Саліванчук Анна Валеріївна народилася 17 серпня 1985 року в Шепетівці на Хмельниччині і сьогодні належить до тих акторок, чиє ім’я одразу викликає усмішку впізнавання. Її Віра з ситкому «Одного разу під Полтавою» стала майже народним персонажем, а сама Анна — символом жіночої сили, яка поєднує сцену, екран і материнство. Вона акторка Київського академічного драматичного театру на Подолі, блогерка з сотнями тисяч підписників і мама двох синів, яка відкрито говорить і про радість, і про втрати.
За майже двадцять років на професійній сцені Анна Саліванчук зіграла десятки ролей — від комедійних «стерв» до глибоких драматичних образів. Її кар’єра розвивалася паралельно з особистим життям, яке теж не було гладким: шлюб із продюсером і народним депутатом Олександром Божковим, народження дітей, розлучення, робота над собою і новий роман у 2026 році. Саме ця суміш публічності й внутрішньої чесності робить її біографію особливою.
Анна виросла в україномовній родині, де культура й мова завжди були на першому місці. Мама походила зі Стрия на Львівщині, бабуся й тітка були філологами, а батько пройшов шлях від дільничного інспектора до керівника податкової поліції. Дитинство проходило не в розкоші — якийсь час родина жила в гуртожитку, але атмосфера творчості й поваги до українського слова залишилася з нею назавжди.
Дитинство в Шепетівці та перші перемоги
Маленька Анна змалку тягнулася до музики й сцени. Вона закінчила музичну школу за класом фортепіано й ліцей із відзнакою. У чотирнадцять років перемогла в конкурсі «Міс Шепетівка» — і одразу відчула, що таке увага. Після перемоги, каже вона сама, розірвала колготки й зробила з дірок «модний» елемент образу. Молодші дівчата почали наслідувати, а вона зрозуміла: сцена — це її стихія.
Батько мріяв, щоб донька пішла в поліцію, як він. Але Анна вже тоді знала, що її шлях інший. Музика дала дисципліну, а конкурс — перший досвід публічності. Коли настав час обирати університет, вона без вагань вирушила до Києва.
Освіта в Карпенка-Карого та студентські випробування
У 2001 році Анна Саліванчук вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого на курс народного артиста СРСР Юрія Мажуги. Закінчила навчання в 2006 році з відзнакою. Саме Мажуга став для неї не просто викладачем, а справжнім вчителем життя.
Студентські роки були далекі від гламуру. Щоб утримувати себе, Анна бралася за будь-яку роботу. Денні години — навчання, нічні — «сексу по телефону», а зранку вона могла озвучувати привітання з релігійними святами на відповідному каналі. Цей контраст вона згадує з гумором, але саме він загартував характер. Театр і кіно для неї ніколи не були легкою прогулянкою — це завжди була боротьба за місце під сонцем і за право грати справжні, живі ролі.
Театральна кар’єра: Театр на Подолі як другий дім
З 2006 року Анна Саліванчук — акторка Київського академічного драматичного театру на Подолі. Саме тут вона розкрилася повністю. Серед її ролей — Пасербиця в «Шестеро персонажів у пошуках автора», Фостін у «Моєму столітті», Смерть у «Вертепі», Ірина в «Антракті», Ганна Григорівна в «Мертвих душах», Бріжжіт у «Labonne Anna», Віталіна в «Сірих бджолах» і Наталя в «Комедіантах».
Режисер Віталій Малахов став її головним наставником на сцені. Анна каже, що театр для неї — як вірна дружина, а кіно — як пристрасна коханка. Вистави вона пам’ятає роками, навіть якщо давно не грала. Найскладнішою називає роль у «Вернісажі на Андріївському», де довелося опанувати мову жестів майже півроку.
Театр на Подолі дав їй не лише професію, а й відчуття родини. Навіть коли кіно приносило популярність, вона ніколи не залишала сцену. Сьогодні в репертуарі — «Сірі бджоли», «Комедіанти» та «Сто тисяч».
Кіно і серіали: від епізодів до всеукраїнської любові
Кінокар’єра Анни Саліванчук почалася з невеликих ролей. У 2010 році вона з’явилася в «Сватах-4» як починаюча співачка Гера-Катя і навіть виконала пісню «Цветочек». Але справжній прорив стався з ситкомом «Одного разу під Полтавою» (2014–2023), де вона зіграла Віру — продавщицю сільмагу. Цей образ зробив її впізнаваною по всій країні. Віра стала символом простої, дотепної, трохи колючої, але дуже своєї української жінки.
