Дональд Трамп і Володимир Путін вперше сіли один навпроти одного в липні 2017 року на полях саміту G20 у Гамбурзі. Тоді американський президент ще тільки розігрівав крісло в Білому домі, а російський лідер уже мав за плечима роки досвіду. З того моменту їхні стосунки стали одним із найзагадковіших і найсуперечливіших елементів сучасної геополітики. Хтось бачив у них особисту хімію двох сильних чоловіків, хтось — розраховану гру Кремля на его американського бізнесмена. Сьогодні, у 2026 році, після саміту на Алясці, десятків телефонних розмов і скасованої зустрічі в Будапешті, ця історія виглядає ще складнішою.
Коротко: стосунки Путіна і Трампа ніколи не були рівними. Трамп часто публічно хвалив російського президента, називаючи його «розумним» і «сильним». Путін відповідав стриманими компліментами і вміло використовував кожну можливість, щоб вийти з міжнародної ізоляції. Найбільший прорив стався після повернення Трампа до влади в січні 2025-го. Перший телефонний дзвінок 12 лютого відкрив серію прямих контактів, яка завершилася особистою зустріччю 15 серпня 2025 року в Анкориджі. Саміт не приніс угоди щодо України, але назавжди змінив динаміку їхнього діалогу.
Перші зустрічі: Гамбург, Да Нанг і Гельсінкі
У Гамбурзі 7 липня 2017 року розмова тривала понад дві години. Офіційно говорили про Сирію, Україну і можливе втручання Росії у вибори 2016 року. Трамп пізніше заявив, що «натиснув» на Путіна щодо втручання, але публічно майже не критикував. Наступна коротка розмова відбулася в листопаді того ж року на саміті АТЕС у Да Нанзі. А вже 16 липня 2018-го в Гельсінкі відбувся повноцінний двосторонній саміт.
Гельсінкі став переломним. Більше двох годин лідери спілкувалися сам на сам із перекладачами. Потім — розширений формат. На пресконференції Трамп публічно поставив під сумнів висновки американської розвідки про російське втручання у вибори і фактично став на бік Путіна. Багато хто в США назвав це ганьбою. Путін виглядав задоволеним: він повернув собі статус рівного партнера наддержави. Жодних конкретних угод щодо Криму чи санкцій не підписали, але сам факт зустрічі став перемогою для Кремля.
Остання зустріч першого терміну Трампа відбулася 28 червня 2019 року в Осаці на G20. Розмова була коротшою — близько півтори години. Обговорювали контроль над озброєннями, Сирію і Україну. Після цього прямі особисті контакти припинилися на шість років.
Повернення в 2025 році: телефонна дипломатія
Після інавгурації Трампа 20 січня 2025 року все змінилось блискавично. 12 лютого відбувся перший за три роки прямий телефонний дзвінок. Трамп назвав його «довгим і дуже продуктивним». Обговорювали Україну, Близький Схід, енергетику, штучний інтелект і силу долара. За оцінками, лише за 2025 рік лідери провели близько десяти розмов, загальною тривалістю понад дванадцять годин. Найдовші тривали по дві з половиною години — у травні та жовтні.
Кремль ініціював багато з цих дзвінків. Путін майстерно грав на бажанні Трампа виглядати миротворцем. Він хвалив зусилля американського президента, говорив про можливі економічні угоди, навіть підтримував ідеї щодо Гренландії. Водночас російська сторона наполегливо просувала свої умови щодо України: визнання анексії Криму, відмова Києва від НАТО, територіальні поступки на Донбасі.
Трамп то погрожував жорсткими санкціями і тарифами на російську нафту, то знову йшов назустріч. У травні 2025-го він вимагав 30-денного перемир’я. Росія відмовила. У липні дедлайн скоротили до 10–12 днів. Коли той минув, замість санкцій Трамп оголосив про зустріч на Алясці.
Саміт на Алясці 15 серпня 2025 року
Місце вибрали символічне — Об’єднана база Ельмендорф-Річардсон в Анкориджі. Путін вперше за майже два десятиліття ступив на американську землю. Його зустріли червоною доріжкою, військовими літаками і навіть короткою поїздкою в президентському лімузині «Звір» разом із Трампом.
Переговори тривали майже три години у форматі «три на три». З американського боку — Трамп, Марко Рубіо і Стів Віткофф. З російського — Путін, Сергій Лавров і Юрій Ушаков. За даними джерел, близьких до переговорів, Путін відхилив пропозицію Трампа про зняття частини санкцій в обмін на припинення вогню. Натомість він зажадав від України відступу з частини Донбасу і визнання російського контролю над уже окупованими територіями.
