У 2025 році в Україні зареєстрували 165 587 шлюбів і майже 125 тисяч розлучень. На кожні десять нових сімей припало сім розірваних. Це вже не катастрофічне зрівняння 2024-го, коли цифри майже збіглися, але все ще болісний показник. Дані Міністерства юстиції та Державної судової адміністрації малюють складну картину: після воєнного сплеску одружень і наступного сплеску розлучень країна повільно шукає новий баланс.
Більшість розривів — через суд. 98 503 пари пройшли через судові зали, і лише 26 282 змогли оформити все в органах ДРАЦС. Це означає, що в трьох з чотирьох випадків у сім’ї є діти або майнові спори. І саме ця деталь робить статистику розлучень в Україні не просто цифрами, а дзеркалом глибоких змін у суспільстві.
Актуальні цифри 2025 року та перше півріччя 2026-го
Офіційна статистика Міністерства юстиції фіксує лише розлучення через ДРАЦС. Але повна картина з’являється лише після додавання судових рішень. У 2025-му загальна кількість розірваних шлюбів становила 124 785. Порівняно з 2024 роком це зменшення на 12 %. Водночас шлюбів стало на 10,2 % більше.
У другому півріччі 2025-го динаміка змінилася різко. Шлюбів уклали 96 990 — на 41 % більше, ніж у першій половині року. Розлучень через ДРАЦС — лише 13 590, зростання всього на 7 %. Люди ніби намагалися зловити момент відносної стабільності й закріпити стосунки.
Перше півріччя 2026-го продовжило тренд. За даними Опендатабот, зареєстровано вже 79 516 шлюбів — на 16 % більше, ніж за той самий період попереднього року. Через ДРАЦС розійшлися 12 175 пар, що на 4 % менше. Традиційно друга половина року приносить більше розлучень — у середньому на 30 %.
| Рік | Шлюби (тис.) | Розлучення ДРАЦС (тис.) | Загальні розлучення (оцінка, тис.) | Співвідношення |
|---|---|---|---|---|
| 2021 | 214,0 | 29,6 | ~119 | 7,2 : 1 |
| 2022 | 222,9 | 17,9 | ~80 | 12,5 : 1 |
| 2023 | 186,1 | 24,1 | ~115 | 7,7 : 1 |
| 2024 | 150,2 | 34,3 | ~142 | 4,4 : 1 |
| 2025 | 165,6 | 26,3 | 124,8 | 6,3 : 1 |
Дані зібрані на основі звітів Міністерства юстиції та Державної судової адміністрації.
Регіональна карта розлучень: де тримаються міцніше
Київ залишається абсолютним лідером за кількістю шлюбів. У 2025 році столиця дала 37 898 нових сімей — майже кожен четвертий шлюб у країні. Тут же найкраще співвідношення: десять шлюбів на одне розлучення. Львівська та Закарпатська області тримають позначку 8,7 і 8,6 відповідно. Рівненська — 8,3.
Найскладніша ситуація в Запорізькій, Черкаській, Харківській, Полтавській, Вінницькій та Івано-Франківській областях. Там на одне розлучення припадає лише 4,3–4,8 шлюбів. Дніпропетровська область традиційно лідирує за абсолютною кількістю судових розлучень — регіон, який прийняв величезну кількість переселенців і військових.
У першому півріччі 2026-го найбільше розлучень через ДРАЦС зафіксували в Києві (1801), Дніпропетровській (1125), Київській (898), Одеській (880) та Харківській (874) областях. На Херсонщині — лише 20 випадків. Війна буквально стерла з карти нормальне сімейне життя в прифронтових зонах.
Чому шлюби розпадаються: війна, стрес і нові реальності
Психологи, які працюють із парами під час війни, називають кілька шарів причин. Перший — хронічний стрес. Коли сирени, новини з фронту і невизначеність стають фоном життя, нервова система не витримує. Люди зриваються один на одному. Те, що раніше було дрібною сваркою, перетворюється на прірву.
Другий шар — фізична розлука. Мобілізація, виїзд за кордон, служба. Подружжя місяцями або роками живе в різних світах. Коли зустрічаються знову, часто виявляється, що це вже інші люди. Дружина, яка вивезла дітей у Європу, змінилася. Чоловік, який повернувся з фронту, теж. Іноді спільна мова зникає.
Третій шар — економіка і побутові перевантаження. Інфляція, втрата роботи, житлові проблеми, необхідність утримувати родичів. Гроші стають постійним джерелом напруги. До цього додаються класичні причини: зради, алкоголь, домашнє насильство, втручання батьків, відсутність спільних цінностей.
Особливість воєнного часу в тому, що багато пар «заморожували» конфлікти в перші роки. У 2022-му майже ніхто не розлучався — було не до того. Коли адаптація пройшла, відкладені кризи вирвалися назовні.
