Ракета GMLRS — це 227-міліметровий керований реактивний снаряд, створений американською компанією Lockheed Martin. Вона летить на відстань понад 70 кілометрів зі стандартною версією і до 150 кілометрів у розширеному варіанті ER GMLRS, потрапляючи в ціль з точністю в кілька метрів. На відміну від старих некерованих «градів» чи «смерчів», ця ракета коригує свій політ у реальному часі за допомогою GPS і інерціальної системи, а чотири невеликі рулі в носовій частині дозволяють їй буквально «танцювати» в повітрі, щоб точно влучити навіть у рухому або добре захищену позицію.
Саме ця комбінація дальності, точності та відносно невеликої вартості зробила GMLRS одним із найефективніших інструментів артилерії XXI століття. З 2005 року вона стоїть на озброєнні армій багатьох країн, а з літа 2022-го стала одним із символів українського опору. Тисячі таких ракет уже відпрацювали по складах боєприпасів, командних пунктах і логістичних вузлах противника, змушуючи його відтягувати техніку глибоко в тил.
Як з’явилася ракета, яка вміє «бачити» ціль
Історія GMLRS почалася в 1994 році, коли армія США вирішила модернізувати класичні реактивні снаряди M26. Старі ракети розкидали касетні боєприпаси на великій площі, але точність була посередньою, а кількість нерозірваних елементів викликала серйозні претензії. Інженери Lockheed Martin додали до корпусу інерціальний вимірювальний блок і GPS-приймач, встановили чотири маленькі рулі-канарди спереду і отримали снаряд, який уже під час польоту постійно звіряє своє положення з координатами цілі.
Перший повністю керований пуск відбувся в травні 1998-го. До 2003 року ракета пройшла всі випробування, а в 2005-му вже воювала в Іраку. Там вона показала те, чого ніхто не очікував від реактивної артилерії: влучання в конкретну будівлю з відстані понад 50 кілометрів без руйнування сусідніх будинків. Пізніше той самий досвід повторився в Афганістані, а з 2022 року — в Україні.
Сьогодні вироблено вже понад 60–75 тисяч таких ракет. Виробництво зросло з приблизно 9–10 тисяч на рік до 14 тисяч станом на 2025–2026 роки, і Lockheed Martin продовжує нарощувати потужності, зокрема за рахунок нових автоматизованих ліній і локалізації виробництва в Австралії та Європі.
Технічні характеристики, які роблять різницю
Ракета GMLRS має калібр 227 мм, довжину майже 4 метри і стартову масу близько 302 кілограмів. У транспортно-пусковому контейнері розміщується шість таких снарядів. Один контейнер ставлять на HIMARS, два — на M270 MLRS. Це дає можливість залпом випустити від шести до дванадцяти ракет і за лічені хвилини змінити позицію.
Система наведення поєднує інерціальну навігацію з GPS. Навіть якщо супутниковий сигнал заглушать, ракета продовжує летіти за інерцією, хоча точність дещо знижується. У звичайних умовах кругове ймовірне відхилення становить менше 10 метрів, а в багатьох бойових епізодах фіксували влучання в межах 2–5 метрів від центру цілі. Надійність перевищує 98 відсотків.
Дальність польоту стандартних версій M30A2 і M31A2 становить від 15 до 84–92 кілометрів. Розширена версія ER GMLRS завдяки збільшеному двигуну, новому корпусу і хвостовому керуванню дістає до 150 кілометрів. У грудні 2025 року на полігоні White Sands успішно провели пуск на 112 кілометрів, а в лютому 2026-го ER GMLRS вперше відпрацювала з модернізованої установки M270A2.
| Варіант | Бойова частина | Дальність | Призначення |
|---|---|---|---|
| M31 / M31A2 Unitary | Унітарна осколково-фугасна ~91 кг | 15–92 км | Точкове ураження бункерів, складів, техніки |
| M30A1 / M30A2 AW | ~182 000 вольфрамових фрагментів | 15–92 км | Площинні цілі без касетних елементів |
| ER GMLRS | Unitary або AW | до 150 км | Глибокі тили, важливі логістичні об’єкти |
Дані таблиці зібрані на основі офіційних матеріалів Lockheed Martin та відкритих військових звітів.
