Законопроект 9566 Україна — це ініціатива, зареєстрована 7 серпня 2023 року народним депутатом Георгієм Мазурашу. Документ пропонує внести зміни до Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», щоб розширити можливості залучення громадян не лише до військових підрозділів, а й до робіт оборонного характеру та забезпечення функціонування національної економіки в умовах воєнного стану. Ключова ідея — дозволити військовозобов’язаним письмово відмовитися від призову на військову службу з особистих чи релігійних переконань і замість цього укладати оплачувані контракти на роботи, пов’язані з обороною чи економікою.
Автор наголошує, що лише мотивовані люди здатні ефективно захищати країну. Примусова мобілізація, на його думку, створює проблеми на фронті, підриває економіку і породжує соціальну напругу. Якщо зміни ухвалять, територіальні центри комплектування зможуть зосередитися на тих, хто готовий воювати, а решта — працювати на підприємствах оборонного призначення чи в інших секторах, отримуючи щонайменше мінімальну заробітну плату.
Станом на серпень 2026 року законопроект включено до порядку денного Верховної Ради постановою від 10 лютого 2026 року, проте до ухвалення справа так і не дійшла. Головне науково-експертне управління парламенту документ не підтримало.
Хто ініціював і який шлях пройшов законопроект 9566
Георгій Мазурашу — народний депутат IX скликання від округу №203 у Чернівецькій області. Він відомий великою кількістю законодавчих ініціатив, частина з яких стосується саме питань мобілізації та діяльності ТЦК. Законопроект 9566 став однією з його спроб змінити підходи до комплектування війська в умовах затяжної війни.
Документ зареєстрували 7 серпня 2023 року. Головним комітетом визначили Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Додатково його розглядали комітети з соціальної політики, правоохоронної діяльності, транспорту, економічного розвитку, бюджету, антикорупційної політики та європейської інтеграції.
У вересні 2023 року Головне науково-експертне управління підготувало висновок, у якому прямо заявило, що не підтримує поданий проект. Експерти вказали на низку юридичних і практичних ризиків. Попри це, у лютому 2026 року законопроект потрапив до порядку денного сесії. Станом на літо 2026 року подальшого руху — ні першого читання, ні доопрацювання — не зафіксовано.
Що саме пропонує змінити законопроект 9566
Основна новація — запровадження механізму письмової відмови від мобілізації на військову службу. Громадянин може подати до територіального центру комплектування заяву, посилаючись на особисті або релігійні переконання. Після цього його можуть залучити до виконання робіт, які мають оборонний характер або забезпечують роботу економіки в умовах воєнного стану.
З такими людьми планується укладати робочі контракти. Оплата — не нижче мінімальної заробітної плати. Роботодавцями можуть бути підприємства оборонно-промислового комплексу або інші суб’єкти господарювання, визначені державою.
Важливе обмеження: осіб, які офіційно працевлаштовані на 0,75 ставки і більше або ведуть підприємницьку діяльність і своєчасно сплачують податки та збори, не можна примусово направляти на такі роботи. Це своєрідний захист для тих, хто вже робить внесок в економіку.
У пояснювальній записці автор прямо пише, що захист країни можуть забезпечити лише мотивовані громадяни, готові воювати фізично і морально. Примус і погрози, на його переконання, шкодять і фронту, і тилу. Мотивовані бійці краще тримають позиції, менше дезертирують і не створюють додаткових ризиків для побратимів.
Аргументи на користь і проти ініціативи
Прихильники підходу Мазурашу бачать у ньому спробу зменшити соціальну напругу. Коли людина знає, що має законну альтернативу — роботу замість окопів — вона менше ховається, менше виїжджає за кордон і більше залишається в легальній економіці. Економіка, у свою чергу, генерує податки, які йдуть на оборону. Звучить логічно: краще мати на заводі зброї мотивованого токаря, ніж на передовій людину, яка мріє лише про те, як швидше втекти.
Критики вказують на серйозні ризики. По-перше, поняття «особисті переконання» надто розмите. Хто і як перевірятиме щирість заяви? Чи не перетвориться це на масовий спосіб уникнути служби? По-друге, роботи «оборонного характеру» можуть виявитися важкими, небезпечними і низькооплачуваними. Мінімальна зарплата в умовах інфляції і ризиків — слабкий стимул. По-третє, експерти парламенту вже зазначили, що запропоновані норми погано узгоджуються з чинним законодавством і можуть створити колізії.
Є й моральний аспект. Чи справедливо, що одні ризикують життям, а інші — за мінімальну платню копають окопи чи збирають дрони в тилу? Прихильники відповідають: так, якщо це добровільний вибір. Противники — що в умовах екзистенційної загрози держава має право вимагати рівного внеску.
