Ракети Циркон, офіційно відомі як 3М22, з’явилися в інформаційному просторі як один із найгучніших російських проєктів останнього десятиліття. Ця система, яку в НАТО позначили SS-N-33, спочатку створювалася як протикорабельна зброя, здатна вражати великі надводні цілі на значній відстані. Проте з 2023–2024 років її почали активно застосовувати проти наземних об’єктів в Україні, і саме тоді навколо неї розгорнулася справжня інформаційна буря. Одні джерела називають її непереможною гіперзвуковою крилатою ракетою, інші — квазібалістичною системою з обмеженими можливостями. Реальність, як завжди, виявилася складнішою й цікавішою.
На середину 2026 року ракети Циркон уже встигли стати регулярним учасником масованих ударів. Їх запускають із кораблів, підводних човнів і навіть адаптованих наземних установок у Криму та Курській області. Швидкість, маневреність і короткий час підльоту роблять їх серйозним викликом для систем протиповітряної оборони. Водночас аналіз уламків і даних про виробництво показує, що російська промисловість ледве встигає за темпами застосування.
Історія створення та прийняття на озброєння
Розробка комплексу 3К22 Циркон стартувала в НВО машинобудування (Реутов, Московська область) приблизно в 2011 році. Інженери ставили амбітне завдання: створити ракету, яка поєднає високу швидкість із можливістю маневрування в атмосфері й зможе пробивати сучасну корабельну протиракетну оборону. Перші льотні випробування пройшли в середині 2010-х, а публічні пуски з фрегата «Адмірал Горшков» почалися в 2020–2021 роках. Тоді ракета вразила берегову ціль на відстані близько 500 кілометрів, а пізніше — і морську мішень на більшій дистанції.
Офіційно про прийняття на озброєння заявили на початку 2023 року. Проте українські та західні аналітики неодноразово вказували, що навіть у 2024-му система ще не була повністю інтегрована в бойові підрозділи. Виробництво стартувало раніше — з 2021 року, і за секретними документами Росія планувала замовляти до 80 ракет щорічно на період 2024–2026. Реальність виявилася скромнішою: у 2026 році запланований обсяг виробництва становить лише близько 30 одиниць.
Носії ракети поступово розширювалися. Спочатку це були фрегати проєкту 22350 і атомні підводні човни проєкту 885 «Ясень». Пізніше з’явилися наземні пускові установки на базі комплексу «Бастіон», які дозволяють запускати Циркони з берега. Саме такі установки в окупованому Криму й Курській області стали основним джерелом ударів по Україні у 2025–2026 роках.
Тактико-технічні характеристики: заявлені й реальні
Російські офіційні заяви малюють вражаючу картину. Швидкість — до 9 Махів (близько 11 тисяч кілометрів на годину), дальність — понад 1000 кілометрів, висота польоту — 30–40 кілометрів, маса бойової частини — 300–400 кілограмів. Довжина ракети коливається в межах 8–10 метрів, діаметр — близько 60 сантиметрів. Двигун описують як комбінацію твердопаливного прискорювача й гіперзвукового прямоточного повітряно-реактивного двигуна (scramjet) на спеціальному паливі децилін-М.
Українські військові та незалежні аналітики дають інші цифри. Швидкість на маршовій ділянці оцінюють у 5,5 Маха, на термінальній — короткочасно до 7,5 Маха, а перед ударом вона падає приблизно до 4,5 Маха. Дальність у реальних умовах ближча до 450–700 кілометрів, хоча при високій траєкторії може сягати тисячі. Маса бойової частини, за оцінками після аналізу уламків, становить близько 220 кілограмів, з яких вибухової речовини — лише 80 кілограмів або навіть менше.
| Параметр | Російські заяви | Оцінки українських і західних аналітиків |
|---|---|---|
| Максимальна швидкість | до 9 Махів | 5,5–7,5 Маха (термінал до 4,5) |
| Дальність | 1000–1500 км | 450–1000 км |
| Висота польоту | 30–40 км | 28–40 км |
| Маса бойової частини | 300–400 кг | близько 220 кг (вибухівка ~80 кг) |
| Довжина | 8–9,5 м | 8–10 м |
Дані таблиці зібрані з відкритих джерел, зокрема матеріалів українських військових аналітиків і OSINT-досліджень. Різниця в цифрах пояснюється не лише пропагандою, а й тим, що точні характеристики залишаються засекреченими, а реальні польотні профілі залежать від траєкторії й погодних умов.
Як працює ракета Циркон у польоті
Після старту з вертикальної пускової установки 3С14 твердопаливний прискорювач виводить ракету на висоту й розганяє до надзвукової швидкості. Далі, за російською версією, вмикається scramjet, який підтримує гіперзвуковий режим. На висоті 30–40 кілометрів опір повітря мінімальний, тому ракета може довго летіти з високою швидкістю. Перед ціллю вона пікірує, короткочасно прискорюється, а потім гальмує через щільніші шари атмосфери.
Система наведення комбінована: інерціальна навігація з корекцією за супутниками (ГЛОНАСС) плюс активна радіолокаційна головка самонаведення на кінцевій ділянці. Для наземних цілей координати, ймовірно, закладаються заздалегідь. Саме тому точність проти стаціонарних об’єктів виявилася вищою, ніж очікували деякі скептики, хоча й далекою від ідеалу.
Найважливіша особливість — час підльоту. З Криму до Києва ракета долітає приблизно за 3–6 хвилин, з Курської області — ще швидше. Це залишає мінімум часу на реакцію як системам ППО, так і цивільному населенню.