Як оформлюють розлучення сьогодні
Шлях через ДРАЦС відкритий лише для тих, хто не має спільних неповнолітніх дітей і обоє згодні. Процес займає близько місяця. Усе інше — суд. Якщо є діти, суд обов’язково вирішує питання опіки, аліментів і місця проживання. Якщо є майно — додається поділ.
Середній термін судового розлучення зараз становить 2–4 місяці за умови відсутності серйозних спорів. Складні справи з оцінкою майна, експертизами чи апеляціями розтягуються на півроку і довше. Багато пар оформлюють усе дистанційно, особливо коли один із подружжя за кордоном або на службі.
Цікаво, що кількість шлюбних договорів майже не зросла. У 2025 році нотаріуси засвідчили 2773 таких документи — стільки ж, як у 2024-му, і на третину менше, ніж у 2021-му. Люди все ще вірять у «назавжди» сильніше, ніж у юридичний захист.
Аналіз трендів
Після шоку 2024 року, коли розлучення майже наздогнали шлюби, 2025-й приніс перші ознаки стабілізації. Зростання кількості одружень і спад розлучень можуть означати кілька речей одночасно.
Перше — адаптація. Частина суспільства навчилася жити в умовах війни і вже не реагує на кожну кризу розривом. Друге — природний відбір: багато слабких союзів розпалися раніше, залишилися міцніші. Третє — демографічний фактор. Значна частина молоді виїхала, і ті, хто залишився, частіше свідомо створюють сім’ї.
Водночас зберігається високий рівень судових розлучень. Це сигнал, що проблема дітей і майна нікуди не зникла. Якщо тенденція першого півріччя 2026-го збережеться, за підсумками року ми можемо побачити ще краще співвідношення. Але війна триває, і будь-яке загострення здатне знову змінити криву.
Регіональний розрив між заходом і сходом/центром залишається. Західні області традиційно мають сильніші сімейні традиції і менший вплив міграційних потоків. Великі міста і прифронтові регіони несуть основний тягар нестабільності.
Хто ініціює розлучення і як це впливає на дітей
За спостереженнями юристів і психологів, ініціаторами частіше виступають жінки. Це класична картина для багатьох країн, і Україна не виняток. Жінки швидше відчувають емоційне виснаження і рідше готові терпіти токсичні стосунки заради «збереження сім’ї».
Близько 70 % судових справ стосуються сімей із неповнолітніми дітьми. Саме тому процес стає довшим і болючішим. Діти опиняються в центрі конфлікту: аліменти, графік спілкування, місце проживання. В умовах війни це ускладнюється ще й тим, що один із батьків може бути мобілізованим або перебувати за кордоном.
Дослідження показують, що середній вік тих, хто розлучається, — 35–40 років. Це період, коли кар’єра на піку, діти вже в школі, а накопичені розбіжності досягають критичної маси. Криза семи–восьми років спільного життя нікуди не зникла, просто тепер вона накладається на зовнішні потрясіння.
Порівняння з Європою і історичний контекст
Україна традиційно входить до країн із високим рівнем розлучуваності. Ще до війни показники були вищими, ніж у більшості країн ЄС. Зараз пряме порівняння ускладнене через різну методику підрахунку і відсутність точних даних про населення. Проте тенденція очевидна: війна не створила проблему, а лише різко її загострила.
У країнах Північної Європи високі показники розлучень пояснюють індивідуалізмом і економічною незалежністю жінок. В Україні додаються фактори, яких на Заході немає: війна, масова міграція, мобілізація, зруйнована інфраструктура. Це робить українську статистику унікальною і особливо болісною.
Історично пік розлучуваності в незалежній Україні припадав на 1990-ті і початок 2010-х. Потім був певний спад. 2022 рік став аномалією — мінімум розлучень на тлі максимуму шлюбів. 2024-й — зворотний шок. 2025-й — спроба знайти нову рівновагу.
Що стоїть за цифрами для звичайних людей
За кожною тисячею розлучень — тисячі історій. Хтось знаходить сили почати все спочатку. Хтось залишається з травмою і недовірою. Діти ростуть у нових сімейних конфігураціях. Бабусі й дідусі допомагають, бо іншого виходу немає.
Важливо розуміти: статистика розлучень в Україні — не вирок. Це відображення реальності, у якій ми живемо. Пари, які проходять через кризу і залишаються разом, часто стають сильнішими. Ті, хто розходиться цивілізовано, дають собі і дітям шанс на здоровіше майбутнє.
Юристи радять не затягувати з рішенням, якщо стосунки вже мертві. Психологи — не приймати важливих рішень у момент гострого стресу. А суспільство поступово вчиться ставитися до розлучення не як до ганьби, а як до складного, але іноді необхідного кроку.
Цифри 2025 і початку 2026 років дають обережний оптимізм. Шлюбів стає більше, розлучень — менше. Чи закріпиться ця тенденція — залежить від багатьох чинників, головний з яких лежить далеко за межами сімейних кабінетів.