Що таке БРІКС: альянс, який перекроює глобальну карту

БРІКС — це неформальне міждержавне об’єднання одинадцяти країн, що розвиваються, яке з простого економічного ярлика перетворилося на одну з найвпливовіших платформ сучасності. Воно об’єднує Бразилію, Росію, Індію, Китай, Південну Африку, Єгипет, Ефіопію, Іран, Саудівську Аравію, Об’єднані Арабські Емірати та Індонезію. Разом ці держави охоплюють майже половину населення планети й генерують близько 40 % світового валового внутрішнього продукту за паритетом купівельної спроможності.

Група виникла не як класична організація зі статутом і секретаріатом, а як клуб за інтересами. Країни-учасниці прагнуть реформувати глобальні фінансові інститути, зменшити залежність від долара США, розвивати торгівлю в національних валютах і посилювати голос Глобального Півдня. Станом на 2026 рік БРІКС працює за трьома основними напрямами: політична й безпекова співпраця, економіка та фінанси, а також культурні й гуманітарні обміни.

Це вже не той клуб п’яти «великих», про який говорили десять років тому. Розширення 2024–2025 років додало енергетичних гігантів Близького Сходу, африканських економік, що стрімко ростуть, і першого представника Південно-Східної Азії. Сьогодні БРІКС виглядає як живий організм, який постійно змінює свою форму, шукаючи нові баланси між інтересами членів.

Як народилася ідея і перетворилася на реальну силу

Усе почалося з аналітичної записки 2001 року. Економіст інвестиційного банку Goldman Sachs Джим О’Нілл шукав країни, які могли б стати новими локомотивами світового зростання. Він об’єднав перші літери назв Бразилії, Росії, Індії та Китаю в акронім BRIC. Тоді це був лише зручний маркетинговий ярлик для інвесторів. Ніхто не думав, що через кілька років ці чотири держави почнуть зустрічатися офіційно.

Перша неформальна зустріч міністрів закордонних справ відбулася 2006 року на полях полях Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. А вже 16 червня 2009 року в Єкатеринбурзі пройшов перший повноцінний саміт. Лідери говорили про потребу в багатополярному світі та справедливішому розподілі голосів у Міжнародному валютному фонді. Південна Африка приєдналася 2010-го, і з 2011 року акронім отримав фінальну літеру S.

Справжній стрибок стався на саміті в Йоганнесбурзі 2023 року. Тоді лідери запросили Єгипет, Ефіопію, Іран, Саудівську Аравію та Об’єднані Арабські Емірати. Аргентина спочатку погодилася, але після зміни влади відмовилася. Індонезія завершила процес вступу в січні 2025-го. Саме так група виросла до одинадцяти повноправних членів.

Кожен саміт додавав нові шари співпраці. У 2014 році в Форталезі заснували Новий банк розвитку та Угоду про непередбачувані резерви. Згодом з’явилися ініціативи щодо платіжних систем, цифрових валют і спільної статистики. Головування ротується щороку. У 2025-му його тримала Бразилія, у 2026-му — Індія під гаслом «Стійкість, інновації, співпраця та сталість».

Хто входить до БРІКС сьогодні

Склад групи нагадує мозаїку з дуже різних культур, політичних систем і економічних моделей. Тут є найбільша демократія світу, комуністична наддержава, нафтові монархії, африканські економіки, що ростуть двозначними темпами, і країни під жорсткими санкціями. Саме ця різнорідність і створює як силу, так і внутрішню напругу.

Дані про членство та ключові характеристики підтверджені офіційним сайтом головування Індії в БРІКС 2026 року.

Окрім повноправних учасників існує категорія країн-партнерів. До неї входять Білорусь, Болівія, Куба, Казахстан, Малайзія, Нігерія, Таїланд, Уганда, Узбекистан і В’єтнам. Вони беруть участь у деяких зустрічах і проектах, але не мають права вето на рішення.

Головні цілі та механізми роботи

БРІКС ніколи не прагнув стати військовим блоком чи політичним союзом на кшталт Європейського Союзу. Його логіка інша — максимальна гнучкість і мінімум зобов’язань. Рішення приймаються консенсусом. Кожна країна зберігає повну свободу дій у двосторонніх відносинах.

Економічна частина роботи зосереджена на кількох конкретних інструментах. Новий банк розвитку (New Development Bank) з 2015 року профінансував десятки інфраструктурних проектів на десятки мільярдів доларів. У 2026 році банк схвалив, зокрема, кредит до одного мільярда доларів Південній Африці на модернізацію міської інфраструктури у восьми мегаполісах. Банк активно розширює список акціонерів і працює з місцевими валютами.

Угода про непередбачувані резерви (Contingent Reserve Arrangement) — це своєрідна «подушка безпеки» обсягом 100 мільярдів доларів. Країни зобов’язалися надавати одна одній валютну підтримку у випадку короткострокових проблем із платіжним балансом. Китай вніс найбільшу частку — 41 мільярд, Бразилія, Росія та Індія — по 18, Південна Африка — 5. Досі жодна країна офіційно не зверталася по ці кошти, але сам факт існування механізму зміцнює фінансову стійкість.