Бойове застосування проти України
Перші підтверджені випадки застосування ракет Циркон зафіксували наприкінці 2023 року, коли уламки знайшли в Запорізькій області. У лютому 2024-го ракети вже били по Києву. У березні того ж року дві одиниці збили над столицею. Далі були поодинокі пуски, а з початку 2026 року темпи різко зросли. Лише за перші місяці року зафіксували близько 40 пусків, а в липні 2026-го за 19 днів застосували вже 20 ракет — дві третини від усього запланованого річного виробництва.
Тактика змінилася. Раніше основні пуски йшли з Криму. Тепер додалося Курське напрямок, що скорочує час підльоту й ускладнює перехоплення. Ракети часто летять у складі комбінованих ударів разом із «Іскандерами», «Кинджалами» та дронами-камікадзе. Мета — перевантажити українську протиповітряну оборону й пробити «дірки» в її прикритті.
За даними Повітряних сил України, станом на середину 2026 року близько 41 % запущених Цирконів вдалося збити. Це значно вище, ніж російська пропаганда готова визнати, але все одно залишає серйозну загрозу. Успішні перехоплення здебільшого здійснювали комплекси Patriot з ракетами PAC-3.
Цікаві факти про ракети Циркон
- Вартість однієї ракети, за російськими закупівельними документами, сягає приблизно 5,6 мільйона доларів. Це робить її однією з найдорожчих звичайних ракет у російському арсеналі.
- Уламки, знайдені в Україні, містять елементи, які більше нагадують твердопаливний двигун, ніж класичний scramjet. Це стало одним із аргументів на користь версії про квазібалістичну природу зброї.
- Запаси Росії перед масованими ударами липня 2026 року оцінювали більш ніж у 120 одиниць. При плановому виробництві 30 штук на рік такі темпи застосування швидко виснажують резерви.
- Ракета може нести як звичайну, так і, теоретично, ядерну бойову частину, хоча підтверджень існування ядерного варіанту немає.
- Наземні пускові установки на базі «Бастіону» дозволяють запускати Циркони з майже будь-якої точки, доступної для важкої техніки, що значно розширює географію загрози.
Суперечки навколо типу ракети: гіперзвук чи квазібалістика
Найгарячіша дискусія останніх місяців стосується самої природи Циркона. Російська сторона наполягає, що це повноцінна гіперзвукова крилата ракета з прямоточним двигуном, здатна маневрувати протягом усього польоту. Незалежний OSINT-аналітик Фабіан Гінц після вивчення патентів, уламків і траєкторій дійшов іншого висновку: найімовірніше, це квазібалістична ракета з твердопаливним двигуном, яка використовує високу траєкторію й обмежене маневрування.
Аргументи на користь цієї версії вагомі. На корпусі уламків не знайшли характерних повітрозабірників scramjet. Профіль польоту більше нагадує балістичні системи з можливістю корекції. Швидкість, яку фіксують українські радари, також ближча до показників високоманеврених балістичних ракет, ніж до заявлених 9 Махів протягом усього маршруту.
Це не робить Циркон менш небезпечним. Навіть у квазібалістичному варіанті поєднання високої швидкості, маневрування й короткого часу підльоту створює серйозні проблеми для будь-якої сучасної системи ППО. Просто міф про «абсолютно непереможну гіперзвукову зброю» виявився значно перебільшеним.
Виробництво, запаси та економіка застосування
Російська промисловість у 2026 році планує випустити лише близько 30 ракет Циркон. При цьому тільки за перші 19 днів липня витратили 20 одиниць. Такі темпи означають, що запаси швидко тануть. За оцінками української розвідки, перед цими ударами в арсеналі було понад 120 ракет. Якщо витрати продовжаться в такому ж ритмі, уже восени 2026 року Росія може зіткнутися з дефіцитом.
Висока вартість — ще один обмежувальний фактор. 5,6–10 мільйонів доларів за одну ракету роблять масове застосування економічно болючим навіть для країни, яка веде повномасштабну війну. Для порівняння, «Іскандер» чи «Кинджал» обходяться значно дешевше. Тому Циркони використовують переважно в комбінованих ударах, де їхня роль — пробивати найкраще захищені ділянки.
Можливості перехоплення та протидія
Український досвід показав, що Циркон не є незнищенним. Комплекси Patriot з ракетами PAC-3 здатні збивати його, особливо на термінальній ділянці, коли швидкість падає. Ключова умова — наявність достатньої кількості перехоплювачів і правильне розташування батарей. Під час масованих атак, коли одночасно летять десятки балістичних і крилатих ракет плюс сотні дронів, системи ППО можуть просто вичерпати боєкомплект.
Західні країни активно нарощують виробництво засобів, здатних працювати по гіперзвукових і квазібалістичних цілях. США, зокрема, прискорюють випуск ракет SM-6 для корабельних систем, які потенційно можуть перехоплювати подібні загрози. В Україні ж акцент роблять на розгалуженій мережі радарів раннього попередження й мобільних батареях, які можна швидко передислокувати.
Ракети Циркон залишаються одним із найсерйозніших викликів сучасної війни. Вони змушують переглядати підходи до протиповітряної оборони, вимагають великих витрат на перехоплювачі й створюють постійну психологічну напругу. Водночас реальні бойові результати 2024–2026 років показали, що навіть найдорожча й найшвидша ракета не гарантує успіху, коли проти неї працює досвідчена й адаптована система захисту.