляв, що Зеленський «не має карт» і що Україні варто було домовитися раніше. У лютому 2025-го він навіть прямо сказав українській стороні: «Вам не слід було починати це. Ви могли б домовитися». Коли війна тривала далі, він пояснював ці слова як «жарт».
У цей період Вашингтон перейшов від безоплатної військової допомоги до моделі, за якої Європа оплачує американську зброю, що постачається Україні. Трамп підкреслював: «Я продаю їм боєприпаси. За це платить Європейський Союз». Такий підхід дозволив зберегти підтримку, але зробив її більш транзакційною і менш передбачуваною для Києва.
Мирні ініціативи та 28-пунктовий план
Однією з найбільш дискусійних сторінок стало просування мирних планів. Восени 2025 року з’явився проєкт із 28 пунктів, розроблений за участю спеціального посланця Стіва Віткоффа та російського представника. Документ передбачав підтвердження суверенітету України, але водночас вимагав серйозних поступок.
Серед ключових положень: обмеження чисельності Збройних сил України (у різних версіях — до 600 або 800 тисяч), закріплення в конституції відмови від членства в НАТО, визнання де-факто російського контролю над Кримом, Луганською та Донецькою областями, заморожування лінії фронту на Херсонщині та Запоріжжі. Передбачалося створення демілітаризованої зони на частині Донбасу, яку Україна мала б залишити. Безпекові гарантії з боку США пропонувалися умовно — з компенсацією та можливістю їх втрати в разі певних дій Києва.
План викликав різку реакцію в Європі та Україні. Його сприйняли як надто вигідний для Москви. Пізніше з’явилися європейські контрпропозиції з меншими територіальними вимогами та вищими лімітами для української армії. Трамп неодноразово заявляв, що документ «не фінальний», а переговори тривають. У грудні 2025-го після зустрічі в Мар-а-Лаго він говорив, що питання Донбасу ще не вирішене, але сторони «наближаються».
Паралельно Трамп намагався організувати прямі контакти між Зеленським і Путіним. Він пропонував спочатку двосторонню зустріч лідерів, а потім тристоронній формат за своєї участі. Російська сторона наполягала на Москві як місці зустрічі, що ускладнювало процес. Президент США регулярно повторював, що щомісяця гине близько 25 тисяч військових з обох боків, і це має зупинитися.
Зміна тону у 2026 році: від критики до похвал
До середини 2026 року риторика помітно пом’якшала. На саміті НАТО в Анкарі в липні Трамп публічно хвалив Зеленського, називаючи його ефективним лідером і заявляючи, що українці «зробили неймовірну роботу». Він підтримав ідею надання Україні ліцензії на виробництво систем Patriot — ключової зброї проти балістичних ракет. «Ми збираємося дати вам ліцензію на це виробництво, це просто чудово. Таким чином ви не зможете скаржитися, що ми її не даємо», — сказав він.
Трамп також позитивно оцінив українські удари вглиб російської території, назвавши їх ескалацією, яка може наблизити кінець війни. Він підтвердив плани купувати українські дрони, підкресливши, що українці виробляють їх навіть під час війни на підземних заводах і є «дуже обдарованими людьми». На спільній пресконференції він заявив Зеленському: «Я думаю, ви побудуєте велику країну».
Ця зміна частково пояснюється військовими успіхами України, зокрема ефективністю дронових операцій і здатністю стримувати російські наступи. Американські чиновники почали відкрито говорити, що Росія несе значно більші втрати. Трамп, за словами джерел, приватно радив Зеленському діяти «сміливіше», бо не вірить, що Путін піде на поступки без тиску.
Угода про критичні мінерали та економічний інтерес
Окреме місце займає угода про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови, підписана наприкінці квітня 2025 року. Документ стосується співпраці у сфері критичних корисних копалин, зокрема рідкісноземельних металів. Формально контроль над надрами залишається за Україною, а фонд передбачає розподіл участі 50/50.
Трамп неодноразово повертався до цієї теми, підкреслюючи її вигідність для США. У серпні 2026-го він заявив, що Україна «дуже багата» на рідкісноземельні ресурси і що завдяки угоді американська сторона «може зайти туди в будь-який момент і взяти практично все, що захоче». Він оцінював потенційну вартість доступу до ресурсів у сотні мільярдів доларів і говорив, що це дозволить «повернути гроші», витрачені на допомогу. Такі заяви викликали дискусії в Україні щодо балансу інтересів, але офіційно Київ підкреслює, що угода зберігає суверенітет над надрами.
