Пластикові контейнери давно стали звичним посудом на кухні. У них зручно зберігати готові страви. Онкологи звертають увагу на інше. Деякі способи використання такого посуду збільшують контакт їжі з хімічними речовинами.
Особливої обережності потребують гарячі продукти. Так само старі ємності та розігрів у мікрохвильовій печі. Джерело пояснює, чому лікарі радять переглянути цю звичку. Також які матеріали обрати замість пластику.
Пацієнти після діагнозу часто запитують: «Чому саме в мене виник рак?». Онколог, доктор медичних наук Суніл Камат зазначає, що відповідь не завжди пов’язана лише зі спадковістю. На ризик онкологічних захворювань впливають фактори довкілля. Впливають і щоденні звички. Серед них — спосіб зберігання продуктів.
Медичний онколог і гематолог Тінгтінг Тан підкреслює важливий момент. Ризик раку зазвичай не формується через одну дію. Спосіб зберігання їжі може здаватися другорядною деталлю. Проте він потенційно впливає на контакт організму з хімічними речовинами. Вони можуть бути пов’язані з гормональними процесами. Також із запаленням і функціонуванням клітин. У сукупності з генетикою та способом життя це впливає на загальний стан здоров’я.
Чому фахівці радять обережніше ставитися до пластику
Лікарі насамперед звертають увагу на звичку зберігати залишки їжі в пластиковому посуді.
«Загалом, важко перевершити зручність пластику, зокрема для зберігання їжі. Однак хімічне вимивання пластику в їжу має змусити нас задуматися», — зазначає Аділ Хан, академічний онколог і епідеміолог.
Це не означає, що потрібно негайно позбутися всього пластикового посуду. Не треба викидати їжу, яка стоїть у холодильнику.
«Рак рідко викликається одним фактором», — пояснює Камат. За його словами, захворювання може бути результатом складної взаємодії. Йдеться про генетичні особливості, спосіб життя, харчування та навколишнє середовище. Також про тривалий вплив різних хімічних речовин.
Науковці поки не мають чіткої межі впливу пластикових матеріалів. Її не можна однозначно назвати безпечною або небезпечною для кожної людини. Тому йдеться не про паніку. Йдеться про поступове зменшення потенційних факторів ризику.
«Це один із багатьох факторів ризику, який можна змінити. Ви не можете змінити те, з чим ви вже зіткнулися, але ви абсолютно можете змінити те, що відбувається від сьогодні й надалі», — наголошує Камат.
Пластик може виділяти певні хімічні речовини. Він не є абсолютно незмінним матеріалом. З часом його структура може руйнуватися. Особливо під впливом тепла, механічних пошкоджень і багаторазового використання.
Камат пояснює, що деякі види пластику можуть містити бісфенол А (BPA), фталати і стирол. За певних умов вони можуть переходити з матеріалу в їжу або рідину.
Окрему увагу фахівці приділяють BPA. Цю речовину пов’язують із порушенням роботи гормональної системи. Вона може діяти подібно до естрогену.
За словами Хана, BPA свого часу широко використовували у виробництві деяких пластикових контейнерів. Через побоювання щодо можливого впливу на здоров’я виробники значною мірою відмовилися від його використання.
Проте напис «без BPA» не означає, що матеріал позбавлений будь-яких потенційних ризиків.
«Ці контейнери потенційно можуть виділяти аналогічні хімічні речовини-замінники, які до кінця не вивчені», — попереджає Хан.
Ще одне питання стосується мікропластику. Дослідження його впливу на організм продовжуються. Вчені досі з’ясовують усі можливі наслідки тривалого контакту з такими частинками.
Старі та пошкоджені контейнери можуть бути гіршим вибором. Не весь пластиковий посуд однаково стійкий до зношування. Тонкі одноразові ємності швидше втрачають властивості. Особливо якщо їх регулярно мити, нагрівати та використовувати повторно.
«Пластмаси можуть руйнуватися з часом, особливо при багаторазовому митті, механічному навантаженні або впливі тепла», — пояснює Камат.
На поверхні можуть з’являтися мікротріщини, подряпини та інші пошкодження. Вони погіршують зовнішній вигляд посуду. Також можуть свідчити про руйнування матеріалу.
Фахівці радять регулярно оглядати пластиковий посуд. Якщо він став мутним, деформувався, сильно подряпаний або має тріщини, краще замінити його. Навіть якісний пластик не стає повністю захищеним від тепла або кислого середовища.
Не варто розігрівати їжу в пластиковому посуді. Одна справа — поставити холодну їжу в контейнер у холодильник. Зовсім інша — нагрівати її безпосередньо в ньому. Нагрівання може посилювати взаємодію між пластиком та їжею.
Камат радить не покладатися лише на маркування «підходить для мікрохвильової печі».
«Ця етикетка означає, що пластик не плавиться і не деформується, а не те, що він не шкодить здоров’ю», — пояснює лікар.
Їжу перед розігріванням можна перекласти у скляний або керамічний посуд. Така дія допомагає зменшити контакт гарячої їжі з пластиком.
Гаряча їжа в пластиковому контейнері — ще одна небажана комбінація. Проблема може виникнути не лише під час нагрівання. Фахівці радять не перекладати щойно приготовлені гарячі страви безпосередньо в пластик.
Якщо ви зняли з плити суп або тушковане м’ясо, не варто одразу закривати його в пластиковій ємності. Якщо іншого варіанту немає, спочатку дайте їжі охолонути до кімнатної температури. Краще одразу використовувати скляну ємність.
Чим замінити пластикові контейнери
Якщо в холодильнику зараз стоять залишки їжі в пластику, панікувати не потрібно. Немає необхідності викидати продукти лише через те, що вони зберігалися в пластику.
Тан підкреслює, що для звичайної людини не встановлено універсального рівня впливу. Його не можна однозначно назвати небезпечним.
Один із найпростіших варіантів — поступово переходити на скляний посуд.
«Вони стабільні, нетоксичні та не виділяють хімічних речовин навіть при нагріванні», — зазначає Тан.
Ще одним варіантом може бути нержавіюча сталь. Вона добре підходить для зберігання продуктів у холоді. З дуже кислими або солоними стравами слід бути обережними через можливість корозії. Також можна використовувати керамічні ємності.