Перша неділя липня щороку наповнює українське небо особливим морським вітром. У 2026 році День Військово-Морських Сил Збройних Сил України припав на 5 липня. Це професійне свято тих, хто стоїть на варті чорноморських рубежів, хто перетворює хвилі на союзників і хто довів усьому світу: флот без великих кораблів може змусити ворожий флот тікати з рідних вод.
День ВМС України — це не просто дата в календарі. Це жива пам’ять про козацькі чайки, про синьо-жовті прапори над Севастополем у 1918-му, про важке народження флоту незалежної держави в 1992 році і про сучасну революцію безекіпажних катерів, які змінили саму природу морської війни.
А тепер розберемося, звідки взялося це свято, як змінювалася його дата і чому сьогодні воно звучить особливо гучно.
Коли і як з’явився День Військово-Морських Сил України
Офіційну історію свята відкриває указ Президента Леоніда Кучми № 708 від 17 серпня 1996 року. Тоді День Військово-Морських Сил призначили на 1 серпня. Привід був конкретний і гордий: перші широкомасштабні навчання українського флоту «Море-96», які пройшли з 30 липня по 1 серпня 1996 року. У них взяли участь 14 бойових кораблів, понад дві з половиною тисячі військовослужбовців і авіація. Фінальну фазу очолював сам президент. Це був момент, коли молодий український флот заявив про себе як про реальну силу.
У 2006 році Президент Віктор Ющенко своїм указом № 259 переніс свято на першу неділю липня. Моряки просили саме неділю — щоб можна було повноцінно відзначити день разом із родинами. Так і було кілька років.
Потім настала інша епоха. За президентства Віктора Януковича свято зсунули на останню неділю липня. Фактично його синхронізували з російським Днем Військово-Морського Флоту. Це рішення викликало тихе, але глибоке несприйняття серед багатьох офіцерів. Після анексії Криму 2014 року таке співпадіння стало не просто незручним — воно стало символічно нестерпним.
12 червня 2015 року Президент Петро Порошенко підписав указ № 331/2015. День Військово-Морських Сил Збройних Сил України повернули на першу неділю липня. Цей крок мав чіткий політичний і моральний сенс: український флот більше не буде святкувати в один день із флотом країни-агресора. Відтоді дата залишається незмінною.
У 2025 році свято випало на 6 липня, у 2026-му — на 5 липня. Під час воєнного стану цей день не є вихідним, і додатковий вихідний не переноситься. Але це не зменшує його значення. Навпаки — робить його ще більш зосередженим і глибоким.
Глибоке коріння: від козацьких чайок до незалежного флоту
Українська морська традиція значно старша за будь-які укази. Ще в XVI–XVIII століттях козацькі чайки ходили Чорним морем, брали Кафу, Синоп і Трапезунд. Гетьман Петро Сагайдачний у 1616 році організував один із найуспішніших морських походів в історії. Ці походи були не просто грабіжницькими рейдами — вони були проявом сили й свободи народу, який жив біля великої води.
У XX столітті нова сторінка відкрилася 29 квітня 1918 року. Над кораблями Чорноморського флоту в Севастополі підняли національні синьо-жовті прапори. Це був Флот Української Народної Республіки. На жаль, історія того флоту виявилася короткою. Але пам’ять про нього живе.
Сучасні Військово-Морські Сили України народилися в складних і драматичних умовах. 5 квітня 1992 року Президент Леонід Кравчук підписав указ «Про невідкладні заходи щодо будівництва Збройних Сил України». Другий пункт цього документа прямо передбачав формування ВМС на базі сил Чорноморського флоту, дислокованих на території України. Першим командувачем став контр-адмірал Борис Кожин. Він прийняв посаду, маючи, за власними спогадами, «жодного корабля, жодного гарнізону, жодного підрозділу».
Процес поділу Чорноморського флоту був довгим, болісним і часто несправедливим. Угода від 3 серпня 1992 року зафіксувала принципи розподілу. Перехідний період тривав до 1995 року. Україна отримала далеко не все, на що мала право. Але флот уже існував. 18 січня 1992 року особовий склад 3-ї школи водолазів у Севастополі під командуванням капітана 3 рангу Олександра Клюєва склав присягу народу України. Це був перший підрозділ, який відкрито обрав український шлях.
Перший військово-морський парад незалежної України пройшов у Севастополі 24 серпня 1996 року. А 1 серпня 1997-го вперше повноцінно відзначили День ВМС: на колишніх кораблях Чорноморського флоту СРСР, які перейшли до складу українських ВМС, урочисто підняли військово-морські прапори України.
Випробування 2014 року і нове народження
Анексія Криму стала найважчим ударом за всю історію сучасних ВМС. Більшість кораблів, берегової інфраструктури, навчальних закладів і значна частина особового складу опинилися під контролем окупанта. Флот фактично довелося будувати заново — уже з Одеси та Миколаєва.
Але саме в цей момент виявилася справжня суть українських моряків. Ті, хто відмовився складати присягу окупанту, зберегли честь і ядро майбутнього відродження. Морська піхота, берегові ракетні частини, окремі катери й екіпажі продовжували службу. І коли в лютому 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, Військово-Морські Сили вже мали досвід, волю і нові ідеї.
