Станом на середину 2026 року на території Росії працює 11 атомних електростанцій. Серед них десять класичних наземних і одна унікальна плавуча — «Академік Ломоносов» у порту Певек на Чукотці. На цих станціях експлуатується близько 33–36 енергоблоків загальною встановленою потужністю приблизно 28,6–29,8 ГВт. Атомна генерація забезпечує близько 19–20 % усієї електроенергії країни — у 2025 році станції видали рекордні 218,35 млрд кВт·год.
Ці цифри не стоять на місці. Старі реактори типу РБМК поступово виводять з експлуатації, а на їхнє місце приходять сучасні ВВЕР-1200 і ВВЕР-ТОІ. Паралельно Росатом активно будує нові блоки всередині країни й за кордоном, утримуючи лідерство за кількістю одночасних проєктів у світі.
Повний перелік діючих атомних станцій Росії
Концерн «Росенергоатом» (оператор усіх російських АЕС) веде одинадцять філій. Ось як виглядає карта атомної енергетики країни на сьогодні:
| Назва АЕС | Регіон | Кількість блоків | Основні типи реакторів | Примітка |
|---|---|---|---|---|
| Балаковська | Саратовська область | 4 | ВВЕР-1000 | Одна з найпотужніших |
| Білоярська | Свердловська область | 2 | БН-600, БН-800 | Єдині промислові швидкі реактори |
| Білібінська | Чукотка | до 4 | ЕГП-6 | З грудня 2025 працює без генерації |
| Калінінська | Тверська область | 4 | ВВЕР-1000 | — |
| Кольська | Мурманська область | 4 | ВВЕР-440 | Найпівнічніша наземна |
| Курська | Курська область | 3–4 + Курськ-2 | РБМК-1000, ВВЕР-ТОІ | Перший блок Курськ-2 вийшов на 100 % у березні 2026 |
| Ленінградська | Ленінградська область | 4 | РБМК-1000, ВВЕР-1200 | — |
| Нововоронезька | Воронезька область | 4 | ВВЕР-440, ВВЕР-1000, ВВЕР-1200 | «Колиска» російської атомної енергетики |
| Ростовська | Ростовська область | 4 | ВВЕР-1000 | — |
| Смоленська | Смоленська область | 3 | РБМК-1000 | — |
| ПАТЕС «Академік Ломоносов» | Чукотка (Певек) | 2 | КЛТ-40С | Єдина у світі плавуча АЕС |
Дані про кількість блоків і потужність можуть трохи відрізнятися залежно від джерела через планові ремонти, виведення старих установок і введення нових. Офіційна інформація концерну «Росенергоатом» на середину 2026 року фіксує 33 енергоблоки в роботі сумарною потужністю близько 29,8 ГВт.
Які реактори працюють на російських АЕС
Російський атомний флот — це справжній технологічний мікс. Найпоширеніші — реактори з водою під тиском (ВВЕР). Їх налічується понад двадцять. Серед них є класичні ВВЕР-1000, потужніші ВВЕР-1200 і найновіший ВВЕР-ТОІ, який уже вийшов на повну потужність на Курській АЕС-2.
Канальні реактори РБМК-1000 (ті самі, що стояли на Чорнобилі) ще працюють на Курській, Ленінградській і Смоленській станціях, але їхній час добігає кінця. Планомірно їх замінюють сучасними блоками. Окрему гордість становлять два швидкі реактори на натрієвому теплоносії — БН-600 і БН-800 на Білоярській АЕС. Це єдині у світі промислові установки такого типу, які вже десятиліттями демонструють замкнений ядерний цикл.
Плавуча станція «Академік Ломоносов» несе два невеликі реактори КЛТ-40С потужністю по 35 МВт кожен. Вона не лише дає світло й тепло ізольованому Чаун-Білібінському енерговузлу, а й стала пілотним проєктом для майбутніх плавучих і наземних малих модульних реакторів.
Скільки електроенергії виробляють російські АЕС
У 2025 році атомні станції Росії встановили новий рекорд — 218,349 млрд кВт·год. Це на 1,3 % більше, ніж роком раніше. Частка атомної генерації в загальному балансі країни тримається на рівні 18,5–20 %. У європейській частині Росії цей показник значно вищий — місцями понад 30–40 % у окремих енергосистемах.
Особливо помітна роль АЕС у північно-західному й центральному регіонах. Кольська, Ленінградська та Калінінська станції фактично тримають енергетику цілих областей. На Далекому Сході й у Сибіру атомна генерація поки мінімальна, але саме туди зараз спрямовані нові проєкти малих і плавучих станцій.