Окремий трек — зменшення ролі долара. Торгівля між Китаєм і Росією вже майже повністю йде в юанях і рублях. Індія розраховується з Росією рупіями. Поступово з’являються мости між національними платіжними системами: китайською CIPS, індійською UPI, бразильською Pix, російською СПФС. Повноцінної спільної валюти поки немає, є лише експериментальні пілотні проекти на кшталт розрахункової одиниці Unit. Але напрямок руху очевидний — країни шукають способи проводити розрахунки без SWIFT і без долара.

Розширення 2024–2025 років і що воно змінило

Додавання шести нових членів кардинально змінило енергетичний баланс групи. Саудівська Аравія, ОАЕ та Іран разом контролюють гігантську частку світових запасів нафти. Єгипет додає контроль над Суецьким каналом. Ефіопія приносить демографічний і економічний динамізм Східної Африки. Індонезія відкриває двері до АСЕАН.

Збільшення кількості учасників одночасно ускладнило прийняття рішень. Інтереси Індії та Китаю часто розходяться. Бразилія та Південна Африка наполягають на більш інклюзивному підході. Росія використовує платформу для обходу санкцій. Саудівська Аравія балансує між Заходом і новим альянсом. Усе це робить внутрішню дипломатію надзвичайно тонкою справою.

Водночас розширення різко підняло політичну вагу групи. Коли одинадцять країн із майже половиною населення світу виступають спільною позицією на форумах ООН чи G20, їх уже важко ігнорувати. БРІКС став природним майданчиком для голосу Глобального Півдня, який довго відчував себе недопредставленим у старих інститутах.

Цікаві факти про БРІКС

Група не має постійного секретаріату чи штаб-квартири. Усе тримається на ротаційному головуванні та щорічних самітах.

Новий банк розвитку з моменту створення схвалив понад 130 проектів загальною вартістю близько 40–43 мільярдів доларів. Багато з них стосуються «зеленої» інфраструктури та цифрової трансформації.

У 2026 році Індія як голова особливу увагу приділяє стійкості ланцюгів постачання, цифровому здоров’ю та штучному інтелекту. Тема головування звучить майже як гасло стартапу: «Building for Resilience, Innovation, Cooperation and Sustainability».

Між країнами БРІКС уже працюють спортивні ігри, університетська мережа, спільні кінопроекти та медійні платформи. Культурний шар зростає паралельно з економічним.

Близько 40 % світових запасів нафти зараз перебувають під контролем членів групи. Це змінює правила гри на енергетичних ринках швидше, ніж багато хто очікував.

Економічна вага і реальний вплив на повсякденне життя

Коли говорять про 40 % світового ВВП за паритетом купівельної спроможності, цифра здається абстрактною. На практиці це означає, що рішення, які приймають у Пекіні, Нью-Делі чи Ріо-де-Жанейро, безпосередньо впливають на ціни на сировину, логістику та інвестиційні потоки.

Торгівля всередині групи зростає швидше, ніж із традиційними західними партнерами. Китай активно будує інфраструктуру в Африці та Латинській Америці. Індія експортує фармацевтику й IT-послуги. Бразилія постачає продовольство. Росія — енергоносії та добрива. Нові члени додають нафту, нікель і стратегічні корисні копалини.

Для звичайної людини в Україні чи Європі це відчувається через ціни на пальне, добрива, метали та логістику. Коли великі покупці починають розраховуватися в юанях чи рупіях, долар поступово втрачає монополію, а валютні ризики перерозподіляються. Банки й компанії вже зараз змушені вчитися працювати з кількома валютними коридорами одночасно.

Виклики, які ніхто не ховає

БРІКС — це не казка про ідеальну дружбу. Між Індією та Китаєм існують територіальні суперечки. Бразилія іноді критикує надмірну домінанту Пекіна. Південна Африка нарікає на недостатню увагу до африканських пріоритетів. Санкції проти Росії створюють додаткові складнощі для фінансових операцій. Різні політичні системи ускладнюють узгодження позицій із прав людини чи кліматичної політики.

Група свідомо уникає жорстких зобов’язань саме тому, що члени розуміють ці розбіжності. Консенсус працює повільно, але дозволяє зберігати єдність. Будь-яка спроба перетворити БРІКС на жорсткий блок із обов’язковими рішеннями, швидше за все, розколола б його.

Ще один виклик — інституційна слабкість. Без постійного апарату й чітких правил багато ініціатив залишаються деклараціями. Новий банк розвитку та Угода про резерви — це винятки, які показують, що при політичній волі можна створити працюючі механізми. Але темп інституціоналізації все ще відстає від амбіцій.

Що далі: траєкторія до 2030 року

Індія в 2026 році намагається зробити акцент на практичних результатах. Фокус на цифрових публічних інфраструктурах, здоров’ї, навичках і сталому розвитку. Очікується подальше зміцнення платіжних мостів і збільшення частки торгівлі в національних валютах.

Кількість охочих приєднатися перевищує тридцять країн. Алжир, Туреччина, Таїланд, В’єтнам і багато інших уже стоять у черзі. Група, ймовірно, буде обережно розширювати категорію партнерів, щоб не втратити керованість.

БРІКС уже змінив мову глобальної політики. Тепер розмови про «багатополярний світ» звучать не як гасло, а як опис реальності. Країни, які раніше просто виконували правила, написані в Вашингтоні чи Брюсселі, сьогодні сідають за стіл і пропонують свої. І цей процес тільки набирає обертів.

Група залишається живою, суперечливою і дуже різною. Саме в цій різнорідності й полягає її головна сила — і головний виклик на найближчі роки.