Ростислав Буняк стоїть за одним із найпомітніших українських YouTube-проєктів воєнного часу — «Фабрикою новин». Колишній головний редактор сайту «Факти ICTV» і керівник диджитал-напрямку «Новинної групи Україна» створив модель, яка дозволила зберегти й монетизувати тисячі годин архівного контенту після здачі ліцензій медіагрупою. Сьогодні канал, що виріс із колишнього «Україна 24», налічує понад 4,3 мільйона підписників і працює як агрегатна платформа, де архів поєднується зі свіжими матеріалами незалежних авторів.
Його шлях — це історія людини, яка ловила хвилю цифрових змін ще тоді, коли більшість медіа трималися за традиційні формати. Від газетних матеріалів і редагування новинного сайту до управління великим диджитал-напрямком і створення власної бізнес-моделі в умовах війни — Буняк показує, як можна не просто адаптуватися, а витягувати цінність із того, що інші вважали вже мертвим активом.
Ранні кроки в журналістиці та перші уроки цифрової епохи
Кар’єра Ростислава Буняка в медіа почалася з роботи в газеті «Сьогодні» та на каналі ICTV. Там він писав матеріали про спорт, регіони та актуальні події, навчаючись балансу між швидкістю й точністю. У ті роки українські редакції ще тільки відчували, що онлайн стає не додатком до друкованого чи телевізійного продукту, а окремим світом зі своїми правилами.
Робота з текстами, які мали чіпляти увагу в стрічці, виробила в нього чуття до віральності. Новина мала бути не лише правдивою, а й здатною поширюватися. Цей підхід пізніше став одним із ключових у його управлінських рішеннях. Перехід до digital відбувався природно: від класичної журналістики до розуміння, що аудиторія вже живе в соцмережах і на відеоплатформах.
Ера «Фактів ICTV»: головний редактор і експерименти з аудиторією
У середині 2010-х Ростислав Буняк очолив сайт «Факти ICTV». Під його керівництвом ресурс активно розвивав онлайн-напрямок, запускав спецпроєкти та експериментував із форматами, які тоді ще вважалися новими. Одним із помітних кроків став рейтинг топ-100 блогерів України. Це була спроба системно охопити те, що відбувалося в соціальних мережах, і дати аудиторії орієнтири в бурхливому потоці думок.
Команда під його керівництвом працювала над тим, щоб сайт став повноцінним хабом, де телевізійний контент отримував друге життя в цифровому форматі. Швидкість реакції на події, робота з SEO, аналіз поведінки читачів у Facebook і Twitter — усе це стало щоденною практикою. Буняк підкреслював, що люди вже читають «по діагоналі», тож матеріал має одразу чіпляти і тримати увагу. Саме тоді формувалося розуміння, що довжина тексту, заголовок і емоційний хук можуть вирішувати долю матеріалу не менше, ніж його зміст.
Цей період дав досвід управління великою редакцією в умовах постійної зміни алгоритмів і аудиторних звичок. Він також показав, наскільки важливо не просто виробляти контент, а будувати систему, яка може масштабуватися.
Керівництво диджитал-напрямком «Новинної групи Україна»
Наступним етапом стала робота в «Новинній групі Україна» — структурі, що входила до медіаактивів Ріната Ахметова. Ростислав Буняк очолив диджитал-департамент і займався розвитком каналу «Україна 24» у цифровому просторі. Тут уже йшлося не лише про сайт, а про повноцінний перехід від лінійного телемовлення до on-demand відео.
Команда створювала контент одночасно для ефіру й для YouTube, борючись за увагу в умовах жорсткої конкуренції. Алгоритми платформи вимагали постійної адаптації: частота публікацій, оформлення, робота з заголовками й обкладинками. Буняк керував процесом, у якому традиційна телевізійна логіка стикалася з вимогами цифрової аудиторії, яка звикла споживати відео тоді, коли їй зручно, а не за розкладом.
Цей досвід виявився вирішальним. Коли в 2022 році медіагрупа здала ліцензії на мовлення, постало питання, що робити з величезним архівом і вже розкрученим YouTube-каналом. Більшість активів могли просто заморозитися. Буняк запропонував інше рішення.
Народження «Платформи» і «Фабрики новин»
Після здачі ліцензій Ростислав Буняк створив проєкт «Платформа», частиною якого стала «Фабрика новин». Ідея була простою й водночас нестандартною: не заморожувати сторінку, зберегти архів, забрати бренд власників і монетизувати відео, віддаючи частину доходу як ренту. Канал, який раніше належав «Україна 24» і мав близько 2,4 мільйона підписників, отримав нове життя під новою назвою.
Офіційний опис проєкту формулює місію чітко: «Платформа» — агрегат інформаційно-новинного контенту про Україну, світ і все, що між ними. Незалежні автори й продакшени отримують доступ до великої аудиторії, а аудиторія — можливість споживати матеріали різних експертів і гостей в одному місці. Бібліотека контенту надходить за ліцензійною угодою від власника активів, що залишилися після здачі ліцензій — ТОВ «Новинна група Україна».