Сьогодні штаб ВМС розташований в Одесі. Командувач — віцеадмірал Олексій Неїжпапа. У складі сил — надводні кораблі (переважно малі), морська авіація (10-та окрема морська авіаційна бригада), берегові ракетно-артилерійські підрозділи з комплексами «Нептун», Harpoon та іншими, річкові сили на Дніпрі і, звісно, потужний 30-й корпус морської піхоти.
Морська піхота стала одним із символів сучасної війни. 30-й корпус — найбільший за чисельністю в Збройних Силах України. До нього входять кілька окремих бригад морської піхоти, артилерійські з’єднання, полки безпілотних систем і радіоелектронної боротьби. Морпіхи воювали в Маріуполі, на Херсонщині, на Донеччині. Їхня стійкість і вміння діяти в найважчих умовах стали легендою.
Революція безекіпажних катерів
Найбільший прорив українських ВМС стався не завдяки великим кораблям, яких практично не залишилося, а завдяки розуму, сміливості й технологіям. Морські дрони — Magura, Sea Baby та інші — змінили правила гри.
Ці безекіпажні катери вперше в історії масово потопили бойові кораблі класичного флоту. Вони змусили Чорноморський флот Росії залишити Севастополь і передислокуватися до Новоросійська. Вони уразили підводні човни, танкери «тіньового флоту», портову інфраструктуру. Вони навіть навчилися збивати літаки і гелікоптери — те, що раніше здавалося неможливим для маленького надводного апарата.
За оцінками, українські морські дрони разом із ракетами «Нептун» вивели з ладу близько третини довоєнного складу російського Чорноморського флоту. Західна частина Чорного моря стала значно безпечнішою. Зерновий коридор продовжує працювати. Це не просто військові успіхи — це стратегічна перемога, яка має прямий вплив на економіку країни і на продовольчу безпеку світу.
У 2025–2026 роках дрони еволюціонували далі. З’явилися модифікації з ракетами «повітря-повітря», із запуском FPV-дронів, із термобаричними установками. Україна першою у світі масово застосувала ройові тактики безекіпажних надводних апаратів проти класичного флоту. Це вже нова доктрина морської війни, яку вивчають у військових академіях по всьому світу.
Цікаві факти про ВМС України
Перший підрозділ, який склав присягу Україні в січні 1992 року, — 3-тя школа водолазів у Севастополі. Її очолював капітан 3 рангу Олександр Клюєв.
У 2026 році підрозділи ВМС вперше в історії сучасного українського флоту офіційно долучилися до системи управління з’єднаннями НАТО з ліквідації мінної небезпеки під час навчань Sea Breeze.
Морський дрон Magura V7 у травні 2025 року вперше у світовій історії збив російський винищувач Су-30 над Чорним морем.
Символ ВМС — військово-морський прапор: біло-блакитний стяг з Андріївським хрестом і державним гербом. Він поєднує традицію і сучасну українську ідентичність.
Одеса залишається головною базою і серцем сучасних Військово-Морських Сил. Саме тут проходять основні урочисті заходи на День ВМС.
Як відзначають День ВМС сьогодні
У містах, де базуються підрозділи Військово-Морських Сил, особливо в Одесі та Миколаєві, проходять урочисті церемонії. Вручають державні нагороди, проводять показові виступи морських піхотинців і водолазів, влаштовують виставки техніки. Військові капелани служать молебні. Командування публікує вітання. Президент і вище керівництво держави звертаються до моряків.
Для багатьох сімей цей день — привід згадати тих, хто служить на морі, на річці, у берегових частинах і в підрозділах безпілотних систем. Для ветеранів — день гордості і пам’яті. Для молодих моряків — момент, коли вони відчувають continuity: від козацьких чайок до сучасних Magura.
Свято ніколи не було гучним карнавалом. Воно завжди мало стриманий, чоловічий, морський характер. І в умовах війни цей характер став ще більш чітким.
Що означає День ВМС для кожного з нас
Коли ми кажемо «з Днем ВМС України», ми говоримо не лише військовослужбовцям. Ми говоримо всій країні, яка має вихід до моря і яка захищає цей вихід ціною неймовірних зусиль. Ми говоримо тим, хто будує дрони в гаражах і на заводах. Тим, хто тримає логістику портів. Тим, хто чекає вдома.
Український флот сьогодні — це доказ того, що сила вимірюється не кількістю великих кораблів, а якістю ідей, волі і здатності адаптуватися. Поки російський Чорноморський флот ховається в портах, українські безекіпажні катери полюють у відкритому морі. Поки ворог мріє про контроль над акваторією, українські моряки вже змінили саму природу цього контролю.
Море завжди було і залишається простором свободи. Українські Військово-Морські Сили доводять це щодня. І саме тому перша неділя липня звучить особливо. Не гучними салютами, а тихим, твердим і глибоким відчуттям: ми на своєму морі. І ми його не віддамо.