Для одних сварка з партнером залишається короткочасною неприємністю. Для інших навіть невелике віддалення близької людини виглядає як загроза стосункам. Такі люди частіше хвилюються, що їх можуть перестати любити, відкинути або залишити наодинці.
Психологи давно вивчають страх відкидання і його зв’язок із психічним здоров’ям. Нове дослідження італійських науковців показало, що люди, які особливо бояться втратити близькі стосунки, можуть сильніше боятися смерті. Цей страх пов’язаний із певними симптомами психологічного неблагополуччя.
Стиль прив’язаності та відчуття безпеки
У психології стиль прив’язаності описує, як людина будує близькі стосунки і реагує на можливість їх втрати. Люди з надійною прив’язаністю легше просять підтримку і почуваються впевненіше. Тривожна прив’язаність супроводжується сильним страхом відкидання, потребою в постійному підтвердженні почуттів і підвищеною чутливістю до поведінки партнера. Відсторонений стиль означає прагнення до максимальної незалежності та приховування власних емоційних потреб. Дослідники припустили, що ці відмінності впливають не лише на стосунки, а й на переживання думок про смертність.
У дослідженні взяли участь 640 італійців віком від 18 до 22 років. Більшість були студентами, а понад 83% становили жінки. Учасники заповнили психологічні опитувальники. Науковці оцінювали особливості прив’язаності, рівень страху смерті, переконання щодо того, що відбувається після смерті, а також симптоми тривоги, депресії, нав’язливих думок і фізичного дискомфорту без очевидного пояснення.
Окрему увагу приділили сприйняттю смерті. Одні вважають її повним завершенням існування, інші — певним переходом або продовженням себе в іншій формі. Друге уявлення не обов’язково пов’язане з релігійністю і може стосуватися символічного продовження через спадщину, пам’ять або вплив на інших.
Аналіз показав, що учасники з вираженою тривожною прив’язаністю частіше повідомляли про сильніший страх смерті. Люди з відстороненим стилем загалом демонстрували нижчі показники усвідомленої тривоги щодо смерті. Автори припускають, що це не обов’язково означає меншу вразливість. Ті, хто звикли дистанціюватися від переживань, можуть також пригнічувати думки про смерть.
Серед учасників, які сприймали смерть як повне припинення існування, сильніший страх смерті був пов’язаний із більш вираженою тривогою, нав’язливими симптомами та фізичними скаргами. Серед тих, хто сприймав смерть як перехід, такого статистично значущого зв’язку для цих трьох груп симптомів не виявили. Це не означає, що певні переконання автоматично захищають психіку, але вказує на можливу роль особистого світогляду в переживанні тривоги.
Для депресивних симптомів результат виявився іншим. Зв’язок між тривожною прив’язаністю, страхом смерті та депресивними проявами зберігався незалежно від того, як учасники уявляли смерть. Тривожний і боязкий стилі прив’язаності безпосередньо асоціювалися з більш вираженими симптомами в усіх чотирьох досліджуваних категоріях. Надійна прив’язаність була пов’язана з нижчими показниками тривоги та депресії.
Автори зазначають, що психологічний стан людини формується під впливом багатьох чинників. Особливості близьких стосунків і ставлення до смерті можуть бути частиною цієї картини, але не визначають психічне здоров’я самостійно. Дослідження ґрунтувалося на опитуванні в один момент часу, тому науковці не можуть стверджувати, що страх відкидання спричиняє страх смерті або депресію. Можливий і зворотний зв’язок: людина з тривогою чи депресивними симптомами може почуватися менш захищеною у стосунках.
Результати не обов’язково відображають досвід чоловіків, старших людей або представників інших культур. Автори вважають, що наступним кроком мають стати тривалі дослідження, які дозволять простежити зміни цих переживань з часом. Робота звертає увагу на важливий аспект психологічної допомоги. Коли людина постійно боїться втратити близьких, її переживання можуть стосуватися не лише конкретних стосунків, а й ширшого відчуття безпеки, самотності та власної вразливості.