Саме тоді, за повідомленнями Financial Times, російський президент розпочав довгу історичну лекцію. Він згадував Рюрика, Ярослава Мудрого і Богдана Хмельницького, намагаючись довести, що Україна і Росія — «один народ». Трамп кілька разів підвищував голос і навіть погрожував піти. Запланований обід скасували. На підсумковій пресконференції обидва говорили про «розуміння», але конкретної угоди не оголосили. Трамп пізніше заявив, що «угоди немає, доки вона не укладена», і почав натякати, що Україна має піти на територіальні поступки.
Після Аляски Трамп короткочасно змістив акцент на Київ, але вже через кілька тижнів знову повернувся до діалогу з Москвою. Саме ця хиткість стала характерною рисою їхніх стосунків у 2025–2026 роках.
Психологія і маніпуляції
Багато аналітиків, зокрема колишня радниця Білого дому Фіона Гілл, відзначають, що Путін добре вивчив слабкі місця Трампа. Лестощі, обіцянки великих угод, гра на бажанні американського президента отримати Нобелівську премію миру — усе це працювало. Російський лідер регулярно хвалив Трампа публічно, навіть після того, як той не отримав премію в 2025 році.
Ексголова української зовнішньої розвідки Микола Маломуж говорив про системну роботу російських спецслужб, які використовують методи психологічного впливу, напрацьовані ще в КДБ. Зміна риторики Трампа після кожного контакту з Путіним стала помітною навіть для сторонніх спостерігачів.
Цікаві факти про стосунки Путіна і Трампа
- До 2025 року вони особисто зустрічалися шість разів. Сьома зустріч на Алясці стала першою після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
- Лише за перші 18 місяців другого терміну Трампа лідери провели щонайменше чотирнадцять телефонних розмов.
- На Алясці Путін приїхав на американську військову базу — вперше в історії російсько-американських самітів.
- Після жовтневого дзвінка 2025 року Трамп анонсував зустріч у Будапешті, але її скасували вже за кілька днів через жорстку позицію Москви.
- У 2026 році Путін публічно визнав, що на Алясці конкретних угод не досягли, хоча раніше російські чиновники постійно посилалися на «дух Анкориджа».
Вплив на Україну і світ
Для України кожен новий контакт Трампа з Путіним ставав джерелом напруги. Київ побоювався, що американський президент може піти на угоду за його спиною. Після Аляски Трамп дійсно почав говорити про необхідність територіальних компромісів. Однак успіхи українських дронових ударів по російській території в 2026 році, зокрема по нафтопереробних заводах, знову змінили тональність. Трамп публічно висловлював захоплення цими операціями і посилював тиск на Москву.
Росія ж використовувала діалог, щоб вийти з ізоляції. Сам факт зустрічі з президентом США на американській землі став для Путіна дипломатичною перемогою. Він повернув собі місце за столом великих держав, навіть якщо конкретних поступок не отримав.
У Європі ці стосунки викликали глибоке занепокоєння. Багато лідерів вважали, що Трамп занадто довірливо ставиться до російського президента і недооцінює його стратегію «затягування часу». Водночас сам факт прямого каналу зв’язку між Вашингтоном і Москвою іноді допомагав уникати ескалації.
Стан відносин у середині 2026 року
Станом на літо 2026-го діалог продовжується, але прогресу майже немає. Російські чиновники скаржаться, що США не виконують «порозуміння», досягнуті на Алясці. Трамп у відповідь нагадує, що угоди не було. Телефонні розмови тривають — у липні 2026-го відбувся вже четвертий дзвінок за рік. Трамп знову пропонує допомогу в завершенні війни, Путін наполягає на своїх умовах.
Зустріч у Будапешті, яку анонсували в жовтні 2025-го, так і не відбулася. Після жорсткого меморандуму Москви з максимальними вимогами Білий дім скасував плани. Відтоді особистих зустрічей не було.
Стосунки Путіна і Трампа залишаються живим прикладом того, як особисті якості лідерів можуть впливати на глобальну політику. Один — колишній розвідник, який мислить категоріями сфер впливу і історичних претензій. Другий — бізнесмен, який вірить у силу особистих угод і любить бути в центрі великих домовленостей. Їхній діалог то наближає світ до компромісу, то знову відкидає його назад. І поки війна в Україні триває, ця історія далека від завершення.