Дмитро Валерійович Лубінець народився 4 липня 1981 року в Волновасі на Донеччині — місті, де шахтний пил і запах металургії змішувалися з запахом степових трав. Саме звідси почався шлях людини, яка сьогодні стоїть на передовій захисту прав людини в Україні, яку розриває війна. З 1 липня 2022 року він обіймає посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. За цей час Офіс омбудсмена під його керівництвом став одним із головних інструментів повернення українців з полону, захисту дітей і контролю за дотриманням прав навіть у найскладніших умовах мобілізації.
Лубінець — юрист, політик і, головне, людина, яка виросла на землі, що першою відчула російську агресію. Його робота сьогодні — це не кабінетні звіти. Це щоденна боротьба за кожного полоненого, кожну депортовану дитину і кожного громадянина, чиї права порушують навіть у власній державі.
Ранні роки та освіта: від Волновахи до Києва
Школу № 5 у Волновасі Дмитро закінчив із золотою медаллю. Уже тоді він розумів: знання — це не просто диплом, а зброя. З 1998 по 2003 рік навчався на історичному факультеті Донецького національного університету за спеціальністю «Міжнародні відносини». Отримав диплом спеціаліста і референта-перекладача з англійської. Під час навчання тричі вигравав гранти на стажування — у Угорщині, Німеччині та Нідерландах.
Пізніше, з 2008 по 2013 рік, здобув другу вищу освіту в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого за судово-прокурорською спеціалізацією. У 2021 році захистив дисертацію і отримав ступінь доктора філософії з політології в Маріупольському державному університеті. А вже 2022 року завершив ще одну програму — з публічного управління та адміністрування.
Трудову біографію почав рано. У 1996–1998 роках працював менеджером у місцевому підприємстві «АТТ». Потім був адміністратором, приватним підприємцем, юристом у фермерському господарстві. Володів торговим центром у Волновасі. Цей досвід бізнесу і спілкування з людьми пізніше став у пригоді, коли довелося говорити з родинами полонених і вислуховувати сотні звернень.
Політичний шлях: від міської ради до голови комітету
У 2010 році Дмитра Лубінця обрали депутатом Волноваської міської ради VI скликання від партії «Фронт змін». Паралельно він став першим заступником голови правління громадської організації «Народно-патріотичний союз Донбасу». Це був час, коли Донбас уже відчував напругу, а Лубінець обирав чітку проукраїнську позицію.
У 2014 році, після Революції Гідності, його обрали народним депутатом VIII скликання від Блоку Петра Порошенка за 60-м мажоритарним округом. Обійняв посаду секретаря Комітету з питань Регламенту. У 2019-му знову пройшов до парламенту вже як самовисуванець і увійшов до депутатської групи «За майбутнє». Саме тоді очолив Комітет Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, національних меншин і міжнаціональних відносин.
Був членом постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи. У квітні 2022-го увійшов до української делегації на переговорах із Росією. Цей досвід став важливим підґрунтям для майбутньої роботи омбудсмена.
Призначення омбудсменом і робота під час війни
1 липня 2022 року Верховна Рада 250 голосами призначила Дмитра Лубінця Уповноваженим з прав людини. Він змінив Людмилу Денісову. Повноваження тривають до 1 липня 2027 року. Посада в умовах повномасштабної війни — це не почесне крісло, а щоденна відповідальність за тисячі життів.
Під його керівництвом Офіс омбудсмена опрацював сотні тисяч звернень. За чотири роки роботи вдалося сприяти поверненню додому понад дев’яти тисяч українців, серед яких сотні цивільних. Окремо — повернення дітей з тимчасово окупованих територій і Росії. Станом на кінець 2025 року в межах ініціативи Bring Kids Back UA повернули понад дві тисячі дітей, значна частина — за безпосередньої участі Офісу.
Лубінець особисто бере участь у переговорах щодо обмінів полоненими. Він зустрічається з російською уповноваженою, передає списки, домагається доступу до місць утримання. Кожен обмін — це не просто цифри. Це люди, які роками не чули рідних, яких катували, яких тримали в нелюдських умовах. Омбудсмен неодноразово наголошував: Росія застосовує сотні форм тортур. За верифікованими даними, сотні українців загинули саме від катувань у полоні.