Модель працює на поєднанні архіву, який щомісяця генерує мільйони переглядів, і свіжого контенту, який додає команда та зовнішні автори. Частина доходів розподіляється з тими, хто створює матеріали. Канал публікує десятки відео на день, змішуючи інтерв’ю, огляди, дайджести та перепаковані матеріали. Виробництво часто максимально економне — від зйомок на телефон до простої студії. Головний акцент робиться на обсязі й здатності алгоритмів YouTube підхоплювати контент.
«Я запропонував медіагрупі рішення не заморожувати сторінку. Забрати свій бренд, не виробляти новий контент, але залишити архів. А далі я створю новий бренд, монетизуватиму архівне відео та віддаватиму частину доходу від нього як ренту», — так описував логіку старту сам Ростислав Буняк у розмові з detector.media.
Як працює модель і чому вона викликає дискусії
«Фабрика новин» функціонує як конвеєр. Архів забезпечує стабільний трафік, а свіжі матеріали підтримують актуальність. Канал активно використовує яскраві, емоційні заголовки, які критики часто називають клікбейтом. Саме ця стратегія дозволяє утримувати високі показники переглядів у жорсткій конкуренції воєнного YouTube.
З одного боку, проєкт дає платформу незалежним авторам і зберігає доступ до великого масиву відео, який міг би просто зникнути. З іншого — висока швидкість і акцент на емоційних заголовках породжують претензії щодо якості й медіаграмотності. Аналітики detector.media звертали увагу на те, що частина матеріалів працює на паніку чи перебільшення, а серед гостей трапляються фігури з неоднозначною репутацією. Водночас сам Буняк позиціонує проєкт як агрегат, а не класичну редакцію з жорсткими стандартами фактчекінгу кожного ролика.
Станом на 2026 рік канал має понад 4,3 мільйона підписників і десятки тисяч відео. Це вже не просто «перейменований архів», а повноцінний бізнес, який доводить, що в умовах війни можна будувати моделі, засновані на ліцензійних угодах, revenue-sharing і роботі з алгоритмами.
| Період | Посада / проєкт | Ключові акценти |
|---|---|---|
| до 2016 | Автор у «Сьогодні», ICTV | Матеріали про спорт, регіони, перехід до digital |
| 2016–2020 | Головний редактор сайту «Факти ICTV» | Рейтинги блогерів, SEO, робота з соцмережами |
| 2020–2022 | Керівник диджитал «Новинна група Україна» | Розвиток «Україна 24» на YouTube |
| 2022–2026 | Творець «Платформи» / «Фабрика новин» | Монетизація архіву, 4,3+ млн підписників |
Дані з detector.media та офіційного опису каналу на YouTube станом на 2026 рік.
Цікаві факти
- Канал «Фабрика новин» успадкував аудиторію колишнього «Україна 24» і за кілька років майже подвоїв кількість підписників.
- Архів генерує стабільні мільйони переглядів щомісяця навіть без активного виробництва нового контенту власниками.
- Модель передбачає розподіл доходів з авторами — це рідкість для великих українських YouTube-агрегаторів.
- Щоденна кількість публікацій може сягати близько 40 роликів, що вимагає жорсткої конвеєрної логіки.
- Окрім основного каналу, у проєкті фігурують і інші трансформації колишніх активів медіагрупи.
Вплив на український медіапростір і виклики часу
Ростислав Буняк став одним із тих, хто на практиці показав, як можна працювати з «мертвими» активами після виходу великих гравців із ринку. У 2022 році, коли багато хто очікував простого закриття ресурсів, з’явилася робоча схема ліцензійної оренди архіву плюс агрегат свіжого контенту. Це дозволило зберегти доступ до величезного масиву відео і водночас створити робочі місця та джерело доходу для авторів.
Водночас модель підсвічує глибокі зміни в самому споживанні новин. Аудиторія все частіше обирає емоційно заряджені заголовки й короткі формати. Алгоритми YouTube винагороджують обсяг і утримання уваги. У такій реальності класична редакційна культура з тривалою перевіркою фактів і стриманими формулюваннями конкурує з конвеєром, який працює на швидкість. «Фабрика новин» опинилася саме на цій межі — між збереженням архіву й вимогами платформи.
Для початківців у медіа цей кейс дає кілька практичних уроків. По-перше, архіви можуть мати реальну ринкову вартість, якщо правильно вибудувати ліцензійні відносини. По-друге, revenue-sharing із авторами може стати конкурентною перевагою. По-третє, розуміння алгоритмів і вміння працювати з заголовками сьогодні часто важливіші за традиційні журналістські навички. І нарешті — готовність швидко перебудовувати бізнес-модель у кризових умовах відрізняє тих, хто виживає, від тих, хто зникає.
Ростислав Буняк продовжує розвивати проєкт у середовищі, де YouTube залишається одним із головних джерел інформації для мільйонів українців. Його досвід — це живий приклад того, як людина з редакторським бекграундом може перетворити знання про аудиторію, алгоритми й контент на повноцінну цифрову платформу, яка працює навіть тоді, коли класичні медіаструктури розпадаються.