Що будують зараз і що планують
Росія не зупиняється на досягнутому. На середину 2026 року в активному будівництві перебувають кілька блоків. Найпомітніший — Курська АЕС-2. Її перший енергоблок уже досяг 100 % потужності навесні 2026 року і готується до промислової експлуатації. Другий блок теж активно зводять. Паралельно триває будівництво нових блоків на Ленінградській АЕС-2, а також унікального швидкого реактора БРЕСТ-ОД-300 у Сєверську.
Окремий напрямок — малі модульні реактори. На Чукотці будують плавучі енергоблоки з реакторами РІТМ-200С для гірничодобувних проєктів. У Якутії готують наземний РІТМ-200Н. Стратегія енергетики, затверджена у 2025 році, передбачає зростання частки атома до 25 % до 2045 року і будівництво десятків нових блоків.
За кордоном Росатом реалізує найбільший у світі портфель замовлень — понад 40 енергоблоків у різних країнах. Це Туреччина (Аккую), Єгипет (Ель-Дабаа), Бангладеш (Руппур), Індія, Китай, Угорщина та інші. Саме експорт став важливим джерелом валютних надходжень і технологічного впливу.
Цікаві факти про російську атомну енергетику
- Єдина у світі плавуча АЕС — «Академік Ломоносов» — уже шість років стабільно працює за Полярним колом і покриває до 80–85 % потреб ізольованого енерговузла.
- Швидкі реактори БН-600 і БН-800 — це не експеримент, а промислові машини, які вже багато років виробляють електроенергію і накопичують досвід замкненого паливного циклу.
- Перший у світі промисловий атомний реактор запрацював саме в Росії — у Обнінську 1954 року. Сьогодні на його місці музей.
- Нововоронезька АЕС стала «школою» для майже всіх наступних поколінь реакторів ВВЕР. Тут відпрацьовували технології, які потім розійшлися світом.
- Рекорд 2025 року — понад 218 млрд кВт·год — досягнуто попри поступове виведення старих блоків. Це свідчить про високу ефективність нових установок.
Безпека та сучасні стандарти
Після аварії на Чорнобильській АЕС російська галузь пройшла довгу дорогу модернізації. Усі діючі блоки оснащені системами пасивного захисту, додатковими системами охолодження і захисними оболонками. Нові реактори ВВЕР-1200 і ВВЕР-ТОІ мають рівень безпеки, який відповідає найсуворішим міжнародним вимогам.
Плавуча станція теж пройшла всі необхідні перевірки. Її конструкція дозволяє переміщувати енергоблок у разі потреби, а паливо розраховане на тривалий цикл без перезавантаження. Регулярні партнерські перевірки Всесвітньої асоціації організацій, що експлуатують атомні електростанції, підтверджують відповідність станцій сучасним нормам.
Економічний і геополітичний вимір
Атомна енергетика для Росії — це не лише електрика. Це робочі місця в десятках регіонів, високотехнологічний експорт і інструмент впливу. Будівництво АЕС за кордоном часто супроводжується довгостроковими контрактами на постачання палива, навчання персоналу й обслуговування. Такий підхід створює залежність країн-замовників від російських технологій на десятиліття.
Усередині країни атомні станції стабілізують енергосистему. Вони працюють у базовому режимі, не залежать від погоди і мають високий коефіцієнт використання встановленої потужності. Саме тому навіть у періоди пікових навантажень і ремонтів інших генераторів АЕС залишаються надійним джерелом.
Що чекає на галузь у найближчі роки
До 2030–2035 років Росія планує суттєво оновити флот. Старі РБМК підуть у відставку, їх місце займуть ВВЕР-ТОІ та, можливо, перші промислові швидкі реактори нового покоління. Малі модульні реактори мають відкрити доступ до атомної енергії в ізольованих регіонах Далекого Сходу й Арктики.
Стратегічна мета — підняти частку атома в енергобалансі до 25 % і вище. Для цього потрібно вводити в середньому по кілька блоків щороку. Темпи будівництва всередині країни поки відстають від експортних амбіцій, але Курська АЕС-2 і нові проєкти на Далекому Сході показують, що процес іде.
Російська атомна енергетика сьогодні — це складний організм, у якому сусідять реактори 1970-х років і найсучасніші установки покоління III+. Одинадцять станцій, десятки блоків, сотні гігават-годин щодня — усе це працює під одним дахом державної корпорації «Росатом». Цифри змінюються з кожним новим запуском і кожним виведеним блоком, але загальна тенденція залишається чіткою: атомна енергія продовжує займати міцне місце в енергетичному пейзажі Росії.