Окремий напрямок — захист прав під час мобілізації. Кількість звернень щодо порушень з боку ТЦК зросла у сотні разів порівняно з 2022 роком. У 2025-му Офіс отримав понад шість тисяч таких скарг, а лише за перші місяці 2026-го — вже понад три тисячі. Лубінець публічно говорить про проблеми: застосування сили, відсутність відеофіксації, незаконні затримання. Він ініціює моніторингові візити, вимагає розслідувань і пропонує системні зміни, щоб мобілізація не перетворювалася на джерело нових порушень.
Цікаві факти про роботу Дмитра Лубінця
- Офіс омбудсмена під його керівництвом уперше за багато років почав регулярно подавати щорічні доповіді до Верховної Ради на голосування.
- За ініціативою Лубінця створено мережу регіональних центрів захисту прав людини — уже понад десяток по всій Україні.
- Він особисто зустрічався з родинами полонених і брав участь у передачі листів і посилок через російську сторону.
- Омбудсмен регулярно проводить моніторингові візити до місць несвободи, включно з ТЦК, і публічно озвучує системні проблеми.
- Під час роботи вдалося налагодити міжнародну платформу з повернення цивільних, незаконно утримуваних Росією, за участю десятків країн.
Особисте життя: родина як опора
Дмитро Лубінець одружений із Яніною Лубінець. Вони разом зі шкільних років. Дружина — засновниця благодійного фонду «Я-Волноваха», який з 2015 року допомагає людям рідного міста. У подружжя двоє дітей — син Данило і донька Валерія. Станом на 2026 рік вони відзначили вже понад 22 роки спільного життя.
Сім’я для нього — не просто приватна справа. У публічних привітаннях із Днем сім’ї чи річницею шлюбу він завжди підкреслює: саме родина дає сили працювати в таких умовах. Батько Дмитра, Валерій Лубінець, очолював місцеву громаду. Брат Іван — голова військово-цивільної адміністрації Волновахи. Родина глибоко пов’язана з Донбасом і його долею.
«Коли вперше тебе побачив, уже знав, що ти будеш моєю дружиною», — писав Лубінець дружині в день річниці. Ці слова звучать особливо гостро на тлі війни, коли тисячі українських родин розлучені.
Виклики та критика
Як і будь-який публічний діяч, Дмитро Лубінець стикався з критикою. У період роботи в парламенті його згадували у зв’язку з випадками кнопкодавства. Був серед депутатів, які підписали подання, на підставі якого Конституційний суд скасував статтю про незаконне збагачення. Ці епізоди часто піднімають опоненти.
Водночас навіть критики визнають: після призначення омбудсменом він зосередився на гуманітарній роботі. Публічність щодо порушень у ТЦК, наполегливість у переговорах про полонених і захист дітей — це те, що сьогодні визначає його імідж більше, ніж старі політичні епізоди.
Як звернутися до Офісу омбудсмена
Якщо ваші права порушені — є кілька шляхів. Єдиний номер для дзвінків по Україні — 1678. З-за кордону: +38 044 299 74 08. З тимчасово окупованих територій працює номер +38 093 406 80 17 (WhatsApp, Viber, Telegram). Електронна пошта гарячої лінії: hotline@ombudsman.gov.ua. Адреса: Київ, вул. Інститутська, 21/8.
Офіс приймає звернення щодо порушень під час мобілізації, прав дітей, внутрішньо переміщених осіб, полонених і цивільних, які перебувають у неволі. Кожне звернення реєструють і розглядають. У багатьох випадках саме публічність і втручання омбудсмена стають вирішальними.
Дмитро Лубінець продовжує працювати в умовах, коли права людини щодня під ударом. Його шлях від хлопця з Волновахи до людини, яка веде переговори про повернення тисяч українців, показує: навіть у найтемніші часи можна залишатися на боці тих, хто потребує захисту. І саме це сьогодні робить його роботу однією з найважливіших в українській державі.