Бойові частини: від касет до «розумних» осколків
Ранні M30 несли 404 касетні елементи DPICM. Після заборони касетних боєприпасів у США їх замінили альтернативною бойовою частиною з вольфрамовими кульками. Приблизно 182 тисячі маленьких твердих фрагментів розлітаються при повітряному підриві і прошивають легку техніку, живу силу та неброньовані об’єкти. Така бойова частина не залишає нерозірваних елементів на землі — важлива деталь для сучасних правил ведення війни.
Унітарна версія M31 має потужну осколково-фугасну бойову частину масою близько 91 кілограма. Підривник дозволяє вибирати режим: ударний, із затримкою чи повітряний. Це дає можливість або зруйнувати бетонний бункер, або накрити відкриту позицію хмарою осколків. Саме унітарні ракети найчастіше застосовували в міських умовах, де важливо мінімізувати побічні руйнування.
HIMARS і M270: як запускають GMLRS
Найвідоміша платформа — колісна M142 HIMARS. Три людини в броньованій кабіні можуть за лічені хвилини підготувати пуск, вистріляти шість ракет і одразу рухатися далі. Гусенична M270 і її європейські модифікації несуть два контейнери — уже дванадцять ракет. Обидві системи сумісні з усіма варіантами GMLRS, а також із ракетами ATACMS і перспективними PrSM.
Тактика «вистрілив — поїхав» стала класикою. Завдяки точності один залп часто замінює десятки звичайних снарядів, а мобільність дозволяє уникати контрбатарейного вогню. В українських умовах це виявилося критично важливим: російські системи РЕБ і розвідки постійно шукають пускові, але успішних уражень HIMARS і M270 залишається відносно мало порівняно з нанесеною шкодою.
GMLRS у війні в Україні: від складів до вертолітних майданчиків
Перші HIMARS з GMLRS прибули до України в червні 2022 року. Уже через кілька тижнів вони почали методично знищувати склади боєприпасів у глибокому тилу. Один вдалий удар по великому складу міг вивести з ладу десятки гаубиць на кілька днів. Пізніше цілі стали складнішими: мости, командні пункти, радіолокаційні станції, скупчення техніки.
Особливо ефективно показали себе ракети з альтернативною бойовою частиною. Вольфрамові фрагменти прошивають вертольоти, паливні цистерни і легку бронетехніку так, що ремонт стає майже неможливим. У відкритих джерелах є підтверджені випадки знищення кількох гвинтокрилів одним залпом на відстані понад 70 кілометрів.
Станом на 2025–2026 роки українські підрозділи мають у розпорядженні кілька десятків HIMARS і M270. Їхній загальний залп теоретично може перевищувати 400 ракет. Саме тому американська промисловість нарощує виробництво, а союзники шукають можливості локалізувати збірку в Європі.
Цікаві факти про ракету GMLRS
- Одна ракета GMLRS коштує приблизно 150–160 тисяч доларів (дані FY 2025). Це значно дешевше за крилату ракету, але ефект часто порівнянний.
- Надійність системи перевищує 98 відсотків — одна з найвищих серед сучасних керованих боєприпасів.
- ER GMLRS зберігає ту саму точність на вдвічі більшій дальності завдяки новому хвостовому керуванню і збільшеному двигуну.
- У 2026 році Австралія вже провела перші пуски власноруч зібраних GMLRS — це перше виробництво за межами США.
- Ракета може працювати в будь-яку погоду і вночі. GPS-підсилена інерціальна система не залежить від видимості.
Майбутнє: ER GMLRS і нові горизонти
Розширена версія вже проходить фінальні випробування. Повний оперативний потенціал очікується найближчим часом, а повне серійне виробництво — після 2026 року. Вона не вимагає нових пускових установок — ті самі HIMARS і M270 просто отримують більш далекобійні боєприпаси. Це дозволяє арміям різко збільшити глибину ураження без зміни організаційної структури.
Паралельно розвиваються нові платформи. Rheinmetall і Lockheed Martin тестують колісну систему GMARS, яка може нести дванадцять GMLRS одночасно. З’являються ідеї модульних пускових, здатних стріляти і реактивними снарядами, і зенітними ракетами. GMLRS залишається основою цієї екосистеми.
Для України і країн НАТО ця ракета вже давно перестала бути просто «ще одним боєприпасом». Вона змінила саму логіку артилерійської війни: менше снарядів, більше ефекту, менше ризику для своїх розрахунків. І поки промисловість нарощує темпи, а інженери працюють над наступними модифікаціями, GMLRS продовжує залишатися одним із найточніших і найуніверсальніших інструментів сучасної реактивної артилерії.