Цікаві факти про заяви Трампа щодо України
- Про «дев’яту війну». У зверненнях до Конгресу Трамп регулярно називає російсько-український конфлікт «дев’ятою війною», яку він намагається зупинити, стверджуючи, що за його каденції вже завершив вісім інших.
- Порівняння із цирком. Одного разу він назвав Зеленського «чудовим продавцем» і порівняв із П. Т. Барнумом — легендарним американським шоуменом, який умів продати все що завгодно.
- Про «паперового тигра». У вересні 2025-го після зустрічі із Зеленським Трамп заявив, що Україна за підтримки Європи може повернути всі території, а Росію назвав «паперовим тигром» через обмежені успіхи за три з половиною роки війни.
- Особисті історії. У лютому 2026-го під час звернення до Конгресу Трамп згадав українську біженку Ірину Заруцьку, вбиту в США, і пообіцяв її матері справедливість, підкреслюючи, що вона втекла від війни, але загинула від злочину.
Як змінювалася військова підтримка
Підхід до постачання зброї еволюціонував від майже повної зупинки на початку каденції до відновлення поставок за європейські гроші. Трамп критикував Байдена за те, що той «віддав стільки боєприпасів», але водночас дозволив продовження ключових програм. Особливо важливим став акцент на протиповітряній обороні. Ліцензія на Patriot, оголошена влітку 2026-го, стала одним із найбільших практичних кроків назустріч Києву.
Паралельно Вашингтон продовжує надавати розвідувальні дані — єдиний вид допомоги, який залишається безоплатним. За оцінками західних джерел, це дозволяє Україні ефективніше планувати удари по російській енергетичній інфраструктурі та військових об’єктах.
Реакція в Україні та Європі
У Києві зміни в риториці сприймають обережно, але позитивно. Зеленський неодноразово дякував за підтримку і підкреслював важливість американської участі. Дипломати відзначають, що сильніша позиція України на фронті змушує Трампа рахуватися з Києвом більше, ніж на початку 2025-го.
Європейські лідери намагаються балансувати між підтримкою України і бажанням зберегти діалог із Вашингтоном. Вони пропонують власні гарантії безпеки, включно з можливою присутністю військ окремих країн після досягнення миру, і наполягають, щоб будь-яка угода не залишала Україну вразливою.
Російська сторона використовує заяви Трампа у пропаганді, висмикуючи фрагменти про «непотрібність» втручання США чи критику Зеленського. Водночас Москва демонструє жорсткість: Путін у 2025–2026 роках повторював вимоги щодо нейтралітету України, визнання «референдумів» і навіть погрожував ядерною зброєю.
Що це означає для майбутнього
Станом на серпень 2026 року війна триває. Трамп продовжує тиснути на обидві сторони, повторюючи, що «двоє хлопчиків у парку» мають припинити бійку. Він стверджує, що вже привів Зеленського і Путіна до певної точки, з якої вони можуть домовитися. Однак конкретних результатів у вигляді стійкого припинення вогню поки немає.
Для України ключовими залишаються кілька напрямів. По-перше, збереження і розширення власного виробництва озброєнь, особливо систем ППО та дронів. По-друге, пошук балансу між необхідністю миру і збереженням територіальної цілісності. По-третє, використання економічних інструментів, зокрема угоди про мінерали, для залучення інвестицій у відбудову.
Трамп неодноразово підкреслював, що любить Україну і український народ. Його стиль — це поєднання публічного тиску, транзакційного підходу і раптових жестів підтримки. Саме ця непередбачуваність робить відносини динамічними і вимагає від Києва постійної дипломатичної гнучкості.
Позиція президента США щодо України залишається одним із найважливіших факторів, що визначають перебіг війни. Від того, як розвиватимуться переговори в найближчі місяці, залежить не лише доля фронту, а й архітектура безпеки в Європі на роки вперед. Українська сторона продовжує наполягати на справедливому мирі, який враховує суверенітет і безпекові інтереси країни, а Вашингтон — на швидкому завершенні кровопролиття.