Серед інших помітних робіт — Ірина в комедіях «Свінгери» і «Свінгери 2», Марго в «Нереальному КОПці», Владислава в «Райському місці», Оксана Бахарева в «Матчі», а також ролі в серіалах «Сурогатна мати», «Пес», «Той, хто не спить», «Дружини на стежці війни» та багатьох інших. Загалом у її фільмографії понад сорок проєктів.
Анна часто грає складних, «негативних» героїнь — і робить це з таким шармом, що глядачі починають їх розуміти й навіть любити. Вона сама жартує: з її зовнішністю навіть стерва виглядає привабливо. А ще зізнається, що негативні ролі грати цікавіше — там більше простору для нюансів.
Особисте життя: кохання, діти й важкі випробування
На зйомках «Одного разу під Полтавою» Анна познайомилася з виконавчим продюсером Олександром Божковим. Він закохався з першого погляду. Вони одружилися в 2015 році. У шлюбі народилися двоє синів — Гліб (2015) і Микита (1 вересня 2020). Офіційне розлучення відбулося в травні 2023 року, публічно Анна оголосила про нього на початку 2024-го.
Причини розставання вона називає відверто: різні пріоритети. Вона ставила дітей на перше місце, а себе — далеко не завжди. Після розлучення колишній чоловік майже не спілкується з синами — навіть на дні народження іноді не відповідає. Анна не приховує болю від цього, але наголошує: головне — щоб діти відчували любов і стабільність.
Ще одна глибока рана — втрата дітей. Під час першої вагітності вона чекала двійню, але дівчинка завмерла. Пізніше, у 2018 році, стався ще один викидень через генетичну патологію. У день, коли довелося стимулювати пологи, Анна вийшла на сцену грати роль, пов’язану з абортом. Колеги були вражені її силою. Ці втрати вона прожила через театр і через час, але ніколи не замовчувала.
У 2026 році, після трьох з половиною років самотності, Анна Саліванчук зізналася, що в її житті знову з’явилися стосунки. Вона говорить про сучасних чоловіків із гумором і прямотою: емоційна й фінансова скупість видно вже на першому побаченні — чи приніс квіти, чи ні.
Блогінг, психологія та життя під час війни
Під час повномасштабної війни Анна вступила до Інституту післядипломної освіти імені Тараса Шевченка на сімейну психологію. Вона хотіла врятувати шлюб і мати запасний варіант, бо акторська робота тоді майже зупинилася. Диплом психолога вона отримала, але акторство залишається головною пристрастю.
В Instagram Анна Саліванчук — відкрита блогерка. Вона ділиться материнством, думками про війну, мовне питання, самоприйняття. Коли в школі сина почула російську мову, різко відреагувала: «Люди вмирають, четвертий рік війни». Вона активно підтримує ЗСУ, а старший син Гліб малює картини для військових і передає іграшки в дитячі будинки.
У липні 2026 року під час відпочинку в Греції з синами Анна стала жертвою шахрайської схеми з орендою житла. Справжня власниця несподівано з’явилася, і родині довелося терміново шукати нове місце. Попри стрес, акторка намагалася зберегти спокій і насолоджуватися часом із дітьми.
Цікаві факти про Анну Саліванчук
- У 14 років вона стала «Міс Шепетівка» і одразу перетворила розірвані колготки на модний аксесуар.
- У студентські роки працювала і на «сексу по телефону», і на релігійному каналі — іноді в один день.
- Зріст — 168 см. У різні періоди вага коливалася в межах 58–59 кг.
- Вона має диплом сімейного психолога, але поки що залишається вірною сцені.
- Найскладнішою театральною роботою вважає роль із мовою жестів у «Вернісажі на Андріївському».
- Після розлучення пробувала Tinder, але швидко зрозуміла, що це не її формат спілкування.
- Старший син Гліб активно допомагає волонтерам — малює для військових і збирає іграшки для дітей.
Анна Саліванчук сьогодні — це вже не лише Віра з «Полтави». Це жінка, яка пройшла через розлучення, втрати, війну, самотнє материнство й другу освіту. Вона продовжує грати в театрі, зніматися в кіно, вести блог і виховувати синів. Її історія — про те, як можна залишатися справжньою, навіть коли камери вимкнені, а життя вимагає щодня обирати між сценою, дітьми й собою.
У 2026 році, у свої сорок, Анна Саліванчук виглядає так, ніби тільки починає найцікавіший акт. Нові стосунки, нові ролі, нова внутрішня свобода. І глядачі з цікавістю чекають, що буде далі — бо ця акторка вміє дивувати не лише на екрані, а й у житті.