Однакові умови довкілля можуть по-різному впливати на здоров’я різних людей. Нове дослідження Чиказького університету та Університету Джонса Гопкінса допомагає зрозуміти причини таких відмінностей.
Науковці дослідили, як алкоголь, нікотин і кофеїн змінюють активність генів у різних типах клітин залежно від генетичного походження. Загалом проаналізовано понад 1,4 млн клітин. Результати опубліковано в джерелі.
«Люди можуть зазнавати однакового впливу довкілля. Одні з них розвивають захворювання, тоді як інші в тих самих умовах — ні», — пояснив професор медицини та генетики Чиказького університету Йоав Гілад, один зі старших авторів дослідження.
Лише близько 1% людського геному безпосередньо кодує білки. Значна частина решти ДНК містить регуляторні ділянки. Вони контролюють активність генів подібно до регулятора яскравості.
Генетичні відмінності в цих ділянках впливають на реакцію клітин. Вона залежить від варіанта, типу клітини, тканини та етапу розвитку організму.
Команда розробила метод одночасного аналізу багатьох типів клітин і генетичних профілів. Дослідники перепрограмували клітини дорослих донорів з міжнародного проєкту HapMap. З них сформували тривимірні культури. Потім обробили алкоголем, нікотином або кофеїном і простежили реакцію окремих клітин.
Технології аналізу окремих клітин дозволили визначити тип кожної клітини, донора та зміни активності після впливу.
Два типи генетичних реакцій
Дослідники вивчали локуси кількісних ознак експресії генів — eQTL. Це ділянки геному, генетичні варіанти в яких пов’язані з рівнем активності певних генів. Розрізняють базові eQTL, зв’язок яких не залежить від впливу, та реактивні eQTL, ефект яких змінюється після контакту з речовиною.
Ці типи мають різне розташування. Базові eQTL частіше трапляються поблизу початку генів. Реактивні — у енхансерах, регуляторних ділянках, які посилюють активність генів.
Реактивні eQTL частіше збігаються з ділянками ДНК, пов’язаними з ризиком захворювань. Це допомагає пояснити, чому вплив чинника довкілля відрізняється залежно від генетичних особливостей.
Приклад стосується гена LNX2. Після впливу алкоголю змінилася його регуляція в клітинах, які вистилають кишечник. Відповідний генетичний варіант розташований в енхансері. Він збігається з ділянкою, пов’язаною з ризиком запальних захворювань кишечника.
LNX2 бере участь у сигнальному шляху, важливому для формування та підтримання кишкового бар’єра. Однак це не означає, що вживання алкоголю спричиняє запальні захворювання кишечника. Результат лише вказує на можливий механізм, який потребує подальшого вивчення.
У перспективі такі дані допоможуть створювати точніші моделі індивідуальних ризиків. Дослідники припускають, що штучний інтелект зможе використовувати інформацію про генетичний профіль, тип клітин і вплив довкілля. Це дозволить прогнозувати реакцію конкретної людини на різні чинники або лікування.
Особливу користь це може мати для груп, недостатньо представлених у клінічних дослідженнях, зокрема вагітних жінок. Водночас нинішня робота є лише першим кроком. Щоб прогнози стали надійними, потрібні значно ширші дані про взаємодію генів і довкілля протягом усього життя.