Володимир Ілліч Ульянов, відомий світові як Ленін, народився 22 квітня 1870 року в тихому провінційному Симбірську. Цей чоловік зростом близько 165 сантиметрів змінив хід історії ХХ століття сильніше, ніж багато високих полководців. Його життя нагадує гострий політичний трилер, де переплітаються золота медаль гімназії, 148 псевдонімів, церковний шлюб атеїста, таємні почуття до француженки та благання про отруту від страху паралічу.
Справжнє прізвище Ульянов ховалося за десятками масок. Він читав Маркса в оригіналі німецькою, французькою та англійською, грав у шахи до останніх днів і годував котів у Кремлі. А після замаху 1918 року в його тілі залишилася куля, яка, за деякими версіями, прискорила хворобу. Ці деталі малюють не бронзовий пам’ятник, а живу, суперечливу людину.
Дитинство відмінника і трагедія брата
У родині інспектора народних училищ Іллі Миколайовича Ульянова та Марії Олександрівни Бланк росло шестеро дітей. Володя був третім. Батько походив із чувашів, мати мала єврейські, німецькі та, за деякими даними, українські корені. Атмосфера в домі була інтелектуальною: багато книжок, музика, розмови про освіту.
У Симбірській гімназії хлопець став наймолодшим учнем — його прийняли в дев’ять років і чотири місяці. Директором був Федір Керенський, батько майбутнього прем’єра Тимчасового уряду. Володя закінчив заклад із золотою медаллю. Єдина четвірка стояла з логіки. Цю медаль пізніше він хотів продати на допомогу голодуючим, але вона збереглася в музеї.
У 1887 році життя родини перевернулося. Старшого брата Олександра стратили за участь у змові проти Олександра III. Сімнадцятирічний Володимир після цього швидко пішов у радикальну політику. Його виключили з Казанського університету за студентський протест. Юридичний факультет він закінчив екстерном у Петербурзі й у 21 рік став наймолодшим адвокатом Росії. У судах він програв усі справи, але досвід підпільної роботи вже важив більше.
Майстер масок і конспірації
За життя Ленін використовував понад 150 псевдонімів. Серед найвідоміших — Тулін, Фрей, Ільїн, Старий, Карпов. «Ленін» з’явився 1901 року. Існують кілька версій походження: від річки Лена, як противага «Волгіну» Плеханова, або від паспорта реального Миколи Леніна. Офіційно документи він підписував «В. І. Ульянов (Ленін)».
У тюрмі він писав молоком на папері. Чорнильниці ліпив із хлібного м’якуша і з’їдав їх, коли з’являвся наглядач. Одного разу за день довелося проковтнути шість таких «чорнильниць». У засланні в Шушенському він описував умови як «санаторій»: полювання, купання, писання книжок.
Атеїст Ленін обвінчався з Надією Крупською в церкві. Інакше вона не змогла б поїхати з ним у Сибір. Шлюб 1898 року став формальністю заради спільної справи. Крупська була його секретарем, редактором і вірним соратником протягом 26 років.
Особисте життя і «третій кут»
У Парижі 1909–1910 років у житті з’явилася Інеса Арманд — француженка з яскравим темпераментом, мати п’ятьох дітей, революціонерка. Їхні стосунки дослідники описують по-різному: від глибокої дружби до роману. Ленін писав їй ніжні листи, називав «любою Іночкою». Якийсь час троє жили близько: Крупська вела господарство, Арманд допомагала з перекладами.
Після замаху 1918 року Ленін першим покликав саме Інесу. Вона сиділа біля ліжка разом із дружиною. Арманд померла від холери 1920 року на Кавказі. Ленін, за спогадами сучасників, ішов за труною з заплющеними очима і виглядав так, ніби ось-ось впаде. Через кілька місяців у нього стався перший інсульт.
Він любив шахи з восьми років і залишався сильним гравцем. Не курив, алкоголь майже не вживав — максимум кухоль пива з фореллю. Вставав о сьомій ранку, працював по 15–18 годин. У Кремлі тримав котів і годував їх особисто. Любив прогулянки, велосипед і гори Швейцарії.
Замахи, кулі і Червоний терор
30 серпня 1918 року біля заводу Міхельсона в Москві есерка Фанні Каплан вистрілила тричі. Дві кулі влучили: одна в плече, друга пройшла через шию і легеню. Ленін втратив свідомість. Одну кулю видалили лише 1922 року, другу він носив до смерті. Саме після цього замаху більшовики оголосили Червоний терор.
Раніше, у січні 1918-го, на його авто вже стріляли. Швейцарець Фріц Платтен закрив його своїм тілом і поранив руку. Ленін виживав, але здоров’я поступово здавало.
Цікаві факти, які рідко згадують
- Його двічі висували на Нобелівську премію миру — у 1918 і 1923 роках. Обидва рази безрезультатно.
- Особиста бібліотека налічувала понад 10 тисяч томів, систематизованих за темами.
- У релігії Каодай (В’єтнам) Леніна вважають святим третього ступеня разом із Ісусом, Мойсеєм і Шекспіром.
- Єдину нагороду при житті — орден Труда Хорезмської республіки 1922 року — він так і не отримав особисто через хворобу.
- Фразу «будь-яка кухарка може керувати державою» він ніколи не казав. Насправді писав протилежне: кухарка не здатна одразу, потрібне навчання.
- З Керенським вони народилися в один день у Симбірську з різницею в 11 років, а батько Керенського був директором його гімназії.
Хвороба, страх паралічу і останні дні
Перший інсульт трапився в травні 1922 року. Права сторона тіла частково відмовила. Ленін знав діагноз батька — крововилив у мозок — і боявся саме паралічу. За спогадами сестри Марії, він просив Сталіна дістати отруту. Сталін спочатку пообіцяв, а потім відмовив. Документально зафіксовано, що розмова відбулася.
Другий і третій інсульти позбавили його мови. Він диктував «Заповіт», у якому критикував Сталіна. 21 січня 1924 року о 18:50 у Горках Ленін помер у віці 53 років. Офіційна причина — атеросклероз судин мозку. Тіло забальзамували і поклали в Мавзолей, хоча родина хотіла звичайного поховання поруч із матір’ю.
Спадщина і ленінопад в Україні
Після смерті культ особи розрісся до гігантських масштабів. У СРСР встановили понад 14 тисяч пам’ятників. В Україні їх було особливо багато. Після 1991 року, а особливо під час Революції гідності 2013–2014 років, прокотився ленінопад. Тисячі монументів знесли. Деякі перетворили на інші фігури — наприклад, у Одесі Леніна зробили Дартом Вейдером із Wi-Fi у голові.
Ленін ніколи не відвідував Україну. Він вважав її колонією Росії, організовував інтервенцію 1917–1918 років і під час голоду 1921–1922 пропонував вилучати хліб з українських губерній для Поволжя. Ці сторінки історії досі викликають гострі дискусії.
Його теоретичні праці перекладені на десятки мов. За даними ЮНЕСКО, Ленін входить до списку найперекладуваніших авторів світу. Проте сучасні історики все частіше дивляться не на бронзу, а на живі протиріччя: геній організації і жорстокість Червоного терору, аскетизм і розкішні дачі для партійної верхівки, любов до шахів і рішення, які коштували мільйонів життів.
Цікаві факти про Леніна не закінчуються. Кожне нове відкриття архівів додає штрихів до портрета людини, яка вміла одночасно надихати і лякати. Його тінь досі лежить на політичних дискусіях, пам’ятниках і навіть на назвах вулиць у далеких країнах. Історія продовжує сперечатися з ним, а ми — читати між рядків.