Понад двадцять людей, народжених в Україні або з глибоким українським корінням, побували в космосі. П’ятнадцять із них літали під радянським прапором, четверо — як американські астронавти, і лише один — як громадянин незалежної України. Ця цифра ставить нашу країну на третє місце у світі за кількістю людей, які торкнулися зірок. Першим українцем, який прорвав земну гравітацію, став Павло Попович у 1962 році. А першим і поки єдиним космонавтом незалежної України — Леонід Каденюк у 1997-му.
За цими сухими цифрами ховаються долі, які більше схожі на епічні романи. Хтось співав українські пісні на орбіті, хтось провів у невагомості майже півтора року, хтось загинув у хвилини повернення на Землю, а хтось узяв із собою «Кобзар» і синьо-жовтий прапор. Українські космонавти не просто виконували польотні завдання — вони несли з собою частинку рідної землі в чорну безодню.
Перший українець у космосі: Павло Попович і пісня, яку почув Всесвіт
5 жовтня 1930 року в містечку Узин на Київщині народився хлопчик, який через тридцять два роки стане четвертим космонавтом СРСР і першим українцем у космосі. Павло Романович Попович пройшов шлях від ремісничого училища в Білій Церкві до Качинського військово-авіаційного училища і далі — до першого загону космонавтів.
12 серпня 1962 року корабель «Восток-4» із позивним «Беркут» вийшов на орбіту. Поруч, на відстані кількох кілометрів, летів «Восток-3» із Андріяном Ніколаєвим. Це був перший у світі груповий пілотований політ. А ще — момент, коли космос уперше почув українську пісню.
На прохання Сергія Корольова Попович заспівав «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю». Він трохи змінив слова: «…і ось я вже сокіл, і ось я літаю!». Корольов, українець з Житомира, підспівував із Центру управління польотами. Ця мелодія стала першою, яку коли-небудь виконували за межами Землі.
Попович провів у космосі майже три доби, 48 разів облетівши планету. У 1974 році він повернувся на орбіту вже командиром «Союзу-14» і станції «Салют-3». Після розпаду СРСР очолив Український союз космонавтів. Помер у 2009 році в Гурзуфі.
Леонід Каденюк — перший космонавт незалежної України
28 січня 1951 року в селі Клішківці на Буковині в родині сільських учителів народився Леонід Костянтинович Каденюк. Хлопець, який мріяв літати з дитинства, закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище з дипломом льотчика-інженера. У 1976 році його відібрали до загону, який готували до польотів на багаторазовому кораблі «Буран». Він освоїв понад п’ятдесят типів літаків, став льотчиком-випробувачем першого класу.
Після здобуття Україною незалежності Каденюк повернувся додому. У 1995 році його включили до групи космонавтів Державного космічного агентства України. Підготовка проходила вже в NASA. 19 листопада 1997 року шатл «Колумбія» (місія STS-87) стартував із мису Канаверал. На борту — четверо американців, японець і українець із синьо-жовтим прапором на комбінезоні.
П’ятнадцять діб, шістнадцять годин і тридцять п’ять хвилин Каденюк працював як спеціаліст із корисного навантаження. Він провів десять біологічних експериментів з рослинами — ріпою, соєю, мохом. Досліджував, як невагомість впливає на ріст, фотосинтез, генну експресію та стійкість до хвороб. Узяв із собою томик «Кобзаря». Уперше в історії український гімн пролунав у космосі — його поставили як сигнал підйому екіпажу.
«Я був першим, хто полетів у космос із українським прапором і виконав завдання українського уряду. 1997 року вперше український гімн пролунав у відкритому космосі», — згадував пізніше Каденюк.
Після повернення він став генерал-майором, народним депутатом, президентом Аерокосмічного товариства України, радником президентів. Написав книгу «Місія — Космос». 31 січня 2018 року серце зупинилося під час ранкової пробіжки в Києві. Йому було 67.
Рекордсмени за часом на орбіті
Серед космонавтів українського походження є справжні марафонці. Юрій Романенко, етнічний українець, хоч і народився в Оренбурзькій області, закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище і вважається одним із «наших». За три польоти він провів у космосі 430 діб 18 годин. А з 5 лютого по 29 грудня 1987 року безперервно жив на станції «Мир» 326 діб — рекорд серед українців на той час.
Олександр Волков, уродженець Горлівки, налітав 391 добу. Його третій політ стартував 4 жовтня 1991 року — у день, коли Верховна Рада ухвалювала Акт про незалежність. Повернувся він уже громадянином України. Технічно саме Волков став першим космонавтом незалежної держави, хоча прапор і гімн підняв Каденюк.
Леонід Кизим із Красного Лиману (Донеччина) провів на орбіті 374 доби за три експедиції. У 1986 році він командував «Союзом Т-15» і вперше в історії перелетів з однієї орбітальної станції на іншу — з «Миру» на «Салют-7» і назад.