Як законопроект 9566 вписується в загальну картину мобілізаційного законодавства
З 2022 року Верховна Рада кілька разів змінювала правила мобілізації. Знижували вік, уточнювали підстави для відстрочок, посилювали відповідальність за ухилення, запроваджували електронний облік. Кожна нова хвиля дискусій супроводжувалася хвилею нових законопроектів — від пом’якшення до жорсткіших заходів.
Ініціатива Мазурашу стоїть особняком. Вона не пропонує ні збільшити, ні зменшити вік призову. Вона намагається розділити громадян на дві категорії: тих, хто готовий тримати зброю, і тих, хто готовий тримати інструмент. У цьому сенсі вона ближча до ідей альтернативної служби, які існують у деяких європейських країнах у мирний час, але адаптованих до реалій повномасштабної війни.
На практиці подібні механізми вже частково працюють через бронювання критично важливих підприємств. Різниця в тому, що бронювання дає роботодавець, а законопроект 9566 дає право самому громадянину заявити про небажання служити і перейти в інший формат участі.
Практичні кейси: як це могло б працювати
Уявімо чоловіка 35 років, який працює програмістом у невеликій IT-компанії на повну ставку і платить усі податки. За чинною редакцією законопроекту його не можна направити на примусові роботи. Він або йде служити, або шукає інші підстави для відстрочки.
Інший приклад — чоловік 42 років, який останні роки працював неофіційно. Він подає заяву про відмову з особистих переконань. ТЦК направляє його на підприємство, що виробляє бронежилети. Він отримує мінімальну зарплату, працює під наглядом і вже не може просто «розчинитися».
Третій кейс — фермер, який веде ФОП і вчасно звітує. Його теж не можна примусово залучити до робіт. Держава в цьому разі зберігає виробника продовольства, що теж є частиною обороноздатності.
Юридичні тонкощі та потенційні проблеми реалізації
Навіть якщо законопроект колись ухвалять, перед ним стоятиме кілька практичних бар’єрів. Перший — визначення переліку робіт «оборонного характеру». Хто його формуватиме? Міноборони, Мінекономіки чи місцеві військові адміністрації? Без чіткого переліку норма ризикує перетворитися на інструмент свавілля.
Другий — контроль за виконанням контрактів. Якщо людина підписала договір і через місяць просто перестала виходити на роботу, які наслідки? Кримінальна відповідальність? Адміністративна? Повернення до черги на військову службу?
Третій — фінансове забезпечення. Підприємства, особливо приватні, можуть не хотіти брати людей, яких направив ТЦК. Держава мала б компенсувати частину витрат або створювати спеціальні державні підприємства. У пояснювальній записці ці питання майже не розкриті.
Четвертий — узгодження з правом на свободу совісті. Релігійні переконання вже частково захищені чинним законодавством через альтернативну (невійськову) службу в мирний час. У воєнний стан ці норми фактично не працюють. Законопроект намагається їх реанімувати, але робить це дуже загально.
Статус і перспективи законопроекту 9566 станом на 2026 рік
Після включення до порядку денного у лютому 2026 року документ не розглядався на пленарних засіданнях. Комітети не готували нових висновків. Це типова доля багатьох ініціатив Мазурашу — вони реєструються, проходять первинну експертизу і далі «зависають».
Причини можуть бути різними. Одна з них — політична чутливість теми. Будь-яка спроба пом’якшити мобілізацію викликає критику з боку частини суспільства і військових. Будь-яка спроба її посилити — опір іншої частини. Тому політики часто вважають за краще не чіпати цю «гарячу картоплину» без прямої вказівки згори.
Інша причина — технічна якість. Науково-експертне управління вже вказало на слабкі місця. Без серйозного доопрацювання документ навряд чи набере необхідну кількість голосів.
Що варто знати громадянам уже зараз
Поки законопроект 9566 не став законом, чинні правила залишаються незмінними. Відмова від мобілізації з особистих переконань не передбачена. Релігійні підстави для альтернативної служби в умовах воєнного стану також практично не застосовуються.
Ті, хто працює офіційно на критично важливих підприємствах, можуть розраховувати на бронювання. Ті, хто має підстави для відстрочки (багатодітність, інвалідність близьких, навчання тощо), мають їх підтверджувати документально. Усі інші перебувають у загальній черзі.
Якщо документ колись ухвалять у нинішньому вигляді, громадянам доведеться уважно стежити за підзаконними актами — саме в них буде прописано, які саме роботи вважатимуться «оборонними» і як оформлюватиметься контракт.
Законопроект 9566 Україна залишається однією з найцікавіших спроб подивитися на мобілізацію не лише через призму примусу, а через призму мотивації та економічної доцільності. Чи стане він колись законом — питання відкрите. Але сама дискусія, яку він спровокував, уже показала, наскільки складним і багатошаровим є баланс між правами людини, потребами фронту і стійкістю тилу.