Юрій Маленченко, народжений у Світловодську на Кіровоградщині, має ще вражаючіший показник — 827 діб за шість польотів. Він став першою людиною, яка одружилася в космосі: у 2003 році з Міжнародної космічної станції сказав «так» нареченій, яка стояла в Техасі.
| Космонавт | Місце народження | Загальний час у космосі | Ключове досягнення |
|---|---|---|---|
| Павло Попович | Узин, Київщина | близько 19 діб | Перший українець, перша пісня в космосі |
| Леонід Каденюк | Клішківці, Буковина | 15 діб 16 год | Перший космонавт незалежної України |
| Юрій Романенко | Оренбурзька обл. (етнічний українець) | 430 діб | Найдовший безперервний політ серед українців |
| Олександр Волков | Горлівка | 391 доба | Повернувся громадянином незалежної України |
| Юрій Маленченко | Світловодськ | 827 діб | Перше весілля в космосі |
Дані узагальнені за матеріалами uk.wikipedia.org та universemagazine.com станом на 2026 рік.
Трагічні сторінки
Не всі повернулися. Георгій Добровольський, одесит, став командиром першого екіпажу орбітальної станції «Салют-1» у червні 1971 року. Двадцять три доби вони працювали на станції. Під час повернення на «Союзі-11» через розгерметизацію спускового апарата всі троє загинули. Добровольський був без скафандра — тоді так літали. Його ім’я носять вулиці в десятках міст.
Валентин Бондаренко з Харкова входив до першого загону. 23 березня 1961 року, за три тижні до польоту Гагаріна, під час тренування в барокамері з чистою кисневою атмосферою сталася пожежа. Бондаренко помер наступного дня. Інформацію про трагедію приховували понад двадцять років. На його честь названо кратер на Місяці.
Джудіт Рєзнік, американська астронавтка з дідусем з Києва, загинула 28 січня 1986 року під час старту шатла «Челленджер». Вона стала другою американкою в космосі і першою жінкою з українським корінням, яка туди потрапила.
Жінки з українським корінням на орбіті
Крім Джудіт Рєзнік, у космосі побували Гайдемарі Стефанишин-Пайпер і Роберта Бондар. Стефанишин-Пайпер народилася в США, але її батько — Михайло Стефанишин — родом із села Якимів на Львівщині. Вона виросла в українській громаді, ходила до «Пласту», говорить українською. Двічі літала на шатлах, здійснила п’ять виходів у відкритий космос загальною тривалістю 33 години 42 хвилини. У 2007 році отримала орден княгині Ольги від України.
Роберта Бондар — канадка українського походження, перша канадська жінка в космосі (1992). Її батьки вихідці з Прикарпаття.
Цікаві факти про українських космонавтів
- Павло Попович став першим, хто заспівав у космосі, і ця пісня була українською.
- Георгій Береговий з Полтавщини — єдиний радянський космонавт, який отримав Золоту Зірку Героя СРСР ще до космічного польоту (за подвиги у Другій світовій).
- Олександр Волков і його син Сергій (народжений у Чугуєві) — єдина у світі космічна династія батька і сина, обидва пов’язані з Україною.
- Леонід Кизим став першим, хто перелетів між двома орбітальними станціями.
- Юрій Романенко і Георгій Гречко першими зустріли Новий рік у космосі.
- Каденюк узяв у політ не лише прапор і гімн, а й насіння українських рослин для експериментів.
- Шестеро космонавтів українського походження здійснювали виходи у відкритий космос.
Від радянських льотчиків до незалежної держави
Більшість українських космонавтів радянського періоду навчалися в Чернігівському, Харківському або Чугуївському авіаційних училищах. Ці школи давали не лише льотну майстерність, а й особливий характер — спокійну рішучість, здатність працювати в екстремальних умовах.
Георгій Береговий, учасник війни, льотчик-штурмовик, у 1968 році у 47 років став найстаршим космонавтом свого часу. Він командував Центром підготовки космонавтів імені Гагаріна п’ятнадцять років. Георгій Шонін із Ровеньків, Віталій Жолобов із Херсонщини, Володимир Ляхов з Антрациту, Леонід Попов з Олександрії — кожен із них зробив свій внесок у довгі експедиції на «Салютах» і «Мирі».
Після 1991 року Україна створила власне Державне космічне агентство. Каденюк став живим символом того, що країна здатна самостійно виходити на орбіту. Хоча пілотованих польотів під українським прапором більше не було, українські ракети «Зеніт», «Циклон», супутники «Січ» і участь у міжнародних програмах продовжують справу.
Культурний і науковий слід
Українські космонавти приносили на орбіту не лише прилади. Попович — пісню. Каденюк — «Кобзар» і гімн. Стефанишин-Пайпер — українську мову і прапор. Волков повернувся вже громадянином нової держави. Ці деталі перетворюють суху хроніку польотів на живу історію.
Наукові експерименти Каденюка з рослинами допомогли зрозуміти, як вирощувати їжу в умовах тривалих міжпланетних місій. Дослідження впливу невагомості на організм, які проводили Романенко, Кизим і Маленченко, лягли в основу сучасних програм МКС.
Сьогодні імена українських космонавтів носять вулиці в десятках міст, школи, кратери на Місяці, малі планети. У Клішківцях стоїть пам’ятник Каденюку. У Харкові — школа імені Бондаренка. У Києві на Байковому кладовищі — його могила.
Космос залишається тим простором, де національні прапори виглядають особливо яскраво на тлі чорного неба. І українські космонавти вже давно довели: ми там були, ми там працювали, і наша історія написана не лише на Землі.